«Мир за Медузою»: як російське ліберальне медіа просуває капітуляцію України голосами «українців»

01 квітня 2025 р. 17:47

01 квітня 2025 р. 17:47

У своїй статті російське так зване ліберальне медіа «Медуза» опублікувало десятки нібито справжніх листів від українців, які говорять про «готовність відмовитися від окупованих територій». Ми уважно прочитали ці зізнання і побачили: перед нами не реальні голоси суспільства, а сценарно продумана історія про капітуляцію — з людським обличчям. Кавун.City розповідає більше.

Херсон у «Медузи» — тестовий регіон капітуляції

Отже, «Медуза» оприлюднила нібито думки своїх читачів щодо територіальних поступок.

Скриншот заголовку «Медузи» Фото: Скриншот заголовку «Медузи» Автор: Скриншот заголовку «Медузи»

Серед понад 40 «анонімних листів» — майже третина стосується Херсона або Херсонщини . І майже в кожному з них звучить одна і та ж думка: « можна віддати землю, аби лише настав мир» .

Чому саме Херсон? Бо його звільнили, втратили єдиний захоплений обласний центр. Росіяни постійно говорять про те, що хочуть його повернути, відтак постійно обстрілюють з різних видів озброєння, тероризуючи мешканців. Отже, «Медуза» намагається подати поступки як... гуманність. Тобто для «Медузи» Херсон фактично став майданчиком для обкатки ідеї поступок , що замасковані під «турботу про людей».

Імітація дискусії: хто всі ці люди?

Усі автори, які начебто пишуть «Медузі», — аноніми з вигаданими іменами: «Катя з Херсона», «Саша з Москви», «Антон із Заходу України». Немає жодного підтвердження, що ці історії реальні. Більше того, коментарі про неможливість відмови від територій — короткі і стримані, а тексти про необхідність поступок — розлогі. Це не журналістика, не репортаж — це літературний монтаж.

Тексти подібні за стилем: глибоко емоційні, з трагізмом, з “особистим досвідом”, що веде до логічного висновку — треба поступитись. Такі меседжі мають ціль — створити ілюзію, що «українці самі хочуть здаватися».

Меседж «Медузи»: «Ми програли, час миритися». Це типовий наратив росіян.

Найчастіші фрази, які ми зустріли у цьому тексті «Медузи»:

• «Я не вірю, що ми повернемо території»

• «Я не хочу, щоб мій син помер за Херсон»

• «Мені все одно, під яким прапором жити» (це особливо нетипово для українців в цілому та херсонців зокрема)

• «Війна нічого не дає — треба домовлятися»

«Я не вірю, що ми повернемо території»

«Я не хочу, щоб мій син помер за Херсон»

«Мені все одно, під яким прапором жити» (це особливо нетипово для українців в цілому та херсонців зокрема)

«Війна нічого не дає — треба домовлятися»

Це — м’яка форма капітуляції, яка грає на страху, втомі й безсиллі. І саме тому вона така небезпечна: бо подається як «раціональна альтернатива», яку просувають так звані ліберальні росіяни.

Якщо уважно почитати, то можна зробити висновок, що херсонці в такому стилі не кажуть — ми інакше розмовляємо, інакше формулюємо думки, не кажучи вже про риторику, яка доносить геть інші сенси.

Текст «Медузи» Фото: Текст «Медузи» Автор: Текст «Медузи»

Текст «Медузи» Фото: Текст «Медузи» Автор: Текст «Медузи»

Текст «Медузи» Фото: Текст «Медузи» Автор: Текст «Медузи»

Текст від міфічної Аріни з Херсона взагалі не схожий на херсонський — це типовий текст російських ботів у коментарях в соцмережах: «хочеться одного — щоб це закінчилось». Херсонці як раз кажуть інакше: «аби не російська окупація». Це суттєво різні сенси.

