«Ніби підмінили»: як розпізнати ПТСР і допомогти близькій людині

16 вересня 2026 р. 20:12

16 вересня 2026 р. 20:12

Безсоння, спалахи гніву, різка реакція на звичайні речі, алкоголь, звуки чи навіть яскраву рекламу — після пережитого на війні людина може повернутися додому зовсім іншою. Що відбувається з психікою після травматичного досвіду, як розпізнати симптоми ПТСР та що робити рідним, якщо військовий не хоче звертатися по допомогу — «20 хвилин» з’ясували у лікаря та психолога

«Я з тих, хто знає про ПТСР не на словах, а з реального життя», — каже тернополянка Ольга К. Її чоловік воює від 2022 року. І війна, говорить жінка, змінила не лише його. Її наслідки щодня відчуває вся родина — вона сама, двоє дітей, батьки…

Перший день — ейфорія. А далі…

Їхнє життя багато в чому таке, як у більшості родин військових: чекання, доки чоловік вийде на зв’язок, короткі повідомлення чи розмови, коли він має таку можливість і не перебуває на бойовому завданні. Теплі розмови з дружиною і дітьми. Він розповідає, як скучив. Вони рахують дні до відпустки. А коли він нарешті приїжджає, перший день — майже свято.

— Видно неозброєним оком, що він справді дуже скучив за нами, а ми скучили за ним. Перший день — ейфорія, все чудово, —  розповідає Ольга. — А потім людину, з якою я прожила 14 років, і, здається, знаю від і до, ніби підмінюють.

Чоловік не спить, може зірватися на дітях, які так його чекали, грубо відповідає батькам. А після цього сам переживає через свою поведінку, просить пробачення, мало не плаче. Вони миряться — і знову здається, що все добре. Та за якийсь час черговий зрив. І так по колу, каже жінка.

Особливо важко, за її словами, коли чоловік зустрічається з друзями і там є алкоголь. Навіть невелика його кількість може сильно змінити поведінку.

— Є люди, які тільки випивають кілька грамів, одразу «п’ятого кута» шукають. Так це не про мого чоловіка, він був веселим і дотепним, — згадує жінка. — Тепер, як зустрінеться з колегами і там був алкоголь, навіть мінімальна доза — взагалі хоч з хати тікай.

Для родини це теж виснаження: чекати, радіти поверненню коханої людини, намагатися підтримати, переживати через черговий конфлікт, потім миритися — і знову не знати, чого очікувати наступного дня.

«Вам треба — ви і йдіть»

У тернополянки Оксани Коваль — своя історія. Вона і родина чекають з війни брата, який служить із жовтня 2023 року. Спочатку воював під Бахмутом, де отримав два поранення. Згодом його підрозділ перевели на другу лінію.

Рідні почали помічати, що деякі цілком звичайні речі викликають у нього сильну реакцію. Він, коли приїжджав додому у відпустку, незвично реагував на людей з ампутаціями. Міг дратуватися навіть через вигляд металевої кружки, якою вдома відмірюють борошно для випічки. Неприємною для нього могла бути навіть яскрава, весела реклама по телевізору.

Рідні обережно намагалися запропонувати звернутися до психолога. Але чоловік сприйняв це як образу.

— Що ви робите з мене ненормального? Вам треба — ви і йдіть, — згадує Оксана реакцію брата, коли вона запропонувала піти до психолога. Навіть попри переконання, що за потреби піде з ним і буде поруч весь час — брат був категоричним.

Рідні бачать зміни

І саме в цьому — одна з головних проблем, з якою стикаються родини військових. Людина може не визнавати, що їй потрібна допомога. А близькі бачать зміни у поведінці, безсоння, спалахи гніву, сильні реакції на певні звуки, запахи, людей чи предмети — і не завжди знають, що з цим робити, каже психологиня Тетяна Білінська.

— Важливо розуміти: не кожна така реакція автоматично означає посттравматичний стресовий розлад, — пояснює Тетяна Білінська. — Після пережитого бойового стресу певний час людина може бути більш дратівливою, тривожною, погано спати, гостріше реагувати на навколишнє. Але при ПТСР ці прояви значно інтенсивніші, не слабшають і починають серйозно заважати щоденному життю.

Посттравматичний стресовий розлад може розвинутися після травматичної події. За інформацією Національної служби здоров’я України, симптоми можуть виникати як у короткий, так і в триваліший період після пережитого. Основні прояви — надмірне нервове збудження, повторне переживання травматичних подій, проблеми з пам’яттю та емоційною сферою.

Зона ризику — зокрема ветерани та військові, цивільні, які перебували в зоні бойових дій, люди, які пережили фізичне чи сексуальне насильство, полон, катування, теракти та інші травматичні події.

Травма може повертатися

Один із проявів ПТСР — повторне переживання травматичного досвіду, так звані флешбеки.

— Травматичний спогад може запустити тригер — звук, запах, картинка, людина, певна ситуація або інший подразник, який чимось нагадує про пережите, — пояснює Тетяна Білінська. — У цей момент людина може знову відчути той самий страх чи жах, який переживала безпосередньо під час травматичної події.

