На Тернопільщині ТЦК мобілізував чоловіка ще до ВЛК

24 серпня 2026 р. 17:28

24 серпня 2026 р. 17:28

На Тернопільщині чоловіка призвали на військову службу ще до того, як він провшов ВЛК. Тобто, на той момент не було відомо, чи він придатний до служби

Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.

Чоловіка призвали на військову службу ще до того, як він пройшов ВЛК та отримав висновок про придатність. Суд визнав це грубим порушенням процедури та скасував наказ про призов. Однак зі списків особового складу чоловіка не виключили.

Таку справу розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд.

Ключовою стала хронологія: наказ про призов видали 14 листопада 2025 року, тоді як медичний огляд ВЛК провели 15 листопада. Отже, на момент прийняття рішення про призов висновку про придатність чоловіка до військової служби ще не було.

Суд скасував наказ про призов, але відмовився скасовувати наказ про зарахування чоловіка до особового складу та виключати його зі списків. Чому протиправність наказу про призов у цьому випадку не призвела до припинення військової служби — далі у рішенні суду.

Як чоловік опинився у ТЦК

Як встановив суд, чоловік перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний, мав звання старшого лейтенанта запасу та 3 липня 2024 року уточнив свої облікові дані. В електронному військово-обліковому документі відомостей про проходження ним ВЛК не було.

14 листопада 2025 року він їхав власним автомобілем автодорогою Дубно – Тернопіль разом із дружиною та двома неповнолітніми дітьми. На блокпосту його зупинили для перевірки військово-облікових документів.

За версією позивача, представники ТЦК повідомили йому про відсутність у реєстрі відомостей щодо проходження ВЛК. Чоловік стверджував, що погодився проїхати до ТЦК після того, як йому повідомили про необхідність оформлення повістки, однак після прибуття його направили на медичний огляд.

Позивач також посилався на те, що прямував для оформлення опіки над матір’ю, яка має інвалідність І групи, та вважав, що має право на відстрочку.

ТЦК, своєю чергою, заперечував твердження про введення чоловіка в оману чи примусове доставлення. Представник відповідача зазначав, що позивач добровільно прибув до ТЦК, не заперечував проти проходження ВЛК, а направлення на медичний огляд було пов’язане з відсутністю актуального висновку про його придатність до військової служби.

Наказ про призов видали раніше, ніж чоловік пройшов ВЛК

Саме хронологія подій стала ключовою для вирішення спору.

У матеріалах справи № 500/1914/26 було направлення на ВЛК від 14 листопада 2025 року із зазначенням дати початку медичного огляду 14 листопада.

Водночас відповідно до довідки ВЛК №2025-1115-1636-0333-7 медичний огляд чоловіка фактично проведено 15 листопада 2025 року. За його результатами ВЛК визнала старшого лейтенанта запасу придатним до військової служби.

Однак ще 14 листопада начальник ТЦК видав наказ №1799, яким чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації.

Того самого дня наказом №318 його зарахували до списків особового складу ТЦК та призначили на посаду начальника відділення цивільно-військового співробітництва.

Таким чином, документально встановлена послідовність подій виглядала так:

• 14 листопада — чоловіка направили на ВЛК;
• 14 листопада — видали наказ про його призов;
• 14 листопада — зарахували до списків особового складу та призначили на посаду;
• 15 листопада — провели медичний огляд ВЛК та визнали його придатним до військової служби.

Суд: спочатку ВЛК — потім рішення про призов

Порядок №560 передбачає певну послідовність процедури призову. Вона включає, серед іншого, уточнення даних військовозобов’язаного, проходження медичного огляду для визначення придатності, перевірку підстав для відстрочки, документальне оформлення призову та відправлення до місця проходження військової служби.

У цій справі мало значення й те, що чоловіка призивали не за місцем його перебування на військовому обліку.

Як зазначив суд, за таких обставин ТЦК мав спочатку взяти військовозобов’язаного на військовий облік із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, після цього направити його на ВЛК і вже надалі діяти залежно від результатів медичного огляду та висновку про придатність.

Однак наказ про призов був виданий до того, як чоловік пройшов медичний огляд.

«На момент видачі наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період він ще не проходив медичний огляд і висновок про його придатність до військової служби був відсутній», — констатував суд.

