«Український Нострадамус» про майбутнього президента: інтерв'ю з Володимиром Бондаренком

14 квітня 2025 р. 13:07

14 квітня 2025 р. 13:07

Київський політолог Володимир Бондаренко родом з Херсонщини. Він виріс в окупованих нині Олешках, де закінчив середню школу №1. Працював і друкувався в херсонських виданнях “Новий день”, “Трибуна”, “Ефір” тощо. Пізніше брав участь у виборчих кампаніях, консультуючи кандидатів у народні депутати та кандидатів на посади мерів, зокрема Нової Каховки.

Від журналістики — до політології

Багато хто скаже, що зараз це інтерв'ю не на часі. Але Володимир Бондаренко, якого за влучні прогнози називають "Українським Нострадамусом", вважає, що саме зараз воно доцільне. Раніше його віщування виходили за кордони нашої країни, позаяк передбачив перемогу Обами, а також Трампа в 2016-му та на наступних виборах і Джо Байдена.

А ще на рахунку Нострадамуса Бондаренка — передбачення приходу до влади Меркель, Ющенка, Януковича, низки лідерів місцевого самоврядування в Україні. Його віщування та участь у вітчизняних та міжнародних виборчих і політичних акціях вражає — понад 150 кампаній! Його думкою та послугами цікавилися в Кореї, Франції, Польщі, Болгарії, США та інших країнах.

Навчався в Московському державному університеті ім. Ломоносова на факультеті журналістики, де в той час навчали, що журналісти — передовий загін демократії, через що Бондаренко активно підключався до всіх процесів, що проходили в країні. Відтак він працював в одному із центрів політичного консультування, керівники якого пізніше стали ньюсмейкерами першого президента Росії Бориса Єльцина, у різних виборчих кампаніях.

Після розпаду Радянського Союзу Володимир Бондаренко працював у Білорусі, Казахстані, Польщі, Болгарії, Молдові, Монголії. Займався соціологічними дослідженнями, політичним консалтингом, іміджмейкерством, розробкою агітаційної продукції та політичної реклами.

Як йому вдавалося потрапляти в «обойми» до найвищих осіб держави іноземних країн, адже туди на одній ерудиції не «в’їдеш»? На це питання він відповів в одному зі своїх інтерв’ю: «Допомогло моє навчання в найелітнішому виші колишнього Союзу, нинішньому військовому університеті в Москві. Там навчалися онуки відомих осіб, які згодом стали політиками в тих чи інших країнах, наприклад,Сергій Лучинський, син майбутнього Президента Молдови. Моя репутація зводила мене й з іншими впливовими особами майже на всіх континентах світу».

Володимир Бондаренко знайомий з багатьма відомим українськими діячами. Наприклад, з братами Кличками. Автор: Із особистого архіву В. Бондаренка.

Володимиру Бондаренку присвятили кілька книг з описами його життя відомі українські журналісти, письменники та вчені.

Водночас дивують не тільки його передбачення. «Українському Нострадамусу» Бондаренку притаманна низка талантів і захоплень, а саме: він - фотохудожник і театрал, політтехнолог, журналіст, письменник, знавець екзотичних східних мов, володар та читач із власноруч зібраної бібліотеки в 14 тисяч томів.

Окрім усього перерахованого, Володимир Олександрович є головою ради директорів Інституту соціологічних, політичних та маркетингових досліджень імені Тараса Шевченка, наразі він юрист-волонтер.

Взірець народного президента

Тож неспроста на тлі нинішніх подій ми звернулися сьогодні до Володимира Бондаренка, щоб почути, що має стати об’єднуючим елементом нації.

— Звичайно перемога, — відповів він, ми тут усі — єдині…

— А от що важливе після перемоги?

— Вибори лідера країни.

— Хто з історичних постатей, на Вашу думку, відповідає українським реаліям?

— Україна має цілий пантеон власних героїв, включаючи сучасних, які є не тільки нашим Щитом, але наразі я б хотів звернутися до постаті Шарля де Голля: я бачу в ньому віддзеркалення майбутнього лідера України. Де Голль був борцем і воїном, справжнім лідером Франції. Брав участь у двох війнах, був пораненим, дійшов від лейтенанта до генерала — очільника Франції. Мало хто знає, що він ще й був мислителем і письменником. До того ж свого часу, в роки Першої світової, сидів з червоним командармом Тухачевським в одній камері в польській в'язниці. Тут напрошується аналогія, що ми всі були в’язнями радянського концтабору. А де Голль потім успішно воював проти Тухачевського, бо вважав, що немає нічого дорожчого за свободу. Так і ми маємо давати відсіч всім рудиментам минулого, особливо п'ятій колоні, бо Україна — понад усе!