Для військового таким тригером можуть бути запах диму чи гучний звук. Для іншої людини — слова про рідний дім, певне місце, предмет або навіть зовнішність незнайомої людини. Реакція може бути дуже сильною — від тривоги до гніву чи плачу, каже психологиня.

— Ще один прояв — уникання, — каже Тетяна Білінська. — Людина може намагатися не потрапляти в місця, ситуації чи обставини, які нагадують про травму. Дехто, навпаки, наче «відключає» почуття, закривається, відгороджується від страху чи болю.

Є й надмірна пильність — стан постійної готовності до небезпеки. Людина швидко збуджується, легко лякається, може ставати дратівливою чи агресивною. До цього нерідко додаються проблеми із засинанням та концентрацією, пояснює психологиня.

У випадку Ольги саме проблеми зі сном, дратівливість та спалахи гніву вона бачить у поведінці чоловіка після повернення з фронту. В історії Оксани прояви пов’язані із сильними реакціями на певні предмети та образи.

«ПТСР сам по собі не проходить»

Ймовірність розвитку ПТСР залежить від багатьох чинників. Важливо, наскільки сильною була психологічна травма, наскільки великою була загроза життю, чи отримувала людина поранення, чи гинули або були поранені близькі, наскільки сильними були реакції на пережитий стрес і чи відчувала людина втрату контролю над ситуацією.

Впливає й те, яку підтримку людина отримує після травмуючої події — від рідних, друзів, побратимів та інших людей поруч, додає Тетяна Білінська.

Тому після повернення з війни військовому може бути складно просто «перемкнутися» на мирне життя. У нього залишається досвід, до якого цивільне життя не завжди готове.

ПТСР підлягає лікуванню. І, за словами меддиректорки Центру первинної медико-санітарної допомоги Надії Боднар, звернутися по допомогу можна насамперед до сімейного лікаря.

— Щойно помітили симптоми ПТСР, варто звернутися до сімейного лікаря, — радить Надія Боднар. — Саме він під час спілкування він може зібрати анамнез, звичайно, якщо пацієнт щиро і відверто розповість про все, що його турбує.

За її словами, сімейні лікарі навчені працювати з проблемами ментального здоров’я. Вони можуть визначити, чи достатньо допомоги на первинному рівні, чи людині потрібна консультація психолога, психотерапевта або психіатра, а також скерувати далі.

При серйозних розладах людина може безпосередньо звернутися до психіатра — електронне направлення від сімейного лікаря, як вже писала «20 хвилин», для цього не потрібне.

— Лікуватись треба обов’язково, посттравматичний стресовий розлад сам по собі не проходить, — каже Надія Боднар. — Це складний і тривалий процес, який потребує лікування чи реабілітації, обов’язково під наглядом лікаря, який може бачити динаміку або скорегувати лікування.

Звернення по психологічну чи психіатричну допомогу — це можливість повернути собі контроль над станом і повсякденним життям, запевняє медикиня.

Якщо не хоче допомоги

Як говорити з людиною, яка категорично не хоче і не приймає допомоги? Для родини це часто найскладніше. Близькі бачать, що людині погано, але вона сама може не хотіти говорити про свій стан або погоджуватися на допомогу, каже Тетяна Білінська.

— Не варто пропонувати психолога чи психотерапевта в момент конфлікту або коли людина розлючена, — пояснює фахівчиня. — Так можна лише посилити спротив. Розмову краще починати у спокійний момент, коли родина говорить про труднощі й шукає спосіб їх вирішити.

Психологиня наголошує: іноді найважливіше — не давати готових порад, а просто бути поруч і почути людину.

«Чи потрібна вам допомога?», «Яку допомогу від мене ви б хотіли?», «Чи потрібна вам моя порада?» — такими простими запитаннями, за словами психологині, можна показати близькій людині, що її готові підтримати, але не збираються тиснути.

— Якщо людина відповідає, що впорається сама, цю відповідь теж варто прийняти, — говорить Тетяна Білінська. — Водночас консультацію спеціаліста можна відвідати не лише військовому. Якщо його стан впливає на життя всієї сім’ї, звернутися по допомогу можуть і самі рідні.

Можна лікувати й через роки

Для зменшення симптомів і відновлення після травматичного досвіду використовують психотерапію, а в разі потреби — медикаментозне лікування під наглядом психіатра.

Одним з ефективних методів є травмо-фокусована когнітивно-поведінкова психотерапія. Також застосовують EMDR — метод опрацювання травматичних спогадів, зокрема за допомогою спеціальних рухів очима або інших двобічних стимуляцій.

Фахівці також радять працювати не лише з психологічним станом, а й із тілом: фізичні вправи, релаксаційні практики, спорт, плавання та інші способи відновлення можуть допомагати повертати відчуття безпеки й власних сил.

Найважливіше — не чекати роками, якщо симптоми не минають, наголошує Тетяна Білінська. За інформацією Національної служби здоров’я, ПТСР можна лікувати навіть через багато років після травмуючої події. Тому звернутися по допомогу ніколи не пізно.

Графіки згенеровані ШІ

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

Тернопільські