Таку ситуацію суд назвав грубим порушенням відповідачем процедури мобілізації, визначеної Порядком №560.

Саме з цієї причини наказ №1799 у частині призову позивача суд визнав протиправним та скасував.

А що з відстрочкою через інвалідність матері

Позивач також посилався на те, що має матір з інвалідністю та звертався для отримання відстрочки.

Однак суд не встановив, що заява про відстрочку була подана саме 14 листопада — до прийняття рішення про призов.

У матеріалах справи була заява про відстрочку, датована 18 листопада 2025 року, із доказами її реєстрації того самого дня. Крім того, 20 листопада чоловік подав нову заяву через ЦНАП.

Тобто документально підтверджені звернення відбулися вже після процедури призову.

Водночас відповідач визнавав, що позивач звертався із заявою про відстрочку, але зазначав, що чоловік не довів усіх необхідних підстав для її отримання.

Суд звернув увагу: якщо військовозобов’язаний мав реальні підстави для відстрочки, він міг реалізувати це право шляхом її оформлення у встановленому порядку до 14 листопада 2025 року.

Тому обставини щодо відстрочки не стали підставою для висновку про протиправність наказу про призов і не вплинули на зроблений судом висновок щодо порушення процедури мобілізації.

Суд не вирішував, чи правильно ВЛК визнала чоловіка придатним

Позивач також стверджував, що медичний огляд був проведений із порушеннями, а його захворювання належним чином не врахували.

Проте законність постанови ВЛК про придатність до військової служби не була предметом позовних вимог у цій справі.

Позивач також не заявляв вимогу про визнання протиправними дій щодо ненаправлення його на ВЛК обласного рівня після незгоди з результатами медичного огляду.

Тому суд не давав оцінки правильності медичних висновків і не встановлював, чи дійсно чоловік за станом здоров’я був придатний або непридатний до військової служби.

Отже, наказ про призов скасували не через стан здоров’я позивача, а через порушення встановленої процедури: рішення про призов було прийняте за відсутності висновку ВЛК про його придатність.

Після цього виникло кримінальне провадження

Як зазначалося у матеріалах справи, фактично чоловік військову службу не проходить.

За інформацією, отриманою його адвокатом, 19 листопада 2025 року під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність старшого лейтенанта.

Згодом на підставі відповідного повідомлення до ЄРДР внесли відомості та розпочали досудове розслідування за фактом самовільного нез’явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану — за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

При цьому адміністративний суд у цій справі не вирішував питання про наявність чи відсутність у діях чоловіка складу кримінального правопорушення.

Чому скасування наказу про призов не призвело до виключення зі списків

Позивач просив не тільки скасувати наказ про призов, а й визнати протиправним та скасувати наказ №318 про його зарахування до списків особового складу, а також зобов’язати виключити його з цих списків як незаконно мобілізованого.

У цій частині суд відмовив.

Суд встановив, що наказом від 14 листопада 2025 року №318 чоловіка зарахували до списків особового складу та призначили на посаду. Відтак, за висновком суду, з 14 листопада він набув статусу військовослужбовця, а після видання наказу про зарахування до особового складу виникли нові правовідносини — щодо проходження військової служби.

Підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, визначені ч. 4 ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».

При цьому, як зазначив суд, ця норма не передбачає звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

Матеріали справи також не містили доказів того, що позивач звертався з рапортом про звільнення з військової служби з передбачених законом підстав.

Суд застосував позицію Верховного Суду про «незворотність» призову

Відмовляючи у вимогах щодо зарахування до особового складу та виключення зі списків, Тернопільський окружний адміністративний суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

Відповідно до наведеної судом позиції, процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища призваної особи.

Тож у цій справі виникла на перший погляд парадоксальна, але юридично розмежована ситуація: наказ про призов суд визнав протиправним і скасував, однак це саме по собі не стало підставою для припинення вже виниклих правовідносин щодо проходження військової служби та виключення чоловіка зі списків особового складу.

Що вирішив суд

Тернопільський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.

Суд визнав протиправним та скасував наказ від 14 листопада 2025 року №1799 у частині призову старшого лейтенанта на військову службу під час мобілізації.

Водночас суд відмовив у задоволенні решти вимог — щодо скасування наказу про зарахування до особового складу та зобов’язання виключити чоловіка зі списків.

На користь позивача також стягнули 1331,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Тернопільські