На рідну Чортківщину повернувся «на щиті» воїн Ковальчук Володимир

06 листопада 2026 р. 12:13

06 листопада 2026 р. 12:13

«На щиті» – до рідної Сосулівки (що на Чортківщині) повернувся Ковальчук Володимир. Після довгих місяців невідомості Нагірянська громада зустріла свого полеглого Героя.

Є повернення, на які чекають із надією, молитвою та вірою. Є дороги, якими мріють побачити рідну людину живою, усміхненою, знову переступаючою поріг домівки. Та війна безжально перекреслює людські сподівання, залишаючи після себе невимовний біль, сльози та порожнечу, яку вже нічим не заповнити.

П’ятого листопада Нагірянська громада зустріла свого полеглого захисника – КОВАЛЬЧУКА Володимира Петровича.

Після довгих місяців очікування, сповнених болю й надії на його повернення, воїн нарешті прибув додому, до рідної Сосулівки. Повернувся «на щиті»…

Жителі громади навколішки зустрічали Героя вздовж маршруту в селах Ягільниця, Нагірянка, Улашківці та Сосулівка. Дорога, встелена квітами, перетворилася на живий коридор шани й вдячності. Схилені голови, запалені свічки, молитви та сльози стали мовчазним свідченням глибокої скорботи за земляком, який віддав своє життя за Україну.

О 13-й годині рідна Сосулівка уклінно зустріла траурний кортеж із тілом Володимира. Скорботна процесія провела воїна до його домівки, де на нього так чекали. У рідних стінах відбулася панахида. О 17-й годині в домі героя читали Псалтир, молячись за упокій його душі.

За цією скорботною тишею – невимовний біль родини, сльози односельців і вдячність усіх, хто розуміє ціну української свободи. Володимир повернувся туди, де минули його дитинство та юність, де його знали, любили й пам’ятатимуть. Повернувся до рідної землі, яку захищав.

Життя, сповнене праці та турботи про рідних

Володимир Ковальчук народився 26 серпня 1971 року в селі Сосулівка. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут навчався у місцевій школі. Після завершення навчання пов’язав своє життя з працею: понад 30 років працював в Улашківському лісовому господарстві.

Володимир був сімейною людиною. Разом із дружиною виховував двох дітей – доньку та сина. Радів їхнім успіхам, а згодом і появі маленької внучечки, якій нині чотири рочки. Саме родина була для нього найдорожчим скарбом, тим місцем, куди завжди хотілося повертатися.

Батьки Володимира вже відійшли у засвіти. У родині, де зростало троє дітей, залишилися сестра та брат. Тепер їм доведеться вчитися жити з болем втрати рідної людини, зберігаючи в серцях пам’ять про нього.

Довгі місяці невідомості…

У 2023 році Володимир був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Згодом за станом здоров’я його перевели до військової частини на Чортківщині, а пізніше він служив у Луганській територіальній обороні.

Старший солдат Володимир Ковальчук, колишній старший стрілець-оператор 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини А7364, був зарахований у розпорядження командира військової частини А7039.

Автор: фото з архіву Нагірянської громади

24 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії в районі населеного пункту Суха Балка Бахмутського району Донецької області Володимир зник безвісти. Відтоді для його рідних розпочався тяжкий період очікування. Кожен день був сповнений тривоги, кожна звістка – надії, кожна молитва – прохання про диво. Родина не полишала віри, що Володимир живий і повернеться додому.

На жаль, відповідно до постанови про встановлення особи трупа від 26 жовтня 2026 року слідчої групи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області було офіційно підтверджено загибель Захисника.

Невідомість, яка так довго тримала рідних у болісному очікуванні, змінилася гіркою правдою. Надія на повернення живим поступилася місцем невимовному горю…

Біль громади – біль усієї України

Для Сосулівки ця втрата особливо болісна. Володимир – уже третій загиблий воїн, який є уродженцем села. Водночас він перший, кого хоронять на рідній вітцівщині. Ще троє вихідців із Сосулівки вважаються безвісти зниклими.

За кожним таким іменем – людське життя, родина, нездійснені мрії, плани та сподівання. За кожним – біль тих, хто чекає, молиться й живе з надією.

Сьогодні Сосулівка схиляє голови перед своїм земляком. Нагірянська громада сумує разом із родиною Володимира, розділяючи її горе. Висловлюємо щирі співчуття дружині, дітям, внучечці, сестрі, братові, усім рідним і близьким полеглого воїна.

Чин похорону воїна Ковальчука Володимира розпочався 6-го листопада об 11-й годині в його рідному домі села Сосулівки.

Герой-захисник повернувся додому. Та вже не обійме рідних, не почує їхніх голосів, не побачить, як росте внучечка. Його земний шлях завершився, але пам’ять про нього житиме в серцях тих, хто знав, любив і шанував Володимира.

Дякуємо за мужність і жертовність. За захист рідної землі. За Україну, за яку віддав своє життя.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України Ковальчуку Володимиру!

Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у вільній Україні, за яку боролися.

Тернопільські