ПСП «Ягільниця-В»: від невеличкого млина до сучасного агропідприємства

25 липня 2026 р. 08:26

25 липня 2026 р. 08:26

Мова – про одне з наймолодших приватних сільгосппідприємств Чортківщини «Ягільниця-В», якому торік минуло лишень 15 літ, проте сьогодні воно вже у багатьох на слуху, як і його керівник – відомий в краї господарник, благодійник і меценат, депутат Тернопільської обласної ради кількох скликань Василь ВИСЛОЦЬКИЙ.

Наш співрозмовник народився 26 липня 1967 року в Ягільниці. Закінчив місцеву середню школу, після якої вступив у Львівський зооветеринарний інститут – нині національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького. Під час навчання два роки служив у війську. Потім працював головним ветлікарем у відгодівельному комплексі в с. Нагірянка, головним зоотехніком Ягільницького кінного заводу, навіть деякий час директорував на останньому. Коли почалася приватизація земель і розпаювання підприємства, пішов у приватний бізнес. Придбав млин, зайнявшись переробкою сільгоспсировини, що дало змогу отримати первинний капітал. (До слова, розпаювання кінзаводу наш співрозмовник вважає правильним і своєчасним кроком. Адже натепер держава безкоштовно передає агрохолдингам в обробіток землю і люди з того нічого б не отримали – авт.).

З часом сельчани довірили Василю Михайловичу оренду своїх земельних паїв, зокрема мешканці Ягільниці, Нагірянки і поближніх Шульганівки, Улашківців та Росохача.

У 2010 році створив приватне сільськогосподарське підприємство «Ягільниця-В». На сьогодні воно орендує близько 3 тис. га орних земель. Вирощує різні агрокультури, суворо дотримуючись сівозміни: пшеницю, ячмінь, ріпак, кукурудзу, горох, сою, соняшник, цукрові буряки тощо. Важливе місце у його діяльності продовжує займати млин. Адже всю пшеницю підприємство переробляє на своєму млині, навіть закуповує в інших товаровиробників. Реалізовує борошно вищого, першого і другого сортів на хлібозаводи Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей. За добу тут переробляється в межах 50-60 т пшениці, з якого виходить 45-50 т борошна різного гатунку.

«Днями, – розповідає В. Висоцький, – у підприємстві розпочалися жнива. Уже змолотили озимий ячмінь. Через посушливу весну врожайність вийшла суттєво нижчою за минулорічну.

У день нашої розмови (минулої суботи, 18 липня – авт.) комбайни перший день вийшли на обмолот ріпаку. Після того планують молотити горох – 90 га. Підприємство має свій крупоцех, тож горох частково переробляють на крупу, як і, скажімо, пшеницю та ячмінь.

Техніка в основному закордонного виробництва. Три сучасні комбайни «John Deere». Два трактори від цієї ж популярної фірми потужністю понад 400 кінських сил, один менший – на 130 к. с. Також в наявності є «New Holland» – 375 к. с. З вітчизняної лишень перевантажувачі від заводу Кобзаренка. Все інше – дискові борони, плуги, обприскувачі, сівалки і т. п. – імпортне.

На підприємстві задіяно 43 осіб, всі офіційно оформлені. З них близько половини заброньованих. «На сьогодні з кадрами велика проблема, фахівців не вистачає, – мовить досвідчений керівник. Деякі працівники господарства ще на початку повномасштабного вторгнення пішли служити в ЗСУ. Є серед наших пайовиків загиблі, безвісти зниклі... Звісно, чим можемо – допомагаємо фронту. Це навіть не обговорюється...».

Серед планів, Василь Михайлович має на меті розширювати переробку, але оскільки війна, наразі це питання поставлено на паузу. Так само, як і була мрія розвивати тваринництво. Як спеціалістові у даній галузі, йому ця тема особливо близька. Є приміщення, наявна територія, де можна було б побудувати нову ферму. Далеко від села, тож неприємний запах не буде дошкуляти жителям.

Ми побували на території ПП «Нагірянський млин» – це окрема юридична структура, з власною бухгалтерією тощо, де познайомились з усім технологічним процесом виготовлення борошна. Всього лишень двоє людей обслуговує машини. На момент нашого візиту молоді хлопці Іван Чайківський і Алім Сишинський зі знанням справи зашивали у мішки з нанесеною торговою маркою свіжозмелене білосніжне ще гаряче борошно.

«Лишень деякі хлібозаводи і в основному населення замовляють муку у мішках. Натомість більш потужні підприємства воліють забирати готову продукцію насипом. Для цього придбав муковози, куди прямо з цеху подається борошно відповідно до сорту. Це значно простіше, без затрат важкої ручної праці», – вводить у курс справи пан Василь.

Звісно, ми не втримались від спокуси побувати в полі цієї гарячої жнивної пори. Хоч довелося їхати практично у крайню точку господарства, долаючи на шляху невеличким містком водну перешкоду – річку Серет, але воно того вартувало. У живописній пересічній місцині, що іменується «Лан», оточеній лісами, до яких куди оком кинь прилягали посіви ріпаку, на крейсерській швидкості снували полем два потужні комбайни «John Deere» S770, за кермом яких досвідчені оператори Василь Третяк і Володимир Кукуляк. Поруч – вся необхідна техніка для пожежогасіння, обприскувач. Для чого? «Невеличкі площі в низинці побіля Серету доводиться дисикувати. Зволікати ніколи, бо почне осипатися, – пояснює директор ПСП «Ягільниця-В» . – А в основному ріпак уже весь дозрів. Вологість – 8 відсотків».

Тож побажаймо усім нашим хліборобам сприятливої погоди зібрати вчасно врожай і без втрат. Адже хліб – споконвіків головне багатство України. А нашого співрозмовника Василя Михайловича Вислоцького принагідно вітаємо з прийдешнім Днем народження. Дякуємо за Вашу відданість рідній землі та невтомну працю. Бажаємо міцного здоров’я, невичерпної енергії та наснаги. Щоб поля радували колосистими нивами, а всі задуми легко втілювалися у життя. Миру, достатку, затишку в родині та впевненості у завтрашньому дні!

Тернопільські