У Косові, що на Чортківщині, посвятили оновлену каплицю Богородиці з цікавою і трагічною історією

17 серпня 2026 р. 18:41

17 серпня 2026 р. 18:41

«О Маріє, Мати Божа, молися за нас...»

Минулої неділі, 16 серпня, на затишній вулиці Вишневій вищезгаданого села відбулася важлива подія в житті сельчан – посвячення відновленої каплички Божої Матері з маленьким Ісусом на руках. До святого місця передвечірньої пори процесійно вирушили віряни трьох конфесій на чолі зі священнослужителями, піснеспівами прославляючи Діву Марію. Після освячення каплиці було відслужено молебень до Богородиці та панахиду за померлих фундаторів споруди, їхнього пропалого безвісти сина й усіх полеглих за волю та незалежність України.

Здавалося б, подібних святинь сьогодні можна зустріти безліч, надто у нас, в Галичині. Звичайно, кожна з них має свою історію. Багато чого уже втрачено в людській пам’яті, але не у нашому випадку.

Дану каплицю спорудили понад сто років тому власним коштом поруч зі своїм обійстям мешканці Косова Симеон і Тетяна Ковалі («Симион і Татіянна» – як викарбувано на пам’ятнику – авт.) у пам’ять про свого єдиного сина Матвія, який загинув у 1915 році в «європейській війні». Про це зберігся до нашого часу напис старослов’янською мовою на постаменті.

Давно померло подружжя Ковалів. Не залишилося й сліду від їхньої оселі – на тому місці мешкають уже інші люди. Але капличка досі стоїть завдяки небайдужим косівчанам, які стільки літ оберігали святиню.

На цьому місці стояло обійстя Симеона і Тетяни Ковалів

70-річна Орислава Федунь розповідає, що як була маленькою, фігура стояла на місці. Коли їй виповнилось 5 років, у селі під покровом ночі зносили всі хрести і культові споруди вздовж вулиці. (Це був 1961 рік). Тодішній голова сільради, дільничний і їздовий їхали фірою, чіпали вішками і так стягували. Скинули і Матінку Божу з постаменту, але, на щастя, вона не розбилася. Відвезли її до недіючої церкви і там, біля дзвіниці, вона простояла майже три десятки літ. На зорі незалежності України, наприкінці 80-х, в часи відродження духовності скульптуру повернули на місце. Місцевий художник Микола Баньківський, на жаль, уже покійний, розмалював фігуру. Зійшлися місцеві жінки, побілили стіни, прибрали, і в такому вигляді каплиця стояла досі. Але час бере своє…

Капличка до відновлення Фото: з архіву Орислави Федунь

78-річна Ганна Бабій (з дому Коваль) раніше мешкала неподалік, через дві хати. Добре пам’ятає подружжя Ковалів, які їй доводяться дальшими родичами. З переказів жінці відомо, що камінь на будівництво звозили фірами з Буданова. Будучи маленькою, прибігала молитися до Богородиці, квітами прикрашала святиню, підмітала. Розповідає, що хто причинився до того вандалізму, повмирали наглою смертю. За все в житті прийдеться відповідати перед Всевишнім…Дякувати Богу, знайшлася в селі ініціативна група у складі Марії Пісяк, Богдана Слоїка і ветерана російсько-української війни Володимира Богуша, котрі вирішили відновити святиню. Звернулися по допомогу до місцевого аграрія, директора ПАП «Дзвін» Василя Градового.

«Якби не він, то ми б того і не починали, – мовить пані Марія. – Василь Степанович виділив кошти на будівництво купола, камінь, інші будматеріали тощо. Загалом 235 тис. грн. Плюс по вулицях збирали кошти. Активно долучилися усі три релігійні громади. Посильно допомагала косівська діаспора із-за кордону. Особливо Любов Мельник, пожертвувавши 500 доларів США, та інші доброчинці – Надія Слоїк, Андрій Вуйчик, Ганна Богуш, Тетяна Недільська, Андрій Слоїк, Володимир Кільчицький, Оксана Лосик, місцеві підприємці – Ігор Феник, Микола Даньо, Богдан Письменний, Михайло Письменний, Петро Возний, Ігор Дюк, Андрій Мельник, Євген Городецький, Назар Давибіда. Загалом громадою вдалося зібрати коштів на загальну суму 230 тис. грн.

У наведенні благоустрою території найбільше доклалися Микола Пісяк, Михайло Єднороз і його син Андрій. А ще – Андрій Медецький, Богдан Демко, Ігор Недільський, Василь та Ярослав Куреці, Микола Марканич, Ігор Довбенько, Олег Алексевич та ін. Усіх причетних до відновлення згадала у своєму виступі косівчанка Світлана Домбрович, наголосивши, що капличка актуальна і в теперішній час, коли не одна мати переживає втрату сина, не одна жінка не може змиритися з фразою «безвісти зниклий», безліч дітей стало сиротами. (До слова, батько пані Світлани – Дмитро Регейло теж вважається безвісти зниклим у російсько-українській війні – авт.).

Присутній на освяченні благодійник і меценат Василь Градовий зазначив, що йому дуже приємно, що усі разом змогли об’єднатися задля такої величної справи. Не одне покоління косівчан виросло, проходячи повз каплицю, яку навіть в час розгулу комуністичного атеїзму не змогли знищити. Історія святині пов’язана з трагічною історією родини, яка втратила найдорожче в своєму житті – власного сина. «Дякую Богу, що маю можливість бути причетним до таких величних речей і Він дає можливість жертвувати», – мовив доброчинець.

Від імені священнослужителів висловив вдячність меценатам і жертводавцям за відновлення каплиці парох православної церкви о. Богдан Єдинак. «Кожен проходячи попри святиню, неодмінно зупиниться, щоб молитися до Пресвятої Діви Марії, яку в ці дні ми особливо прославляємо. Щоб допомагала нам у нелегкій боротьбі з одвічним ворогом, охороняла наших воїнів, допомагала всім нам, адже її Покров і молитви сьогодні дуже актуальні та потрібні».

Право перерізати символічну жовто-блакитну стрічку надали священнослужителям і благодійнику Василю Градовому.

Тернопільські