Текст «Медузи» Фото: Текст «Медузи» Автор: Текст «Медузи»

«Медуза» активно підмінює поняття: у тексті лунає приміром «мир» замість «перемога» . Також у статті жодного разу не згадується:

• слово окупант (тільки «россия»), хоча херсонці та і загалом українці часто вживають слово «окупант» та інші слова, якими характеризують росіян;

• слово деокупація (його набагато частіше використовують, аніж звільнення, бо звільнення асоціюється саме з російською окупацією, яку росіяни називають освобождением);

• роль спротиву в Херсоні , який був справді героїчним;

• позиція тих, хто живе під обстрілами, але не хоче здаватися .

слово окупант (тільки «россия»), хоча херсонці та і загалом українці часто вживають слово «окупант» та інші слова, якими характеризують росіян;

слово деокупація (його набагато частіше використовують, аніж звільнення, бо звільнення асоціюється саме з російською окупацією, яку росіяни називають освобождением);

роль спротиву в Херсоні , який був справді героїчним;

позиція тих, хто живе під обстрілами, але не хоче здаватися .

Натомість — мир як головна мета , незалежно від ціни: «Якщо для цього треба віддати частину моєї області, я згодна» — пише «Арина з Херсона». Але мир — це не зупинка вогню. Це звільнення , покарання агресора , повага до життя без терору .

Усі герої говорять про втому, страх, небажання йти на фронт. Ті, хто хочуть боротись, висміюються: наприклад, як «старпери зі Львова» чи «диванні патріоти». Тобто «ліберальна «Медуза» повторює пропаганду росіян про «поганих ТЦК», про розділення українців на західних і всіх інших, про «втомились від війни», хоча дійсності це не відповідає. «Медуза» використовує один із класичних прийомів російської пропаганди: через протиставлення «розумних втомлених» і «безглуздих патріотів» сформувати симпатію до перших. Втомлене суспільство — ідеальна ціль для пропаганди.

«Медуза» робить політичний висновок — «пора домовлятись»:

• У багатьох цитатах згадується Трамп , Путін , договір , заморозка конфлікту .

• Створюється фон, у якому домовленості — це найреальніший і найрозумніший вихід .

У багатьох цитатах згадується Трамп , Путін , договір , заморозка конфлікту .

Створюється фон, у якому домовленості — це найреальніший і найрозумніший вихід .

Але домовленості на умовах агресора — це не мир, а відкладена нова війна .

Для чого «Медуза» все це робить? Бо це — не репортаж , а інформаційна операція , спрямована на:

• розмивання українського консенсусу на боротьбу;

• створення вигляду, ніби самі українці хочуть здатися;

• зниження підтримки ЗСУ;

• психологічну обробку саме мешканців прифронтових регіонів — як от Херсонщина .

розмивання українського консенсусу на боротьбу;

створення вигляду, ніби самі українці хочуть здатися;

зниження підтримки ЗСУ;

психологічну обробку саме мешканців прифронтових регіонів — як от Херсонщина .

Тобто «Медуза» — типове пропагандистське російське медіа, яке маскується під ліберальне.

А що насправді: Херсон не здається

Ці «листи» не мають нічого спільного з реальними історіями херсонців, які:

• виходили на мирні мітинги під дулами автоматів росіян,

• створювали підпільні волонтерські мережі,

• записували відео «Херсон — це Україна»,

• і досі — попри обстріли — або лишаються в місті, або допомагають тим, хто лишився, в громадах, куди виїхали.

виходили на мирні мітинги під дулами автоматів росіян,

створювали підпільні волонтерські мережі,

записували відео «Херсон — це Україна»,

і досі — попри обстріли — або лишаються в місті, або допомагають тим, хто лишився, в громадах, куди виїхали.

Кавун.City та інші херсонські і не лише херсонські медіа, на відміну від «Медузи», пишемо історії реальних людей з Херсона та Херсонщини, а не вигадуємо міфічних коментаторів, які навіть говорять не в українській риториці, а в суто російській. Тримайте кілька історій херсонців наприкінці цього матеріалу.

