«Райське місце» на березі Ставу: як у суді доводять самочинність елінгів і чи можуть їх знести

15 жовтня 2026 р. 19:17

15 жовтня 2026 р. 19:17

• На березі Тернопільського ставу, де майже 20 років тому почали будувати нібито човнову станцію, розташовані споруди, які зовні дуже нагадують приватні котеджі. Власники переконують, що це таки елінги, і тут все законно. Натомість прокуратура через суд вимагає демонтувати дев'ять об'єктів, адже вважає, що ці будівлі зведені самочинно в межах прибережної захисної смуги, де діє суворе обмеження.

• Розгляд справи в суді тимчасово зупинили, однак питання громадськості залишається відкритим: чи реально знести будівлі, які давно ввели в експлуатацію, зареєстрували як приватну власність і навіть перепродавали? Чи є взагалі така практика в Тернополі та інших містах? Аналізуємо разом із експертами.

На березі Тернопільського ставу, де майже 20 років тому почали будувати нібито човнову станцію, розташовані споруди, які зовні дуже нагадують приватні котеджі. Власники переконують, що це таки елінги, і тут все законно. Натомість прокуратура через суд вимагає демонтувати дев'ять об'єктів, адже вважає, що ці будівлі зведені самочинно в межах прибережної захисної смуги, де діє суворе обмеження.

Розгляд справи в суді тимчасово зупинили, однак питання громадськості залишається відкритим: чи реально знести будівлі, які давно ввели в експлуатацію, зареєстрували як приватну власність і навіть перепродавали? Чи є взагалі така практика в Тернополі та інших містах? Аналізуємо разом із експертами.

Осінній день, сонце, спів пташок. І чудовий краєвид на Тернопільський став. Перед очима — доглянута територія, будівлі біля самої води. За документами — елінги, які дуже схожі на приватні садиби. Місце й справді красиве, годі сперечатися. Один із власників нерухомості на вулиці Урожайній, 15, з яким вдалося поспілкуватися, Олександр Міхєєв, недаремно називає місце «райським».

«Райське місце» за парканом: що ми побачили на березі Ставу

— Ми зробили з колишньої хлопушечної (цитуємо дослівно — прим ред.) фабрики райське місце, красиве, — каже він журналістці.

З тим, що місце красиве, важко сперечатися. Особливо, коли бачиш його з боку території, яка ще донедавна була закрита для сторонніх. Від дороги елінги відгороджені парканом. Біля заїзду — будка охорони. Але трохи далі, у напрямку Дальнього пляжу, поруч зі стоянкою є хвіртка та сходи до берега. Спускаємося вниз. Частину паркану, судячи з побаченого, тут демонтували. На території висить табличка: «Вільний прохід до берега Тернопільського ставу. Прохід відкритий для всіх». Ніби навмисне наголосили. Отже, сюди можна пройти й побачити зблизька споруди, які в документах зазначені як «човнова станція та елінги». Щоправда, як ми помітили, повноцінного берега під ногами фактично немає. Пройти вздовж води можна, але питання, наскільки цю територію можна використовувати для звичайного відпочинку біля Ставу, залишається відкритим.

Доступ, як ми розуміємо, відкрили на фоні багаторічних судових спорів між прокуратурою та власниками нерухомості. З 2019 року також тягнеться кримінальне провадження, пов'язане із цією історією. Слідство, за даними судових ухвал , проводять за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Тернопільської міської ради, які, на думку слідчих, незаконно передали в користування фізичній особі ділянки в межах прибережної захисної смуги, а також самовільного захоплення землі в межах прибережної захисної смуги.

Але чи достатньо відкритого проходу, щоб вважати права громади захищеними? І чи можуть споруди, які майже два десятиліття стоять біля води, залишитися там надалі? Саме це і має вирішити суд.

Дев'ять об'єктів під загрозою знесення: що відбувається в суді

Загалом на Урожайній, 15 є дев'ять елінгів. Прокурор наприкінці 2025 року звернувся до суду з вимогою усунути перешкоди у користуванні ділянкою та повернути її шляхом знесення об'єктів будівництва, які, на його думку, є самочинними.

