Чортківщина в скорботі: додому «на щиті» повернувся Мадяра Ярослав

18 серпня 2026 р. 17:25

18 серпня 2026 р. 17:25

Над Чортковом згустилися важкі сірі хмари. Небо дрібним дощем оплакувало свого Захисника, а над містом знову журливо линула «Пливе кача». 18 серпня до рідного дому «на щиті» повернувся чортків’янин Мадяра Ярослав, на якого рідні чекали майже два роки. Чекали, молилися, жили надією, вірили, що одного дня пролунає довгоочікувана звістка: живий... Та, на превеликий жаль, дива не сталося.

Біля собору Верховних Апостолів Петра і Павла навколішки зустрічали Героя рідні, друзі, побратими та небайдужі містяни. На подвір'ї храму священнослужителі відправили поминальний молебень.

Мадяра Ярослав Ілліч народився 18 грудня 1981 року. 26 серпня 2024 року був призваний на військову службу. Обіймав посаду командира 1-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А2582.

Автор: з особистого архіву Мадяри Ярослава

24 листопада 2024 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок, Ярослав загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нижній Клин Суджанського району Курської області рф.

Увесь цей час рідні жили між болем і надією…

Автор: Тетяна Лякуш

«Повернувся з-за кордону, щоби захистити рідний дім»...

Рідний дядько Ярослава Ігор Федоришин поділився спогадами:

«... Є люди, для яких поняття «Батьківщина» важить більше за власний комфорт і навіть безпеку. Таким був наш Ярослав – людина слова, честі та безмежної любові до України. Він народився та виріс у Чорткові. Життєвий шлях привів його до Іспанії, де Ярослав жив і працював. Здавалося б, він був далеко від війни, у безпеці під теплим іспанським небом. Але коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Ярослав не зміг залишатися осторонь. Він залишив облаштоване життя в Європі та повернувся додому, бо знав: його місце зараз тут, в Україні, зі своїм народом. Ярослав пішов на фронт добровольцем, аби захистити рідний Чортків, свою родину та право кожного українця на вільне майбутнє. До останнього подиху Ярослав залишався вірним присязі та своїм ідеалам. Його серце перестало битися під час виконання бойового завдання у Курській області. Тривалий час Ярослав Мадяра офіційно вважався зниклим безвісти. Рідні та близькі до останнього вірили у диво, але, на жаль, підтвердилася найстрашніша звістка – Ярослав повертається додому «на щиті». Тепер він назавжди віднайшов вічний спочинок у рідному Чорткові. У місті, де він зробив перші кроки.

Ярослав став одним із тих, хто не шукав виправдань, а без вагань став на захист правди і справедливості.

Вічна пам’ять тобі, Ярославе. Ти назавжди залишишся в наших серцях як символ незламності та справжнього патріотизму. Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо».

У згадці п. Федоришин додає: «Мій племінник Ярослав був із тих воїнів, які починали і тримали фронт під Лисичанськом. Тоді їхній підрозділ був повністю розбитий, виходили з тим, що було в руках. Ярослав отримав поранення, лежав у цивільній лікарні в Павлограді. Якогось дня у нього піднялася висока температура, яку медики не могли збити. Під загрозою епідемії Ярослава виписали з тієї лікарні та перевели у військовий госпіталь. Проте, знаємо, що в госпіталь його не прийняли. Ярослав був змушений винаймати житло і лікуватися, як-то кажуть, власними силами.

Пізніше він був звільнений з армії через погіршення стану здоров’я дружини. Але вдома Ярослав надовго не затримався: знову став в ряди ЗСУ, а саме – в ДШВ. У складі штурмових військ і загинув».

Життя Ярослава могло скластися зовсім інакше. Він працював в Іспанії, мав змогу залишитися далеко від війни, будувати майбутнє під мирним небом. Проте Ярослав обрав Україну. Обрав повернення. Обрав захист рідного дому.

Він пройшов крізь запеклі бої під Лисичанськом, пережив поранення, змушений був самотужки боротися за власне здоров’я. Та навіть після звільнення з війська через сімейні обставини не зміг залишитися осторонь і знову повернувся до лав Збройних Сил України – в десантно-штурмові війська.

І… ворожа куля обірвала життя мужнього воїна. Тепер Ярослав назавжди повернувся до рідного Чорткова.

Траурний кортеж направився до церкви Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, де в кімнаті смутку о 19-й год. читатиметься парастас .

19 серпня о 12-й год. розпочнеться чин похорону. Відтак, похоронна процесія рушить до церкви Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, де Владика Дмитро Григорак у супроводі священників правитиме Службу Божу за упокій душі вірного сина України Мадяри Ярослава.

Тернопільські