Воїн Баран Олег «на щиті» повернувся на рідну Чортківщину

10 листопада 2026 р. 16:43

10 листопада 2026 р. 16:43

Понад рік надії… Повернення «на щиті» – Героя Барана Олега. Чортківщина зустріла полеглого Захисника.

10 листопада – холодний осінній день, оповитий болем чергової втрати. Знову тривожні звуки поліцейської автівки, що супроводжувала траурний кортеж із тілом нашого Захисника, розтинали тишу рідного краю. Додому, на Чортківщину, повернувся «на щиті» Баран Олег Іванович.

Чортків зустрів Воїна навколішки. На вітру розвивалися жовто-блакитні стяги, сумовито мерехтіли поминальні лампадки, а людські сльози змішувалися з тужливими звуками «Пливе кача»… У цій скорботній мелодії злилися біль родини, печаль громади й невимовна вдячність за жертовність людини, яка віддала життя за Україну.

Старший солдат Олег Баран, старший стрілець-оператор 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини А7187, був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України 25 травня 2024 року.

5-го липня 2025 року внаслідок штурмових дій противника в районі населеного пункту Одрадне Куп’янського району Харківської області воїн загинув.

Автор: Тетяна Лякуш

Понад рік – чекання, сподівання, молитви і надії рідних. Довгі місяці невідомості, коли кожна звістка могла стати тією, на яку так чекали. Коли серце не дозволяло втрачати віру, а думки знову й знову поверталися до дорогої людини. Та, на жаль, замість довгоочікуваного повернення живим родина отримала найстрашніше підтвердження…

Олег народився 5-го серпня 1972 року в селі Горішня Вигнанка. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався, мужнів, працював. Згодом зустрів свою другу половинку, створив сім’ю та звив родинне гніздечко на вітцівщині дружини – у селі Переходи.

Родина зростала, багатіла, сповнюючись дитячими голосами. Шестеро дітей подарували подружжю радість батьківства. Та доля завдала сім’ї страшного удару: сина забрала смерть, коли йому було лише 29 років.

П’ятеро доньок зосталось, виплеканих батьківською любов’ю. Вже й двійко внучат дріботять ніжками родинними стежинами. Та не обійме, не приголубить малечу дідусь Олег, бо лютий ворог – загарбник землі Української – обірвав його життя, назавжди відібрав щастя милуватися нащадками великого сімейства воїна.

Невимовно боляче усвідомлювати, скільки всього Олег не встиг зробити, скільки родинних митей уже ніколи не повториться. Він мав би радіти успіхам доньок, бавити онучат, збирати всю велику родину за одним столом… Та – не склалося.

Дорога до рідного дому – крізь молитву і скорботу.

На подвір’ї катедрального собору Верховних апостолів Петра і Павла священнослужителі відправили молебень за упокій душі загиблого Героя.

Відтак траурний кортеж вирушив до родинного дому Барана Олега в село Переходи. Саме там, у домі, де на нього чекали рідні, 10 листопада о 18-й годині відбудеться парастас.

Чин похорону розпочнеться 11 листопада о 12-й годині. Поховають воїна поруч із полеглими побратимами на Алеї слави і пам’яті місцевого кладовища села Горішня Вигнанка – на землі, де він народився, зростав і звідки колись вирушив у доросле життя.

Чортківщина схиляє голови перед мужністю свого земляка. Висловлюємо щирі співчуття дружині, донькам, онучатам, усім рідним і близьким Олега. Нехай Господь дає сили пережити цю непоправну втрату, а пам’ять про найдорожчу людину назавжди залишається світлою.

Воїн повернувся додому. Повернувся, щоби навіки спочити на рідній землі, за яку віддав найдорожче – власне життя.

Честь тобі, Воїне, і вічна пам'ять! А пам’ять людська – нетлінна.

Тернопільські