“Тіні на лівому березі”: фільм-розслідування про катівню влаштовану росіянами в Горностаївці

18 квітня 2025 р. 05:18

18 квітня 2025 р. 05:18

Журналіст Данило Мокрик у співпраці з The Kyiv Independent зібрав свідчення тих, кому вдалося вижити в катівні, що функціонує під виглядом колишнього відділку поліції в селищі Горностаївка. Його фільм “Тіні на лівому березі” — це не художня реконструкція, а реальність, від якої холоне кров. Вона відбувається тут і зараз — на лівобережжі Херсонщини, куди досі не мають доступу українські правоохоронці та де зникають і гинуть українці лише за те, що залишилися вірними своїй державі.

“Тіні на лівому березі” — фільм авторства Данила Мокрика про колишній відділок поліції в селищі Горностаївка на лівобережжі Дніпра в Херсонській області, який росіяни перетворили на катівню для цивільних українців, що опинилися в окупації.

Постер фільму “Тіні на лівому березі”. Фото: detector.media

Назву Данило Мокрик обрав не випадково — все те, що досі відбувається на окупованих територіях, ніби покрите мороком. Українські слідчі органи не мають доступу до цих територій, а поодинокі люди, яким усе ж вдається звідти вирватися, здебільшого бояться говорити, адже в них там ще перебувають родичі. Власне, образ тіней проходить крізь фільм червоною ниткою. І починається він із відповідного епіграфа з цитатою Данте Аліг’єрі: “Що бачив ти на дні? Чому ти роздивлятися готовий ці тіні покалічені, страшні?”

В основі сюжету — історія вбивства 28-річного жителя Горностаївки Руслана Руснака, який був ветераном АТО. Його викрали російські окупанти в листопаді 2023 року та закатували в колишньому відділку поліції.

Раїса Руснак та її син Руслан

Мати Руслана Раїса Руснак у фільмі розповіла, що до того окупанти тричі його затримували.

“Тоді просто побили й нічого такого”, — сказала жінка в інтерв’ю.

Згодом, уже розповідаючи про роботу над фільмом, Данило Мокрик звернув увагу, що жінка каже “просто побили” та що це “нічого такого”. Тобто для людей в окупації це буденність, норма.

Також у фільмі розповідається про низку інших історій викрадень, катувань і вбивств. Судячи з розповідей очевидців і потерпілих, росіяни арештовують людей із будь-якої, навіть найменшої причини — якась ознака прихильності до України, відмова передати росіянам своє майно, не так сказане слово й навіть погляд, який їм не подобається. Зокрема, у фільмі йдеться про Олександра Слісаренка, якого росіяни затримали в серпні 2022 року на власному подвір’ї та доля якого досі залишається невідомою.

Колишній відділок поліції в Горностаївці росіяни перетворили на «ОМВД Горностаевский», а насправді місце терору та катувань

Приміщення відділку поліції в Горностаївці стало центром цього терору. Складно навіть уявити, скільки людей крізь нього пройшли. Живими залишилися далеко не всі. Судячи з фільму, туди звозили людей не лише з навколишніх сіл, а й навіть із Нової Каховки, розташованої за кількадесят кілометрів. Данило Мокрик у фільмі спілкується зі свідками та потерпілими, більшість із яких залишаються анонімними. Журналісту розповіли про низку людей, яких у Горностаївці закатували до смерті, зокрема Володимира Ручку та Сергія Клопота. У розшуку цих людей команді The Kyiv Independent допомогли документатори проєкту Thruth Hounds, які взяли знімальну групу у свій виїзд до свідків.

Команда The Kyiv Independent установила імовірних виконавців та організаторів терору, зокрема “начальника ОМВД Горностаевский” Андрія Полевщикова, який ще у 2021 році був начальником ОМВД Росії в Жовтневому районі міста Томська, але потім поїхав «працювати» на окуповану Херсонщину. Російські джерела повідомляли, що російські правоохоронці після загибелі Руслана Руснака нібито навіть намагалися притягнути до відповідальності Полевщикова та ще низку російських “поліцейських” за “перевищення посадових повноважень”. Однак автор стрічки Данило Мокрик з’ясував, що реального притягнення до кримінальної відповідальності не було. Полевщиков та інші “поліцейські” з його відділку мобілізувалися до російської армії та отримали поранення, що і стало підставою для уникнення відповідальності.

Андрій Полевщиков, із яким Данилу Мокрику вдалося поговорити телефоном

Про це Данилу Мокрику телефоном розповів сам Андрій Полевщиков. Журналіст втерся йому в довіру, придумавши легенду про організацію ветеранів МВС, яка нібито хотіла надати підтримку.

Також у фільмі розказано про ще одного причетного до катувань у Горностаївці — “поліцейського” Володимира Плюхіна. Як установили журналісти, він є колишнім українським поліціянтом із Запорізької області, що перейшов на бік ворога з початком повномасштабного вторгнення. Один зі свідків зустрічав Плюхіна в Горностаївці ще в грудні 2022 року, коли той охороняв ув’язнених на вулиці Торговій. Інша жінка впізнала його за фото і розповіла, що влітку 2023 року він

Володимир Плюхін, який був українським поліціянтом, але перейшов на бік окупантів і працював у Горностаївці

Стрічка присвячена пам’яті Руслана Руснака та всіх жертв російського терору в Херсонській області.

Цей фільм без перебільшень приводить до тями. Він розповідає про те, що на окупованих територіях терор — це норма, люди масово зникають, їх катують і вбивають. Але притягнути до відповідальності воєнних злочинців наразі практично неможливо, як і потрапити на місце злочину та провести нормальне розслідування. Поки лівий берег окупований, усе, що відбувається там, — ніби суцільний морок жаху, відчаю та невідомості.

Раїса Руснак — мама вбитого росіянами Руслана Руснака. Фото: detector.media

“Ми цим фільмом хотіли показати, що на окупованих територіях, зокрема на окупованому лівому березі Херсонської області триває системний окупаційний російський терор. Ми хотіли показати, що це означає для тих людей, які там залишаються, для тих українців, які досі там, із чим щоденно їм доводиться мати справу”, — сказав Данило Мокрик.

Фільм-розслідування команди The Kyiv Independent про російські воєнні злочини “ Тіні на лівому березі ” доступний на ютубі ( україномовна версія — на каналі “Української правди”, англомовна — на The Kyiv Independent ).

Херсонські