Нагадаємо, у 2023 році Західний апеляційний суд повернув землю під будівлями громаді. Суд проаналізував поняття «елінг» і дійшов висновку, що за наявними документами ці приміщення на елінги не схожі і не належать до об'єктів, які можуть бути в прибережній захисній смузі ставу.

У 2006 році землю біля Ставу виділили в оренду для реконструкції наявної будівлі. Натомість її повністю знесли й збудували дво- і триповерхові корпуси лодочної станції з елінгами площею понад 3000 кв. м.

Суд також зазначив , що нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване на ділянці, не відведеній для цієї мети, без документа на виконання будівельних робіт чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм.

Позов про знесення стосується десятьох відповідачів — співвласників лодочної станції та елінгів:

Остаточного рішення у справі про знесення поки немає. Розгляд зупинили за клопотанням представника одного з власників елінгів.

Як пояснює адвокат, у схожій судовій справі мають визначити належний спосіб захисту прав держави на землі природно-заповідного фонду. Прокурор у справі тернопільських елінгів обрав негаторний позов — спосіб захисту, спрямований на усунення перешкод у користуванні майном. Це важливо й з огляду на тривалість історії.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду, на негаторний позов не поширюється позовна давність. Поки порушення триває, з таким позовом можна звертатися незалежно від того, коли виникло право на його подання. Отже, сам факт, що споруди звели багато років тому, не означає автоматично, що вимоги прокуратури вже не можуть розглядати. Водночас суду належить оцінити правові підстави позову та обставини будівництва.

Як човнова станція з'явилася на березі Ставу

Щоб зрозуміти нинішній конфлікт, повернімося на 20 років назад. У 2006 році землю біля ставу отримала в оренду Тетяна Баб'яр — для реконструкції власних приміщень у човнову станцію.

«Третього березня 2006 Тернопільською міською радою винесено рішення «Про затвердження проекту відведення ділянки під реконструкцію власних приміщень в лодочну станцію» та надано в оренду ділянку, яка фактично є в межах прибережної захисної смуги Тернопільського ставу строком на п'ять років, до третього березня 2011», — ідеться в одній із судових ухвал.

Цікаво, що рішення про передачу землі ухвалили напередодні місцевих виборів 26 березня 2006 року, наприкінці каденції міського голови Богдана Левківа. Після виборів місто очолив Роман Заставний (його ж родина є власником одного з цих приміщень — прим. авт.).

У 2007 році підприємиця отримала дозвіл на будівельні роботи. На сайті Тернопільської міської ради журналістам не вдалося знайти рішення за цей період.

За кілька років на місці колишніх виробничих приміщень уже стояли споруди, які зовні нагадували житлову забудову.

Ще у 2011 році на це звертав увагу міський голова Сергій Надал.

— Зовні видно, що там будують не те, під що брали і дозволи, і землю. Швидше, це житлова забудова. Я цим питанням цікавився, ще як прийшов на посаду, — коментував він тоді для «20 хвилин». — Проте тоді об'єкт ще не був введений в експлуатацію, а всі документи на оренду та будівництво у них були в порядку. Уже є доручення, аби наші фахівці дали правовий висновок щодо тих споруд і пропозицію, як нам далі діяти.

Минуло 15 років. Сергій Надал залишається міським головою, але нинішня позиція міської ради щодо знесення споруд відрізняється від сумнівів, які він висловлював у 2011-му.

Тепер міськрада не підтримує позов прокуратури.

Від оренди землі до заборони продавати елінги: що вирішували суди

Судові справи, пов'язані з ділянкою на Урожайній, 15, є в Єдиному державному реєстрі судових рішень із 2011 року. За цей час змінювалися орендарі, ухвалювали рішення щодо права власності, а окремі з них згодом скасовували. Наприклад, у 2018 році право оренди Тетяни Баб'яр припинили. Землю передали обслуговуючому кооперативу «Вінд», засновниками якого є вищезгадані співвласники елінгів.

