Боятися – це нормально: слобожанські бійці розповіли про службу на Харківщині

15 жовтня 2025 р. 13:37

15 жовтня 2025 р. 13:37


Слобожанські бійці розповіли про свій шлях й те, як триває їхня служба на Харківщині.

Про це повідомляють у 5 Слобожанській бригаді НГУ, передає "Думка".

"Боятися - це нормально, але є відчуття обов'язку та наказ, який треба виконати. Звати мене Михайло - позивний Зот. Я працював у фірмі "Зотті", виготовляв взуття, підошву відливав, тож, коли збиралися, я нашвидкуруч винайшов собі нове ім'я з того, що перше на думку спало", - розповів гвардієць.

За слоами Зота, до війська він потрапив влітку 2024 року. Раніше його не лише не брали, а й відмовляли, адже строкову службу він не служив і військкомат не звертав уваги на цивільного чоловіка.

"Війна почалася, ми подивилися з нашого шостого поверху на ракети з Білгороду, склали документи, випили кави та поїхали до батьків дружини. Адже вони жили на першому поверсі", - пригадав він перші дні війни.

Утім, сидіти без діла не довелося. Спочатку він на всі можливі кошти накупив ліків та возив їх аж за Золочів прямісінько під обстрілами. Згодом перевіз родичів у Полтаву, а сам згадав навички будівельника.

"Я просто сказав начальнику, що буду йти. Бо в Харкові у мене родичі, хрещениця, та моя квартира. Не можна, щоб рашисти дійшли до Харкова. У мене товариш вже служив у 5 Слобожанській бригаді на той час, то і я вирішив не мати справ із ТЦК, а поїхав відразу до частини. Там мене одразу взяли і вже через день я їхав вчитися військовій справі", - продовжив боєць.

Далі почалися військові будні. Перший вихід на позицію, перший бій. Ті події та відчуття Михайло пригадує з посмішкою – лише після розповіді розуміємо, чому наш герой про такі серйозні та, навіть, страшні речі зараз говорить посміхаючись.

"Мені було страшно. Ми вдвох із побратимом на всю посадку, окопи треба рити. Боялися всі, це нормально. Але коли поруч є побратим, то весь страх вже ділиться на двох і стає легше. А коли два побратима, то ще краще. А, по-друге, ми розуміємо нащо ми там, і ще в нас є не лише наказ, але й відчуття та розуміння свого обов’язку – захищати свої родини, домівки, друзів. Не потрібні нам тут чужі. Хай до себе йдуть, а тут – наш дім. Ми його захищаємо", - дивлячись прямо нам в очі говорить гвардієць Зот.

Плани на "після перемоги" у нашого співрозмовника вже давно сформовані. Михайло з дружиною планують діточок. "Хочеться дівчинку. А, як повезе, то може двійня буде?!" - мріє про майбутнє наш герой.

Новини Харкова сьогодні: Прикордонники показали, як знищили ворожі укриття та антену ворога на Харківщині

Боятися – це нормально: слобожанські бійці розповіли про службу на Харківщині

Джерело: dumka.media

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua