вологість:
тиск:
вітер:
Після двох років невідомості до рідного Джурина повернувся «на щиті» воїн-десантник Тимків Андрій
02 вересня 2026 р. 15:38
02 вересня 2026 р. 15:38
Пройшло рівно два тижні, як востаннє над катедральним собором Верховних Апостолів Петра і Павла звучала тужлива мелодія «Пливе кача». І ось сьогодні, другого дня вересня, її щемливі ноти знову розривають серця чортків’ян. З далекої пекельної Донеччини на вічний спочинок повертається гранатометник десантно-штурмового відділення 95-ї окремої десантно-штурмової аеромобільної бригади ТИМКІВ Андрій Мар’янович, 1985 року народження.
Андрій був наймолодшим у багатодітній родині, в якій, крім нього, зростали брат і три сестри. Хлопець ще не ходив до школи, як втратив матір, а у 2003 році помер батько, зоставивши дітей круглими сиротами. Виховувала їх бабуся, з любов’ю до важкої селянської праці на землі. Згодом сестри повиходили заміж і Андрій мешкав удвох зі старшим братом.
Двоюрідна сестра Марія Маркович розповідає, що хлопець був дуже добрим. Помагав усім. Мав золоті руки. Умів мурувати, полагодити техніку, міг все зробити, за що б не брався. І домашньої роботи ніколи не цурався: вареники ліпив, їсти варив, одяг прав. Тримав чималу господарку – дві корови, бики, обробляв кілька городів. Каже: вижене Андрій на пасовисько худобу, яку дуже любив, приляже, дивлячись в небо, а корови собі біля нього…
Сусідка Іванна Коцюк – дружина полеглого Героя Коцюка Руслана, котрий загинув в Іловайському котлі ще у серпні 2014-го, теж розповідає, що Андрій помагав їй у всьому після смерті чоловіка. Чи то город покосити, картоплю викопати. Чи міг він тоді знати, що прийде час – і йому доведеться до рук зброю, що його спіткає така ж трагічна доля – геройськи загинути за Україну…
Фото: Білобожницька сільська рада
Андрія призвали до війська наприкінці квітня 2024 року, а вже 2 липня він пропав безвісти. Рідні розповідають, що 1 липня його підрозділ вийшов з позиції, евакуювавши «двохсотого» та поранених. Проте наступного дня повернулися по зброю, яку не могли одразу забрати. Там їх і накрили артилерійським вогнем. На жаль, досі не могли забрати тіла, які вдалося ідентифікувати за результатами аналізів ДНК лише тепер.
Після зустрічі тіла загиблого і молебню за полеглим захисником біля собору траурний кортеж вирушив до рідного Джурина, де на початку села його чисельно з процесією зустріли односельці, провівши до батьківського дому устеленою квітами дорогою – уже десятого за ліком загиблого воїна-джуринянина у новітній російсько-українській війні.
Сьогодні, о 19:30 год., служитиметься парастас за загиблим, а завтра, 3 вересня, об 11-й годині розпочнеться чин похорону Героя.
Джерело: chortkiv.city
Новини рубріки
Перший медичний масштабується! Війна змінюється. Військова медицина — теж
02 вересня 2026 р. 16:49
У чотирьох аваріях на Тернопільщині травмувалися восьмеро людей, серед них діти
02 вересня 2026 р. 16:33
Рік тому ми запустили «СтопТиск»
02 вересня 2026 р. 16:30