Але у 2023 році Західний апеляційний господарський суд визнав рішення міської ради про передачу ділянки незаконним, а договір оренди — недійсним. У 2024 році Тернопільський апеляційний суд наклав арешт на ділянку. На початку 2026 року в межах цивільного позову про демонтаж суд заборонив власникам відчужувати приміщення човнової станції, корпуси та елінги до набрання рішенням законної сили. Верховний Суд залишив цю заборону без змін. Таким чином, право оренди землі кооперативом уже було оскаржене й визнане недійсним, а розпоряджатися нерухомістю власникам тимчасово заборонили. Проте це ще не означає, що суд визнав усі споруди самочинними або ухвалив рішення про їх знесення. Саме це питання залишається предметом нинішнього розгляду.

Що кажуть власники: «У нас усі документи»

Власники елінгів, із якими вдалося поспілкуватися журналістам «20 хвилин», наполягають: будівництво було законним, споруди мають необхідні документи, а їхнє призначення не є житловим.

Василь Кікінежді: «Це реконструкція на старих фундаментах»

Василь Кікінежді — один із відповідачів у справі та співвласник нерухомості на березі Ставу. Він також є директором товариства «Добробуд», яке було генеральним підрядником реконструкції.

За його словами, елінги збудували не на порожньому березі, а на фундаментах колишніх споруд. Тому це і була реконструкція.

— Елінги розташовані на фундаментах старих споруд, старих будов. Там колись була хлопушечна фабрика. Там був причал, укріплення, щоб його не підмивало, і на тому місці збудували оті елінги. Тобто це не нове будівництво, де взагалі був берег і прийшли, почали нове будівництво, — розповідає він.

Кікінежді запевняє, що замовник надав усі необхідні дозволи. Будівництво, за його словами, неодноразово перевіряли, критичних зауважень не було, а об'єкт ввели в експлуатацію як нежитловий.

Він також наголосив: те, що це була реконструкція, підтверджують і проведені експертизи. Але у наявності редакції таких експертиз немає, їх відповідачі не надали.

Сам власник стверджує, що в елінгу не проживає.

— Ні, я не проживаю в даному елінгу. Я там проводжу заняття з дітьми іноді. Сам я колишній спортивний працівник, і дружина моя на сапі на Ставі катається, на каное, на катамарані, і родина, і діти, — пояснює він.

На запитання, чи готовий знести споруду, якщо суд ухвалить таке рішення, відповів, що категорично не готовий.

— Справа, ви знаєте, у судах, але я думаю, що всі власники елінгів і споруд будуть відстоювати свої права, — зауважив він.

Олександр Міхєєв: «За нами правда»

Ще один власник і відповідач Олександр Міхєєв переконаний, що підстав для знесення немає.

— У нас все згідно з чинним законодавством. Самозахвату ніякого не було. Ми отримали всі документи від чинної влади. А той, хто хоче на цьому зробити піар або доказати, що він святіший за Папу Римського, хай спробує. У нас є юристи, за нами правда. Ми зробили з колишньої хлопушечної фабрики райське місце, красиве. Це лодочна станція, і тут хочуть зробити підміну понять, розумієте? — наголошує він.

Міхєєв також звертає увагу, що остаточного рішення суду ще немає.

Мирослав Плішка: «Воно ніяке не самочинне»

Мирослав Плішка став власником одного з елінгів, за його словами, приблизно три роки тому. Але історію території пам'ятає значно довше.

Він розповідає, раніше там були господарські та виробничі приміщення, а згодом будівлі занепали. За його спогадами, під час обговорення майбутньої реконструкції з представниками архітектури дійшли висновку, що на цій території можуть бути саме елінги для маломірних суден.

Плішка запевняє, що купував нерухомість через нотаріуса, який підтвердив наявність документів.

— У мене велика компанія, 1000 чоловік працює, туди людей привозимо, інструктор в нас є, який проводить навчання з дітками. Ми кожен живемо, хто де, а там я тільки маю нерухомість, як елінг. Воно ніяке не самочинне. Там вже є купа експертиз, але вони (припускаємо, прокуратура) все роблять нові і нові, хочуть за щось зачепитися, — говорить він.

Зносити придбаний об'єкт добровільно Плішка, каже, не готовий, адже купив все законно.

