«Дякую Богу, що вона жива»: Софійка мріє знову ходити. Що вирішив суд у справі про ДТПП

19 серпня 2026 р. 19:25

19 серпня 2026 р. 19:25

10 грудня 2025 року у Плебанівці вантажівка збила на пішохідному переході 10-річну школярку. За життя дівчинки тоді молилися рідні, знайомі й незнайомі люди, а допомогти родині намагалися усі, хто міг. У серпні суд проголосив вирок водію вантажівки — як його покарали та як зараз почувається Софійка, з’ясували «20 хвилин».

Понад 10 місяців минуло відтоді, як 10-річна Софійка потрапила під колеса вантажівки у Плебанівці. Дитина отримала важкі травми, спочатку лікувалася у Тернополі, а потім її доправили до Львова — до лікарні Святого Миколая. Попереду в Софійки ще операції та нові курси реабілітації. Зараз дівчинка поки не ходить самостійно, але найбільшою мрією дитини є звестися на ніжки.

7 серпня Теребовлянський райсуд проголосив вирок водію вантажівки, який збив дитину на переході.

Рятував військовий

Нагадаємо, ДТП сталася близько 9 ранку 10 грудня 2025 року у Плебанівці біля Теребовлі. Вантажівка збила 10-річну Софійку , яка переходила дорогу нерегульованим пішохідним переходом неподалік школи. Дитину з-під вантажівки витягнув випадковий водій, а військовий Віктор Андрусишин, який опинився на місці аварії до приїзду швидкої, наклав їй турнікет на травмовану ногу та зупинив масивну кровотечу. Дівчинку госпіталізували з політравмою та численними переломами. Її стан медики тоді оцінювали як важкий, але стабільний. Водія вантажівки затримали, слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України.

«20 хвилин» також розповідали про Віктора Андрусишина, який після фронту автоматично зреагував на важку травму дитини та надав їй домедичну допомогу. Сам військовий просив не робити з нього героя і наголошував: базові навички допомоги та аптечка з необхідними засобами мають бути у кожного водія.

Згодом ми писали, що сержанта ВСП Віктора Андрусишина нагородили «За зразкову службу» за порятунок дівчинки у ДТП.

Що розповіла мама Софійки

Мама Софійки Оксана Кріль розповідає: після аварії про звичайне шкільне життя довелося забути. Донька дуже довго перебувала у лікарнях — спочатку в Тернополі, потім три місяці безперервно у Львові. Додому вони приїздили лише на кілька днів, а далі знову поверталися на лікування.

— Школи в нас взагалі не було, — розповіла «20 хвилин» мама Софійки Оксана Кріль. — Ми дуже довго лежали в лікарні. Тиждень були в Тернополі, потім лікарі сказали, що краще їхати до Львова або Києва, радилися, телефонували — і лікарня Святого Миколая погодилася нас прийняти. Рівно три місяці ми там були.

За словами жінки, лікарям вдалося врятувати доньці ногу. Певний час зберігалася реальна загроза ампутації. Софійка мала відкритий перелом та інші важкі ушкодження, а лікування було тривалим і складним.

— Їй врятували ніжку, — каже Оксана Кріль. — Ми не знали, що буде далі. Вона пережила дуже багато, чого навіть не хочеться згадувати.

Зараз Софійка вже більш активна, сміється, спілкується. Але самостійно ходити поки не може, розповіла мама. Дівчинка може стати на одну ногу, проте повноцінно опертися на травмовану ще не виходить. З наступного тижня у неї знову починається реабілітація, а попереду, за словами мами, ще операції.

Мріє ходити

— Вона дуже мріє ходити, — каже мама. — Якби вона сьогодні почала ходити — це було б для неї все. Це єдине, чого вона зараз хоче. Ми вже були на реабілітації, потім була перерва, тепер знову їдемо. І так маємо їздити курсами: реабілітація, перерва і знову по колу.

Софійка пам’ятає аварію. За словами Оксани Кріль, донька зберегла в пам’яті багато деталей того дня — як переходила дорогу, як опинилася під вантажівкою, людей, які прибігли на допомогу. Пам’ятає і лікарню, реанімацію та перші найстрашніші години після ДТП.

— Вона все пам’ятає, в деталях, — розповідає Оксана Кріль. — Пам’ятає, як переходила дорогу, як опинилася під колесами вантажівки, того чоловіка, який надавав допомогу до приїзду швидкої і жінку, яка її тримала за руку і заспокоювала. Пам’ятає, як люди прибігли, кричали, як лікарі різали одяг. І пам’ятає реанімацію — каже, що там було дуже страшно, це була просто межа життя і смерті.

Найважчим для дитини, каже мама, було навіть не лише фізичне відновлення. Спочатку Софійка не могла самостійно сідати, не могла вставати. Згодом почалися й інші проблеми зі здоров’ям, через що довелося додавати нові ліки.

Попереду реабілітація і операції

Про повноцінне повернення до школи поки також не йдеться. З 1 вересня Софійка точно не повернеться за парту — частину навчального року знову проведе в лікарнях та на реабілітації. Родина сподівається, що згодом для дитини зможуть організувати додаткову допомогу в навчанні та пересуванні.

Оксана Кріль каже, що за цей час родині допомагали багато людей. Окремо вона дякує тим, хто молився за доньку, підтримував їх морально та матеріально, а також рятівникам доньки.

— Дякую всім за молитви, за допомогу. Нам було дуже важко, але оця підтримка допомагала триматися і рухатися далі, — каже мама Софійки. — Я дякую Богу, що вона жива».

Змінилося і ставлення Оксани до водія вантажівки. Жінка каже, що він щиро каявся, просив вибачення та допомагав родині. Вони час від часу спілкуються й досі.

