У Харкові вшанували пам’ять загиблих у російському полоні

28 липня 2026 р. 20:58

28 липня 2026 р. 20:58

Російський полон став випробуванням, через яке пройшли тисячі українців. Багато з них повернулися додому зі страшними спогадами, а багато – не повернулися зовсім. У Харкові вшанували пам’ять загиблих та почули свідчення тих, кому вдалося вижити.

28 липня, в день роковин теракту в Оленівці, в Україні вшановують пам’ять Захисників і Захисниць та цивільних осіб, які загинули в полоні. У Храмі Іоана Богослова в Харкові провели панахиду в пам’ять про тих, кого закатували росіяни. Тут зібралися священники, капелани, родичі та побратими загиблих.

Серед тих, хто прийшов вшанувати пам’ять побратимів – боєць Національної Гвардії Арсеній Михайлов. Він пройшов російський полон і повернувся додому після обміну. Арсеній запам’ятав точну дату, коли він вперше зіткнувся зі смертю в полоні – 27 липня 2023 року. Вбивство військового росіяни намагалися приховати, розповідаючи, що його відвезли в лікарню і він прийшов до тями. Проте Арсеній одразу зрозумів, що це брехня.

КАПІТАН АРСЕНІЙ МИХАЙЛОВ СХІДНЕ ХАРКІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ НГУ

Все, що я пам’ятаю, – що він був сильно побитий, по ньому було видно, що йому погано. На наступний ранок, вже коли ми виходили на сніданок їсти, інші хлопці, з великої камери, де нас до цього всіх тримали, сказали про те, що він вранці вже був мертвий. Я не встиг дізнатися ні прізвище його, ні ім’я, за що себе дуже сильно картав. І тільки після звільнення я дізнався, хто це. Це Денисенко Роман, боєць 5-ї Слобожанської бригади НГУ “Скіф”, з 1 батальйону.

Росіяни били, сміялися, катували, тримали без сну, їжі, води та медичної допомоги, – розповідає Арсеній. Тортури тривали весь час із першого допиту до останнього дня у виправній колонії. За 16 місяців, які боєць пробув у полоні, від хвороб померло троє українських захисників: двоє – від туберкульозу та один – від інфаркту.

Я не пам’ятаю взагалі випадків до повномасштабної війни, щоб я чув про те, що хтось помирає від туберкульозу. Мені здавалося, що це хвороба, яку людство давно вже побороло. Але в полоні, на жаль, дуже часто це стає новим явищем для людей. І люди повертаються не тільки з туберкульозом, а й з різними гепатитами. При чому іноді росіяни спеціально штрикають голками після тих, у кого був гепатит, щоб спеціально заразити.

МАРИНА ПОЛЯКОВА, ГОЛОВА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ РІДНИХ ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ТА ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ

Коли вони щось розказують, що там трапилось, це неможливо навіть уявити. У мене аж мурашки, це таке жахіття, тому… Кожен день ми маємо пам’ятати, якою ціною нам дається наше життя. Це дуже важливо, для мене – дуже важливо.

Павло Гикало, який зараз виконує обов’язки директора Ветеранського центру Харкова, також прийшов вшанувати пам’ять загиблих у полоні. Для нього це не порожні слова – Павло сам пройшов через російський полон в Оленівці. Чоловік розповідає: саме віра тоді давала йому сил пройти всі випробування.

ПАВЛО ГИКАЛО, В.О. ДИРЕКТОРА КЗ ВЕТЕРАНСЬКИЙ ЦЕНТР ХАРКОВА ХМР

Коли навіть приїжджав із Махачкали спецназ, з Ростова спецназ, з Москви спецназ, щоб нас бити, щоб нас катувати. І ми стояли як кошенята маленькі з заплющеними очима, нам просто було смішно через те, що нас, людей, яких там по 2 роки не годували, б’ють такі дядьки. Це було просто смішно. Ми завжди вірили, що сюди повернемося. В квітучу батьківщину Україну.

У Храмі Іоана Богослова про Захисників України згадують не лише в пам’ятні дні. Архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан розповідає: усі їхні молитви – за тих, хто виборює свободу і незалежність країни. У храмі навіть облаштували кімнату-музей із сувенірами від бойових бригад: усе почалося з одного шеврону, наразі їх тут кілька десятків, а також прапори, спорядження, фотографії та не тільки.

МИТРОФАН АРХІЄПИСКОП ХАРКІВСЬКИЙ І СЛОБОЖАНСЬКИЙ

Крило від “Шахеда”, який впав тут біля нашого храму, пошкодив частину храму, ми зберегли теж. І саме ці шеврони бойові, прапори бойові – вони завжди будуть нам нагадувати про ці страшні дії, які ми сьогодні переживаємо з вами. Тому завжди раді вас усіх бачити, приходьте, зустрічаймося. І спільної перемоги нам усім бажаю. Слава Україні!

Військові кажуть: росіяни намагаються нас зламати, але попри все – українці мають вистояти і передати наступним поколінням пам’ять про героїв сьогодення. І кожен їхній злочин ми будемо пам’ятати. Тому ми ПАМ’ЯТАЄМО І ПОМСТИМОСЯ!

Харківські