Дуже важливо пам'ятати: коли «Медуза» пише про «реальні думки українців», жодна з цих думок не підтверджена та не перевірена — це думки вигаданих людей.

Спотворення результатів опитування

«Медуза» — одне з найвідоміших російських медіа, яке позиціонує себе як «незалежне» і «антивоєнне». Але саме такі ресурси можуть бути найбільш небезпечними , коли йдеться про війну — бо вони створюють ілюзію об’єктивності , залишаючись при цьому частиною російського інформаційного простору .

Чому це небезпечно?

• Пряма пропаганда сприймається з недовірою — ми бачимо, звідки вона йде.

• А от «чесна аналітика» від ліберального видання , що говорить мовою «українських листів», сприймається як думка суспільства.

• Насправді це — тонка маніпуляція , де «турбота про життя» використовується, щоб легітимізувати поразку .

Пряма пропаганда сприймається з недовірою — ми бачимо, звідки вона йде.

А от «чесна аналітика» від ліберального видання , що говорить мовою «українських листів», сприймається як думка суспільства.

Насправді це — тонка маніпуляція , де «турбота про життя» використовується, щоб легітимізувати поразку .

У цій статті «Медуза» подає:

• 80% «листів» з меседжем: «Можна поступитись»

• 20% — з позицією: «Не можна здаватися»

80% «листів» з меседжем: «Можна поступитись»

20% — з позицією: «Не можна здаватися»

Але в реальності усе навпаки: навіть згаданий в статті КМІС показав, що 50% українців проти поступок «за будь-яких обставин» , і лише 39% — допускають це як можливість. Більше того, опитування КМІС — куди ширше і містить багато аспектів із різними акцентами. «Медуза» на них не зосереджується, бо вочевидь вони невигідні для російської риторики. Ось приміром дуже важлива складова результатів опитування:

«...Переважна більшість українців вважають, що Росія або хоче вчинити геноцид українців, або знищити українську націю і державність. Значно менше респондентів говорили про інші (більш обмежені цілі), хоча такі думки також помітно присутні серед українців. У нинішній же публікації важливо звернути увагу, що є залежність між готовністю до поступок і тим, як українці бачать мету Росії у цій війні.

Так, чим сильнішу загрозу відчувають українці, тим більшою мірою вони проти жодних поступок...».

У КМІС також акцентували: нинішнє опитування було проведене в період 14 лютого — 4 березня 2025 року – якраз на тлі різкого загострення відносин України і США та відчутного тиску на Україну.

На противагу протистоянню, яке підігріває «Медуза», між регіонами України, опитування КМІС як раз показало єдність регіонів України: «...Єдиний регіон, який трохи вирізняється на тлі інших – Схід, де 42% категорично проти територіальних поступок, у той час як в інших регіонах (Захід, Центр, Південь) – 50 — 51%. При цьому частка тих, хто в цілому готовий до певних поступок на Сході, лише незначно вища, ніж в інших регіонах – 42% проти 36-40% на Заході, Центрі і Півдні. Тобто відмінності в поглядах Сходу є незначними і ми скоріше можемо говорити про близькість поглядів мешканців усіх регіонів України...».

Тобто «Медуза» змінила акценти, підібрала потрібні історії, і створила штучний консенсус , де Україна — втомлена, зневірена і готова здаватися. Про втому у КМІС, приміром, взагалі жодного слова, а будь-які заяви про втому від війни серед українців взагалі сприймаються вороже.

Жодного слова — про полонених

У матеріалі «Медузи» — жодного слова про тих, хто перебуває в полоні росіян. Станом на грудень 2024 року відомо про понад 16 тисяч цивільних громадян України в російському полоні, ще понад 10 тисяч військовослужбовців утримують в полоні росіяни. Про це — жодного слова, хоча в Україні, зокрема в Херсоні і на Херсонщині, це обговорюють постійно і активно. Чимала кількість полонених — з Херсонщини. Це ще одна важлива ознака, що коментарі «Медузи» — штучні, вигадані.