Де Голль був високим не тільки на зріст, майже два метри, він був велетнем в усьому. Насамперед в любові до країни, через що його називали Великим Шарлем. Я й досі захоплююся його словами, які він залишив історії:

«Я вільний француз, вірю в Бога і в майбутнє моєї батьківщини. Не належу нікому. Маю місію, тільки одну місію — боротися далі за визволення моєї батьківщини. Урочисто присягаюся, що не належу до жодної політичної сили, не підтримую жодного політика, ким би він не був — чи то центристом, чи то консерватором, чи то лівим. Маю лише одну мету: звільнити Францію».

Ці слова він написав у своєму щоденнику в 1941 році після окупації Франції нацистською Німеччиною.

Хто стане президентом України

— І все-таки це була інша епоха й виклики часу, пане Володимире, чому ви вважаєте, що зараз варто говорити про майбутні вибори президента в Україні?

– Для того, щоб наша держава не упустила унікальний шанс обрати дійсно народного президента. Адже не секрет, що на виборах часто перемагають технології та гроші. Ми бачимо, що зараз відбувається в Америці. Але в України є шанс змінити сучасні тенденції, які тяжіють до капіталу й фінансових спроможностей кандидатів.

– Чому ви так гадаєте? Україна воює, чи буде в нас час зважати на внутрішній голос, а не вчергове довіритися технологіям на виборах? Адже не ми їх вигадали, як кажуть, глобалізація розкинула тенета скрізь, особливо в царині політики, адже від того хто на владному олімпі інколи залежить не тільки керована країна, а й геополітична ситуація ...

– От-от, не ми вигадали ці технології, ви все вірно кажете. На відміну від ринку реклами, який у нас за часів Кучми, Ющенка і Януковича захопили американці, в Росії “піарівський” ринок тримають у своїх руках провладні «контори». Та хоч в Україні мало креативу в політичній рекламі, стандарти виборчих кампаній у нас ближчі до європейських. Адже українці завжди були схильні до демократії. Тож у нас є шанс змінити цю ситуацію, бо доля так розпорядилася, що наша трагічна земля стала полем бою двох світів і відстоює демократичні цінності всього світу, жертвує найкращим цвітом свого народу...

– Хочете сказати, що градус суспільного усвідомлення під час виборів буде такий високий, що технології будуть безсилими?

– Так, я припускаю це.

– І хочете сказати, що вже знаєте ім'я майбутнього президента?

– Так, знаю.

– То ж яку політичну силу він представлятиме? Це хтось з олігархів?

– Ні, не з олігархів. Україна вже мала подібний прецедент, коли переміг не олігарх, коли виборці повірили в ідею істинно народного президента, яку їм нав’язували з відомого телесеріалу. У цьому аспекті не все так погано, адже ми не авторитарна країна, як Росія, де президент, як цар, ніколи не змінюється. Ми волелюбний народ, і кількість обраних президентів теж про це засвідчує.

– І все ж, з Ваших міркувань, виходить, що на виборах переможе чинний президент, адже для цього є всі об’єктивні причини?

– Ні, якраз об’єктивні причини цьому не сприятимуть.

– Чому?

– Як вже казав, Україна, яка поклала на вівтар стільки своїх захисників, прагнутиме мати істинного народного захисника в особі президента, який захищатиме її на всіх напрямках, адже післявоєнний період буде не менш важким, як воєнний...

– Отже, хочете сказати, що президентом буде хтось з наших воїнів?

– Так, ветеранів-фронтовиків. Саме представник цієї сили, яка захищає країну матиме найвищий мандат народної довіри й прагнутиме змінити країну.

Може й буде перехідний президент, у зв’язку із всесвітньою турбулентністю, але потім все одно буде військовий.

Вів бесіду Олександр ПИЛИПЕНКО, доктор історичних наук

Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot

Ваші відповіді допоможуть краще зрозуміти суспільні настрої та очікування щодо майбутнього міста.

Херсонські