Літня пара з окупованої Каховки змогла об‘єднатися з родиною в Кропивницькому

15 березня 2025 р. 15:06

15 березня 2025 р. 15:06

З першого дня повномасштабного вторгнення і окупації Каховки, що на Херсонщині, родина Любові Олександрівни і Володимира Петровича мріяла, що от-от українські війська повернуть рідне місто під контроль України. Чекали під постійними обстрілами. Чекали навіть, коли окупанти примусово змушували брати ворожі паспорти. Чекали, коли поряд із домом розривалися снаряди. Однак важка хвороба Володимира Петровича таки змусила тікати з захопленої Каховки. Шлях тривав 8 діб.

Їх історію розказує Кропивницький осередок “Рокада” .

Евакуювалися з лікарні

У середині лютого чоловіка підкосив інсульт. 76-річний пенсіонер втратив здатність пересуватися самостійно. Довелося звертатися до лікарів. Уже тоді Любов Олександрівна вирішила: далі тягти не можна, треба тікати від окупантів.

«Евакуювалися ми фактично з лікарні. В одну валізу зібрали все найнеобхідніше. Онучка домовилася з волонтерами, які погодилися нас вивезти. Шлях був надзвичайно складний і тривалий. Виїздили через країну-агресора. Сподівалися, що зможемо потрапити до України через Сумщину, але ні. Довелося їхати у Брест, а потім ще кілька діб і ми нарешті в Кропивницькому», – розповідає 76-річна Любов Олександрівна.

Уже не вистачало сил

Перетнувши кордон у пропускному пункті «Доманове» за сприяння працівників Офісу Омбудсмана України, літня пара спочатку потрапила під опіку команди волинського регіонального офісу благодійного фонду «Рокада», яка допомогла з транспортуванням до столиці, а вже там кропивницькі фахівці «Рокади» забрали родину на Кіровоградщину.

«Обом їм уже не вистачало ані сил, ані здоров’я на самостійну подорож. Знову на допомогу поспішив наш водій Микола Артимук , котрий відвіз літню пару до Києва, де передав колегам» , – розповідає координаторка регіонального офісу «Рокади» у Луцьку Людмила Висоцька .

Пізно ввечері 8 березня родина нарешті дісталася Кропивницького.

«Це була добре спланована спецоперація «Рокади», гарна командна робота. Заради таких моментів хочеться працювати» , – додає координаторка регіонального офісу «Рокада» на Кіровоградщині Марія Шелест .

Прожили разом пів століття

Кропивницькі фахівці взяли родину під опіку. За кілька днів доставили літнім людям набори першої потреби.

«Ми тут відсипаємося. Діда ось уже навіть до лікарів возили. Пройшов обстеження. Далі на нас чекає тривала реабілітація», – продовжує Любов Олександрівна.

Із чоловіком вони разом уже понад пів століття. Увесь цей час жили в Каховці. Жінка працювала в освітній сфері. Чоловік – водієм. Мають двох дітей, двох онуків і одного правнука.

«Усе життя ми завжди підтримували один одного, жодного разу не сварилися. Жили душа в душу від першої нашої зустрічі» , – ділиться літня жінка.

Мріють повернутися в Каховку

Про початок повномасштабного вторгнення згадує з болем.

«У мене професійного стажу 57 років. 24 лютого 2022 року я була на роботі, у дитсадку. Напередодні ми ще з колегами збиралися на педраду. Ніщо не вказувало, що завтра на нас полетять бомби…» , – ділиться літня жінка.

Евакуюватися раніше не наважувалися. Все вірили, що от-от всю Херсонщину звільнять і життя буде таким як раніше.

«Ми дуже чекали і зараз чекаємо на звільнення області і Каховки. Вірили, що наші війська дадуть опір і нас звільнять. Та й дід не хотів виїздити. Казав, це моя земля і тут мене поховаєте. У той же час рідні постійно просили, щоб ми евакуювалися. Рішення прийшло саме, коли чоловік захворів. Тоді вже навіть не обговорювали», – зізнається Любов Олександрівна.

Залишатися в Кропивницькому назавжди родина не планує.

«Ми не збираємося тут залишатися. Як тільки українські війська звільнять від окупантів Каховку, нашу Херсонщину, одразу повернемося додому. Там наше життя» , – підсумувала жінка.

Херсонські