В Україні прийняли закон про наставництво: хто з дітей тепер отримає підтримку дорослих

16 липня 2026 р. 13:53

16 липня 2026 р. 13:53

В Україні почав діяти новий закон про наставництво, який юридично регулює таку форму допомоги дітям. Нові правила визначають права наставників, вимоги до їхньої підготовки та механізми безпеки для дитини, яка потребує підтримки дорослого без заміни батьків чи опікунів.

Головне:

• Більше дітей із підтримкою: тепер наставника можуть мати не лише сироти, а й діти війни чи підлітки у скруті.
• Два формати: індивідуальна допомога від однієї людини або корпоративна профорієнтація від бізнесу.
• Обов'язкове навчання: кандидати обов'язково вчаться, як спілкуватися з дитиною та не нашкодити їй.
• Державний супровід: наставництво стало офіційною соцпослугою, де фахівці постійно підтримують створені пари.
• Суворий відбір: наставником може бути людина від 21 року без судимостей, залежностей та психічних розладів.
• Лише за згодою: дитина є повноправним учасником процесу, і без її згоди наставника не призначають.
• Економічний ефект: кожна гривня, інвестована в молодь, повертає суспільству 2,50 гривні до 2030 року.

16 липня набув чинності Закон України "Про наставництво". Наставники були і раніше, але відтепер така форма підтримки дітей та молоді до 23 років врегульована на рівні закону: з чіткими правилами, програмою підготовки кандидатів у наставники та відповідальністю за безпеку дитини.

Здебільшого закони — це сухі норми, статті й процедури. Але цей закон читається інакше. За кожним його пунктом — конкретна дитина, у якої досі не було відповідального дорослого, до якого можна звернутися за порадою.

Наставник не замінює батьків, не працює соціальним працівником чи вчителем. Його роль — регулярно бути поруч, по-справжньому, на основі довіри. Для багатьох дітей це може стати першим досвідом безпечних і рівних стосунків із дорослим.

Більше дітей із правом на підтримку

Раніше наставництво було передбачено тільки щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які живуть у закладах. Тепер коло значно розширюється. Право на наставника мають і діти, яких торкнулася війна: ті, хто втратив рідних на фронті, кому вдалося виїхати з окупованих територій.

А ще — діти, які роками живуть у закладі, хоч мають батьків; малолітні, неповнолітні вагітні жінки та одинокі мами до 23 років, які потребують підтримки; діти із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

За цими категоріями — історії хлопців та дівчат, яким потрібна підтримка. Наприклад, підлітка кілька років прожила під окупацією, а потім змогла виїхати на підконтрольну Уряду України територію. Позаду роки чужої шкільної програми, обірвані зв'язки, а часом і досвід, про який важко говорити навіть із рідними. Тут вона має адаптуватися до іншого ритму та нового оточення, в якому ще не знає, кому можна довіряти. Кількох невдач буває достатньо, щоб дитина замкнулася і зневірилася.

Саме тут з'являється наставник — доросла людина, яка приходить не "наздоганяти програму" й не розпитувати про пережите, а просто бути поруч. Вони регулярно бачаться: разом визначають пріоритети, планують наступні кроки — від побутових справ до перших самостійних рішень. Наставник стає тією точкою опори, завдяки якій дитині легше знову вкорінитися: у школі, серед однолітків, у планах на майбутнє.

Люди, які хочуть стати опорою для дітей та молоді до 23 років, проходять навчання: як говорити про травматичний досвід і не нашкодити, як вибудовувати довіру, де межі ролі наставника, як діяти разом із іншими фахівцями й розробити індивідуальний маршрут підтримки для дитини.

Одна людина, або ціла команда

Закон передбачає два формати наставництва .

Індивідуальне — це коли поруч із дитиною конкретна людина. Той дорослий, у якого можна запитати про все, попросити допомоги чи поради.

Корпоративне — це коли наставником стає бізнес. І тут варто сказати чесно: підтримка дітей із закладів часто зводиться до святкового візиту з кульками та солодощами раз на рік. Це не змінює життя дітей. Корпоративне наставництво — про інше. Це не про подарунок, а про присутність в житті дитини, особливо в період, коли є багато запитань та сумнівів.

В обох випадках головне, що поруч із дитиною або молодою людиною з'являється дорослий або дорослі, до яких можна звернутися. Коли, скажімо, програмні інженери IT-компанії регулярно спілкуються з 16-річним підлітком, щоб показати як влаштована ця професія, допомогти визначитись із вибором навчального закладу.

Для бізнесу це не благодійність заради звіту, а внесок, який повертається і компанії, і суспільству. За результатами дослідження, проведеного на замовлення ЮНІСЕФ, з кожної гривні, інвестованої в молодіжні програми, до 2030 року суспільству повертається 2,50 гривні. Бо молода людина, яку підтримали вчасно, радше здобуде фах, працюватиме й платитиме податки, ніж потребуватиме допомоги держави. Тож підтримати молодь сьогодні – означає зміцнити і громаду, і економіку завтра.

Безпека дитини – пріоритет

Вперше на рівні закону організація наставництва стала окремою соціальною послугою. Це означає, що надавач цієї послуги в громаді шукає кандидатів у наставники, організовує навчання, проводить взаємодобір і згодом супроводжує вже створені пари.

Для наставника ця робота добровільна й безоплатна, але він не залишаються сам у цьому процесі. На кожному етапі поруч є фахівці, із супервізією, підтримкою й рекомендаціями, коли з'являються труднощі.

Держава не просто дає право мати наставника, а забезпечує якість такої підтримки та безпеку дитини. Стати наставником може повнолітня людина від 21 року – громадянин України, який постійно живе в країні. Закон встановлює низку підстав, за яких людину не допустять до наставництва. Серед головних — судимість за насильницькі, статеві злочини чи злочини проти дітей, домашнє насильство, позбавлення батьківських прав, залежності або психічні розлади.

Кожен кандидат в наставники має підтвердити відповідність встановленим законом вимогам, пройти обов'язкове навчання й отримати висновок про можливість наставництва. І найголовніше — нічого не відбувається без згоди самої дитини. Вона тут учасниця, а не об'єкт.

Навіщо це всім нам?

Наставництво — частина реформи системи догляду та підтримки дітей. Для дитини це можливість мати надійного дорослого і приклад поруч. Для громади — виховувати свідому молодь, яка не ізолюється, а активно інтегрується у суспільне життя. Для держави — це інвестиція в людей, які завтра будуть дорослими й відповідальними громадянами.

А починається все з простого — з бажання стати для дитини опорою. Нею може стати кожен і кожна з нас. А якщо ви керуєте бізнесом, можливо, саме ваша команда стане для когось тими надійними дорослими. Зверніться до центру соціальних служб у вашій громаді або зайдіть на dity.gov.ua. аби дізнатись подробиці та зробити перший крок.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

Тернопільські