Пережив хіматаку під Покровськом і захищає Харківщину: історія гвардійця «Йосі»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

17 вересня 2026 р. 17:41

17 вересня 2026 р. 17:41

17.09.2026 16:48 Дмитро Колонєй

Розповідь бійця 5-ї Слобожанської бригади «Скіф», який сьогодні дбає про безпеку Харківщини.Повітряний конвеєр 5-ї Слобожанської бригади: як «Скіфи» нищать окупантів та їхні дрони на фронті Харківщини (відео)

Військовий шлях «Йосі» розпочався ще у 2020 році зі строкової служби. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, хлопець довго не роздумував — вже 5 березня 2022 року він добровольцем повернувся до своєї військової частини.

Від охорони порядку — до запеклих боїв на Донбасі

Спочатку гвардієць охороняв громадський порядок та служив у конвойному підрозділі у Хмельницькому. Згодом перевівся до Харкова, ніс службу в Тернополі у складі «Червоної Калини», а після кількох ротацій опинився на найгарячіших ділянках фронту на Донеччині, зокрема на Покровському напрямку.

На передовій «Йося» був звичайним піхотинцем — тим, на чиїх плечах тримається вся лінія оборони. Одне з найважчих випробувань чекало на нього під час нічного чергування.

«Це було вночі на Покровському напрямку, приблизно о 3:05. Відбувся ворожий скид. Після перших трьох вдихів я відчув сильне печіння. У той момент уже не думаєш ні про що інше – потрібно просто вижити й виконати необхідні дії», — пригадує військовослужбовець.

Наслідки хімічного ураження та служба на блокпосту

Ворожа хімічна речовина завдала серйозного удару по здоров'ю захисника — найбільше постраждали легені та дихальні шляхи. Сліди того отруєння дають про себе знати й досі.

«Тиск то знижується, то підвищується, бувають запаморочення. Футбол уже так, як раніше, не пограю. Найбільше постраждали легені та трахея», — ділиться «Йося».

Після бойових ротацій та тривалого лікування лікарі визнали гвардійця обмежено придатним. Проте він не залишив армію — вже близько року захисник сумлінно несе службу на одному з блокпостів, гарантуючи безпеку регіону.

Віра в родину та мрії про мирне життя

Про свою нинішню службу хлопець говорить стримано: «Загалом нормально. Служба як служба. Все залежить від людей, які поруч».

Найбільшою опорою та джерелом сили для нього залишаються найближчі — батьки, брат і хрещениця. Війна сильно змінила його коло спілкування: хтось із друзів віддав життя за Україну, хтось виїхав, тому сьогодні «Йося» особливо цінує тих, хто залишається поруч у найважчі хвилини.

Детальних планів на майбутнє гвардієць поки не будує. Його головне бажання — просте й зрозуміле кожному українцю: «Поки не думав. Треба спочатку якось це закінчити».

До війни хлопець активно займався спортом — грав у футбол, баскетбол та волейбол, а також захоплювався автомобілями. Він сподівається, що після нашої Перемоги обов'язково повернеться до улюблених справ і, можливо, пов'яже своє цивільне життя саме з автосферою.