Тарас Демкура: «Перешкоджання підприємницькій діяльності»

Серед відповідачів у справі щодо об’єктів нерухомості на вул. Урожайній, 15 у Тернополі є підприємець Тарас Демкура. Він наголошує, що набув майно на законних підставах, а його право власності було зареєстроване в установленому порядку.

На думку підприємця, під час оцінки обставин справи необхідно враховувати фактичне призначення об’єктів та правовий статус бази для стоянки малих суден.

— Приміщення використовуються, зокрема, для здійснення підприємницької діяльності, організації навчання та змагань з водних видів спорту, сплавів на понтонах, оздоровчих заходів і тематичних зустрічей та company visit провідних бізнес клубів України, що створює нові робочі місця та збільшує сплату податків, — каже він.

Тарас Демкура також пов’язує труднощі у здійсненні підприємницької діяльності з проведеними обшуками та перевірками.

Адвокат підприємця Павло Варода, звертає увагу на інше.

— База маломірних суден має офіційну реєстрацію, а правова оцінка спору повинна враховувати не лише формальне найменування нерухомості, а й її призначення, правомірність набуття та фактичний спосіб використання.

Водночас наявність прибережної захисної смуги передбачає встановлені законом обмеження.

Тому предметом належної судової оцінки мають бути конкретні характеристики спірного майна, його розташування, застосовний правовий режим і обставини можливого порушення прав територіальної громади, переконує він.

— Знесення нерухомого майна є надзвичайно серйозним втручанням у право власності. При вирішенні такого спору необхідно оцінити законність набуття майна, добросовісність власників, пропорційність заявлених вимог і те, чи існує фактичне порушення прав громади. Окремо слід врахувати, що громадянам забезпечений вільний доступ до води, — зазначає адвокат Павло Варода.

На переконання сторони захисту, саме всебічне дослідження цих обставин, а не лише посилання на назву об’єктів у документах, має бути визначальним для правової оцінки вимог про їх знесення.

Зауважимо, у Законі України «Про внутрішній водний транспорт» є два різні визначення баз для стоянки суден — малих та спортивних. Але суттєвої різниці в них немає. Натомість Державних будівельних норм окремо для бази маломірних суден ми не знайшли. Копію Свідоцтва про реєстрацію на відповідній ділянці такої бази надавав суду представник власників елінгів. Але, схоже, для суду це не було суттєвим доказом, адже справу про повернення землі виграла прокуратура. Крапку поставив Верховний суд.

«Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що зазначене майно, яке зареєстроване як «елінги лодочної станції», не відноситься до об’єктів , що можуть знаходитися в прибережній захисній смузі та експлуатуватися, не порушуючи при цьому режиму використання спірної земельної ділянки».

Журналісти також звернулися до тої ж самої Тетяни Баб'яр, яка отримала землю в оренду у 2006 році.

У справі про знесення вона не є відповідачкою, а залучена як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору. Коментувати історію Баб'яр не захотіла.

— Більше 10 років я взагалі нічого до того не маю, — повідомила вона.

Інші співвласники елінгів — Оксана Заставна, Оксана Кікінежді відповіли на дзвінок журналістів і повідомили, що коментувати ситуацію не будуть. Степан Джуравський, коли почув тему розмови, — поклав слухавку. Алла Борис також відповіла на дзвінок, але почувши питання про елінги повідомила, що до неї нібито хтось прийшов і відключилась. Алла Русіна не відповіла на дзвінки й не прочитала повідомлень журналістів. Контактів Богуслава Дрозда, який є громадянином Польщі, редакція не знайшла. За рішенням суду , справу щодо іноземного громадянина розглядатимуть в окремому провадженні.

Чи реально знести споруди, які стоять майже 20 років

Для розуміння, одна з ключових суперечностей цієї історії — призначення споруд. За документами, повторимось, це човнова станція та елінги. Власники, як ми побачили вище, наполягають, що не проживають у них і використовують нерухомість для відпочинку, занять із дітьми та водних видів спорту. Водночас ще у 2011 році міський голова публічно звертав увагу, що зовні об'єкти більше нагадують житлову забудову. Щоправда, зараз він мовчить про це.