Не перший скандал «Медузи»

«Медуза», яку до 2022 року дійсно чимало людей в Україні сприймали як опозиційне та ліберальне медіа, вже не вперше втрапляє у скандал, де йдеться про просування пропагандистських російських наративів.

У січні 2025 року «Медуза», що нині базується в Латвії, запустила рекламну кампанію за кордоном, розповідає Головред . У відео воно використало кадри війни в Україні. На це звернула увагу членкиня української громадської організації «Віче Берлін» Вікторія Фешак.

Вона розповіла, що побачила рекламу «Медузи» в кінотеатрі у Берліні – у ній, зокрема, використали кадри вибухів в Україні та Ярослава Базилевича на похороні своєї дружини та трьох доньок, які загинули внаслідок російського ракетного удару по Львову 4 вересня 2024 року.

Як виявилося, цю кампанію для російського медіа безплатно розробило німецьке креативне агентство Lure. Там розповіли, що «смілива глобальна інформаційна кампанія називається: «Там, де закінчуються інші заголовки, починається Meduza».

Рекламна кампанія «Медузи» за кордоном Фото: https://glavcom.ua/ Автор: Вікторія Фешак

В агентстві кажуть, що журналісти «Медузи» «стикаються з постійними погрозами з боку кремля, зокрема викрадення та отруєння», і саме тому вони створили рекламу «для підтримки роботи відважних журналістів, які щодня ризикують життям, щоб донести до нас правду».

Організація «Віче Берлін» написала , що її «шокує, що німецьке креативне агентство применшує відповідальність росії за цю війну та використовує реальні страждання українців, щоб зобразити росіян як жертв». Там висловили сподівання, що цю кампанію приберуть із європейських міст.

У коментарях під відео креативного агентства українці також висловили обурення тим, що відео, на яких зображенні страждання українців, використали для реклами «російських лібералів».

«Використовувати нашу трагедію, щоби викликати співчуття до росіян, – цілковита ганьба», – вважають у відомстві.

Речник МЗС Георгій Тихий заявив , що Україна вимагає негайно видалити з усіх медіаплатформ «весь подібний промоконтент, який використовує українські страждання, спричинені російським терором».

Крім того, він вважає, що перед українцями мають перепросити за «цинічне використання» їхніх страждань.

Зрештою ролик зі своєї сторінки в Instagram креативне агентство прибрало.

Що з цим робити: поради від Кавун.City

Зазвичай редакції утримуються від порад, але дещо з власного досвіду ми порадити можемо, адже ми бачили окупацію на власні очі і навіть врятувались від росіян під їхніми ж очима. Отже, три важливі поради від нас:

Критично ставитися до джерел, навіть «нейтральних»
Навіть якщо ЗМІ «проти війни», це не означає, що воно — проукраїнське. Запитуйте: чи говорять вони про агресора, чи тільки про втому жертв? Чи називають вони явища своїми іменами: приміром, що Каховську ГЕС підірвали росіяни, що росіяни — окупанти, що обстрілюють Херсон росіяни і так далі.

Поширювати реальні голоси спротиву
Люди з Херсона, Бердянська, Мелітополя, Маріуполя — ті, хто живе в окупації або біля неї — знають ціну території і свободи. Їхні історії — не сценарій, а життя.

Говорити про це з іншими
Маніпуляції працюють тоді, коли залишаються без викриття. Ми маємо право говорити правду — не лише про фронт, а й про інформаційну війну.

А тепер — кілька історій незламних херсонців. Це лише частина того, про що і про кого ми писали і пишемо.

Тримаймося разом!

Все буде Україна

Херсонські