Чорне море — козир України у боротьбі за безпеку

17 червня 2025 р. 22:41

17 червня 2025 р. 22:41

Повномасштабна війна Росії проти України триває вже четвертий рік, але попри втому та численні втрати, Україна не відступає. На міжнародній арені тривають не менш важливі битви — за підтримку, озброєння та право на своє майбутнє в НАТО. Зараз — не час напіврішень. А членство в Альянсі — це не символіка, а життєво необхідна гарантія безпеки.

Які саме це перспективи та яка вірогідність Україн вступу до НАТО, журналісти Новини.LIVE в ексклюзивному інтерв'ю запитали в ексміністра закордонних справ України Вадима Пристайка.

Європейська допомога

Частина європейських країн, за словами ексміністра, нині опинилася перед дилемою: або поділитися критично важливими оборонними системами з Україною, або берегти їх для себе "про всяк випадок". Такий підхід лише підсилює Росію. Україна, яка воює вже четвертий рік, довела свою ефективність у стримуванні великої армії.

"Уряди починають думати: якщо дійсно руські прийдуть, може, їм треба мати озброєння, яке ми з вами тут чекаємо. Тому я б використовував наратив: "Ви вже так багато зробили, ви інвестували в людей, які реально можуть зупинити найбільшу армію світу. Тож не кидайте справу, не доведену до кінця" , — зазначає ексміністр закордонних справ України Вадим Пристайко.

Одна з головних помилок минулих десятиліть — українське політичне балансування між Росією та Заходом. Цей підхід, за словами Пристайка, зробив Україну вразливою і позбавленою союзників. Росія сприйняла нейтральність як слабкість, а Захід — як відсутність амбіцій. Сьогодні, після масштабного вторгнення, вже ніхто не має ілюзій щодо реальності. І в цьому сенсі вибір НАТО — це не лише питання безпеки, а й цивілізаційного самовизначення.

"Ніхто не хоче жити на мосту. Якщо ви будуєте дім, ви хочете бути на березі. Ми свій берег обрали. Ідея, що ми станемо буферною зоною — ні. Росіяни хочуть мати санітарну зону? Нехай будують — у себе" , — каже експерт.

Тривалий час саме українці самі гальмували процес євроатлантичної інтеграції. І цим, фактично, давали аргументи тим, хто виступав проти вступу України в НАТО. Проте сьогодні ситуація кардинально інша. Теперішня війна довела: ми не можемо захистити себе поодинці, і саме Альянс є тією "парасолькою", яка гарантує стабільність. Участь у НАТО — не примха, а історична необхідність.

"Вірогідність України до вступу в НАТО була невелика давно. І зокрема тому, що ми, українці, дозволили з самого початку думати: не треба, не зараз. І цим давали політичні патрони тим, хто хотів воювати проти нас. Але тепер, коли ми з вами зіштовхнулись із тим, що ніхто не може перейти нам на допомогу, бо ми не є частиною родини, ми згадали, для чого існує НАТО" , — наголошує ексміністр.

Україна як член НАТО

Сьогодні головна небезпека — це не лише військовий тиск, а політичні пропозиції про так званий "мир в обмін на відмову". Коли росіяни виставляють свої умови, це чіткий сигнал, що саме для них є стратегічно важливим. І серед цих умов — зупинка мобілізації, припинення постачання зброї та відмова від членства в НАТО. Тобто все те, без чого Україна не зможе втриматися. І саме тому ці три пункти мають стати "червоними лініями", за які не можна заходити.

"Ми маємо мобілізувати наших людей. Ми маємо отримувати зброю. І ми маємо стати членом НАТО. От як нам треба дійти. Зовсім з іншого підходу" , — вважає дипломат.

Ще небезпечніше — йти на поступки, які принесуть короткочасне затишшя, але не мир. Україна вже заплатила надто велику ціну, щоб знову стати "сірою зоною". Захід має остаточно усвідомити, що компроміси з агресором не працюють. Бо Росія не зупиняється там, де їй поступаються — вона лише йде далі.

"Це брехня — що можна обміняти членство в НАТО на мир. Ти не можеш розміняти безпекові гарантії на мир, бо в самій гарантії — і є мир" , — підкреслює експерт.

Чорне море — козир України

Окрема тема — стратегічна роль Чорного моря. Саме завдяки силовому тиску й міжнародній підтримці вдалося відновити частину судноплавства. Це не добра воля Росії — це результат української стійкості. Саме тому, Україна має продовжувати нарощувати тиск не лише на суші, а й на морі. Адже без контролю за південним флангом жодна безпекова стратегія не буде повною.

"Наш козир — це Чорне море. Ми робимо усе, щоб ворог не міг підійти, до берегів. Першим нашим етапом, було те що ми вигнали росіян з Криму. Тепер це треба робити всюди" , — впевнений дипломат.

При цьому він не применшує ціни цього спротиву. Щоденні обстріли, руйнування інфраструктури, загибель цивільних — це трагедія, яка не повинна стати фоном. Але попри все, Україна міцнішає. І це бачать усі — друзі, вороги, ті, хто ще не визначився.

"Нам дуже важко. І це трагедія. Кожен день бомби, які падають на Одесу, на Київ, на всі наші міста. Але кожен день ми стаємо сильніші. І так само росіяни сильнішають. Тепер наші партнери все більше і більше розуміють, що швидкої війни не буде" , — каже ексміністр закордонних справ України Вадим Пристайко.

Україна вже зробила свій вибір і продовжує платити за нього високу ціну. Вона не шукає компромісів із тими, хто хоче її знищити. Вона хоче гарантій — і готова бути надійним союзником для тих, хто розуміє цінність свободи. Питання лише в тому, наскільки швидко партнери усвідомлять, що шлях назад уже відрізано. І майбутнє без України в НАТО — це не просто стратегічна помилка, а небезпечна ілюзія.

Раніше ми писали, що країни Балтії готуються до вторгнення РФ. А також про майбутнє України в НАТО , яка вірогідність вступу.

Харківські