Питання фактичного призначення споруд і має значення для судового спору. Редакція звернулася по коментар до Тернопільської обласної прокуратури. Там повідомили, що наразі ситуацію не коментують, чекають результатів експертизи.

Як пояснили опитані журналістами фахівці, цей документ важливий для встановлення, чи є об'єкти фактично житловою забудовою.

Приміром, експерт із проблем містобудування Георгій Могильний вважає, що результати експертизи можуть суттєво вплинути на перспективу позову.

— Якщо зможуть довести, що це не елінги шляхом експертизи, то все це реально, — говорить він про можливість знесення.

За словами Могильного, існує також практика Верховного Суду щодо обмежень забудови в межах прибережної захисної смуги. Однак встановлення фактичного призначення будівель — лише частина питань, які можуть вплинути на рішення. Навіть якщо прокуратура доведе порушення й суд ухвалить рішення про демонтаж, це не означатиме, що будівлі одразу знесуть, пояснює експерт.

Адвокат, засновник ініціативи «Містобудування в Україні» Юрій Брикайло додає, що насамперед потрібно з'ясувати, які правові норми діяли тоді, коли зводили елінги. На його думку, можливі два сценарії.

Перший — відповідальні особи знали про обмеження на землях водного фонду, але не врахували їх.

Другий — будівництво могло відповідати вимогам, які діяли на той час.

— Могли бути дві опції: всі знали, що землі водного фонду, але закрили на це очі. Друге: можна було звести об'єкт законно. Наприклад, не були визначені межі прибережної смуги, зони охорони, не було внесено в кадастр, вода підійшла ближче, потім була далі. Тобто було багато нюансів і, відповідно, могло бути збудовано законно, — пояснює адвокат.

За його словами, власник міг отримати всі необхідні документи від органів державної влади й місцевого самоврядування. Тому важливо встановити, чи відповідало будівництво законодавству саме на той момент. Якщо ж порушення доведуть, можна порушувати питання про повернення ділянки до початкового стану.

Проте навіть тоді залишиться проблема виконання рішення.

Хто має платити за знесення

Георгій Могильний наголошує, що отримати рішення суду та фактично демонтувати нерухомість — різні завдання.

— Якщо є рішення суду, все можливо, але не факт, що будуть виконувати. Хто має виконувати? Судовий виконавець? Вони ж (власники) добровільно зносити не будуть. А для того, щоб судовий виконавець це почав робити, йому мають переказати відповідні кошти, — пояснює експерт.

За його словами, може виникнути питання фінансування робіт. Якщо позов подано в інтересах місцевого самоврядування, можливий варіант, коли знесення спочатку оплачуватимуть із міського бюджету, а потім через суд вимагатимуть від власників компенсації понесених витрат. Це один із можливих сценаріїв, який описує експерт, а не вже визначений механізм у справі тернопільських елінгів.

Юрій Брикайло також вважає, що практичне виконання рішення може бути складним: власники, як правило, не погоджуються добровільно демонтувати нерухомість, а у міста може не вистачити коштів.

Отже, навіть у разі задоволення позову прокуратури постане окреме питання: хто ж, як і за які гроші виконуватиме рішення суду.

Міська рада проти знесення?

У цій справі є ще одна важлива обставина: Тернопільська міська рада не підтримує позов прокуратури. Такі висновки робимо на основі отриманих документів. І тут дуже відчувається контраст висловлювань, коли в 2011 році Надал публічно говорив про сумніви щодо відповідності забудови її заявленому призначенню. Нині ж міська рада обґрунтовує свою позицію тим, що за відповідачами було визнано право власності.

«Наявність рішень судів 2012–2013 років про визнання права власності на гідротехнічні споруди (елінги) та подальша реєстрація права власності на ці споруди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття цього права, унеможливлює порушення питання про самочинність будівництва цих споруд та їх демонтаж», — повідомили у міській раді у відповіді на запит редакції.

На думку міської ради, не врахування цих судових рішень порушуватиме принцип правової визначеності, оскільки ставитиме під сумнів рішення судів, що набрали законної сили.

Таким чином, прокуратура вимагає демонтажу, а міська рада вважає, що попередні судові рішення та зареєстроване право власності не дають підстав порушувати питання про самочинність будівництва. Остаточну оцінку цим аргументам має дати суд.