— Я не наполягала на тому, щоб його максимально карали, — пояснила жінка. — Якби це повернуло здоров’я моїй дочці — я б, звичайно, хотіла. Але в нього теж діти. Моя дитина вже не буде мати такого життя, як раніше, аде чим це допоможе, як він сидітиме. Він справді допомагав чим міг.

Жінка каже, що не подаватиме апеляцію на рішення суду. Це, наголошує, її свідоме рішення. Та додає — категорично не хоче судів. Оксана зізнається: після того дзвінка про ДТП її життя змінилося назавжди. Тепер вона особливо гостро розуміє, наскільки швидко може змінитися все навколо.

— Ворогу такого не побажаєш, що ми пережили, — говорить Оксана Кріль. — Це дуже страшно, ти переосмислюєш усе життя. В одну секунду світ може перевернутися догори дригом. Коли мені подзвонили і сказали про аварію, для мене це було ніби вирок.  А зараз… Буває, що підеш у куточок і поплачеш. А біля неї мусиш бути сильною, мусиш взяти себе в руки. Я нічого більше не хочу — тільки щоб вона почала ходити. Все інше ми якось переживемо.

Софійчин рятівник-військовий приїжджав навідувати дівчинку, каже мама. Був у Львові в реанімації, потім пізніше писав і буквально недавно знову цікавився Софійчиними справами. Турбувалася про долю дитини і жінка, яка тримала її за руку і заспокоювала, доки їхала швидка. Оксана Кріль дякує цим людям, медикам і всім, хто разом з ними боровся за життя Софійки.

Як суд покарав водія

Водій вантажівки Микола Б. свою вину визнав повністю. У суді розповів, що 10 грудня 2025 року їхав з Березовиці до Кам’янця-Подільського, віз асфальт. Дорога була мокрою, але, за його словами, їхав він із невеликою швидкістю. У Плебанівці перед пішохідним переходом зупинилася Škoda, однак водій вантажівки не встиг вчасно відреагувати.

Чоловік пояснив, що почав гальмувати, але через вагу вантажівки зупинити її одразу не зміг. У результаті стався наїзд на дитину.

— Мені дуже прикро, що так сталося— сказав у суді Микола Б. — Постраждала неповнолітня дитина, я щиро розкаююся у скоєному. Я допомагаю матеріально на лікування і хочу, щоб дитина одужала.

Він також попросив пробачення у батьків та самої Софійки. За словами чоловіка, він продовжує допомагати родині та готовий робити це надалі, адже розуміє, що лікування і реабілітація дитини потребують значних коштів.

Водночас Микола Б. просив суд не позбавляти його права керувати автомобілем. Просив врахувати, що має інвалідність та переніс операцію на хребті, тому, за його словами, фізично працювати на іншій роботі не зможе.

Він наголосив, що не збирається припиняти допомогу Софійці. Каже, кошти на її лікування потрібні вже зараз, тому можливість працювати для нього важлива не лише для власного утримання, а й для того, щоб надалі підтримувати дитину.

Суд визнав Миколу Б. винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження. Йому призначили 5 років позбавлення волі, однак від відбування покарання звільнили з випробуванням. Іспитовий строк для чоловіка становить два роки. Права керувати транспортними засобами його не позбавляли.

Намагався уникнути наїзду на дітей

Адвокат засудженого Богдан Шуляр підтвердив, що його підзахисний протягом усього слідства та судового розгляду, наскільки дозволяли можливості, допомагав родині Софійки. Він оплачував лікування дитини і запевняв, що не припинить допомогу й надалі.

За словами адвоката, сам Микола Б. має інвалідність, його дружина також є людиною з інвалідністю. Подружжя виховує двох неповнолітніх дітей, а батьки чоловіка — пенсіонери. Фактично він утримує всю родину, тому позбавлення можливості працювати водієм стало б для сім’ї серйозною проблемою.

— Микола має близько 30 років водійського стажу і за весь цей час не мав ані кримінальних проваджень, ані адміністративних правопорушень чи штрафів, пов’язаних із керуванням — всі документи про це ми надали суду, і суд це врахував, — каже Богдан Шуляр. — Ця ДТП — єдиний такий випадок за всю його багаторічну практику водіння.

Зараз чоловік працює водієм у фірмі, яка займається ремонтом доріг, повідомив адвокат.  Через стан здоров’я він не може виконувати фізичну роботу, тому суд, призначаючи покарання, не позбавив його права керувати транспортними засобами. На думку адвоката, це також дає його підзахисному можливість продовжувати працювати і виконувати обіцянку допомагати Софійці.

— Він не розрахував дистанцію до легкового автомобіля, пояснив Богдан Шуляр, як сталася ДТП. — Дорога там серпантином, вантажівка важка, повністю завантажена, лише 18 тонн асфальту в ній було. Коли легковик загальмував, він намагався уникнути зіткнення, виїхав на зустрічну смугу і збив пішохідну.

За словами захисника, водій побачив дівчат на узбіччі й розумів, що неконтрольований рух вантажівки може призвести до ще тяжчих наслідків. Саме тому, каже адвокат, він намагався уникнути прямого наїзду.

— Він бачив, що дівчата стоять на узбіччі, — каже Богдан Шуляр. — Легковий автомобіль різко загальмував, і Микола подумав, що якщо не спробує уникнути удару, вантажівка може влетіти просто в дівчат. Наслідки ДТП і так дуже тяжкі, але він намагався уникнути ще більшої трагедії — прямого наїзду на дітей.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Довідка

Вирок у Судовому реєстрі — https://reyestr.court.gov.ua/Review/138878433

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Частина 2. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо воно спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до восьми років.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

Тернопільські