Беруть на одне, а будують інше

Загалом у Тернополі поширена практика, коли у місті беруть землю чи починають будівництво чогось одного, а у підсумку виходить зовсім інше. У попередньому матеріалі ми вже розповідали, як із документами на зведення чи реконструкцію індивідуального житлового будинку — фактично зводять багатоквартирні будинки. Ця практика триває у місті роками, то ж частина таких індивідуальних об'єктів вже давно стала ОСББ, там зареєстровані квартири і комерційні приміщення, що фактично доводить очевидність схеми.

Читайте більше: Дірка в законі на 2000 «квадратів»: тернопільське будівництво, яке важко назвати індивідуальним

Земля для храмових споруд, а у підсумку для будівництва багатоквартирного чи приватного будинку — теж знайома у Тернополі схема. Релігійні організації отримують землю від громади безоплатно під ширмою «для будівництва та обслуговування церкви». Але, за нашими даними, на таких ділянках вже збудували понад 500 квартир.

Читайте більше: Святе місце — для «благословенного житла». Як у Тернополі на землях церков виростають багатоповерхівки

Соціально-спортивний центр «Вулична академія» — знаний у Тернополі об'єкт, який за майже 10 років так і не відкрив двері юним спортсменам. Академія, як обіцяли в міськраді, мала мати ігровий майданчик зі штучним покриттям, трибуною, тренажерний майданчик, роздягальні та хостел. Та після здачі об’єкта в експлуатацію у 2024 році ніяких майданчиків тут немає, хіба що приміщення, яке схоже на хостел.

Читайте більше: Облаштовують парковку та доріжки, а спортивних об'єктів не видно. Що роблять біля «Вуличної академії»?

І таких прикладів — чимало.

Чи зносили будівлі в Тернополі та інших містах

Практика демонтажу капітальних споруд, зведених із порушеннями, в Україні існує, проте між судовим рішенням про знесення і фактичним демонтажем нерідко минає значний час. До прикладу, у Тернополі у липні 2026 року міська рада повідомила про демонтаж самовільно встановленої бетонно-арматурної конструкції біля супермаркету на проспекті Злуки. Станом на жовтень конструкцію вже збудували, у чому пересвідчилась журналістка відвідавши об'єкт.

У Гусятині суд задовольнив позов прокуратури про розірвання договору сервітуту та знесення капітальної споруди в прибережній захисній смузі річки Збруч, проте інформації про фактичне знесення наразі немає.

У Львові є приклад завершеного демонтажу: у 2019 році на вулиці Личаківській, 259 повністю знесли семиповерхову будівлю, зведену з порушеннями, і це був такий перший в Україні випадок, запевняли у міськаді. У червні 2026 року там також демонтували самовільно добудований п'ятий поверх на вулиці Єрошенка, також суд зобов'язав знести самочинну забудову біля Стрийського парку. Водночас у Львові подекуди ініціатором судів і демонтажів таких споруд виступає сама міська рада, чого не скажеш про Тернопіль.

Які шанси на знесення елінгів? Короткий підсумок

Історія на Урожайній, 15 показує, наскільки складно розв'язувати питання забудови, яка існує багато років, має зареєстрованих власників і пройшла через численні судові процеси.

На користь позиції прокуратури можуть мати значення результати експертизи, встановлення фактичного призначення споруд, обставини їх розташування в прибережній захисній смузі та попередні судові рішення щодо землі. Водночас власники посилаються на отримані дозволи, введення об'єктів в експлуатацію, реєстрацію права власності та законність придбання нерухомості. Їхню позицію щодо недопустимості знесення підтримує й Тернопільська міська рада.

Тому говорити, що знесення неминуче, наразі немає підстав. Але й стверджувати, що споруди гарантовано залишаться, теж передчасно.

У цій справі фактично є кілька послідовних питань: чи доведе прокуратура порушення, чи ухвалить суд рішення про знесення і чи зможуть таке рішення виконати. Саме останній етап може виявитися не менш складним, ніж багаторічний судовий розгляд, припускають експерти.

«Публікацію підготовлено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми».

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

Тернопільські