Київ
вологість:
тиск:
вітер:
Погода на 10 днів від
sinoptik.ua
Про бої на острові Нестрига під Херсоном розповів військовий ЗСУ на позивний “Джек”: пекло, що загартувало сталь
11 травня 2025 р. 12:56
11 травня 2025 р. 12:56
Яскраве життя воїна: між боями за Україну та глибинами історії
Війна – це не лише біль і втрати, але й час прояву незламного духу, жаги до життя та несподіваних відкриттів. Історія молодого бійця 123 бригади з позивним Джек є яскравим тому підтвердженням.
Ще 18-річним юнаком він обрав військову службу за контрактом, задовго до того, як чорне крило повномасштабного вторгнення закрило мирне небо України. Після нетривалої перерви, цивільне життя виявилося не для нього – душа рвалася туди, де вирує справжнє братерство та відчувається гострий смак адреналіну. З початком великої війни Євген з позивним Джек знову став до строю, проте доля привела його не до морської піхоти, а до рідного 187 батальйону 123 бригади.
Острів Нестрига: пекло, що загартувало сталь
Бої під Херсоном назавжди закарбувалися в його пам’яті. Особливо пекельним видався острів Нестрига – місце, де українські воїни, стоячи по пояс у холодній воді, з неймовірною мужністю стримували ворожий натиск. Євген навмисно уникає деталей тих кровопролитних днів, але з особливою теплотою згадує дядю Вітю – 59-річного сапера, чия мудрість та спокій були справжньою опорою в тому хаосі.
На питання про те, що допомагало не втратити розум у вирі бойових дій, Джек відповідає без вагань: “Наш чорний гумор, звісно. Брехати не буду, страх був постійно, але саме він і рятував, робив нас обережнішими. А без страху ми б не відчули той адреналін, який додає життю особливої гостроти”.
Життя як ковток свіжого повітря
Для Джека життя – це насамперед справа до душі. Якщо щось викликає щирий інтерес, він віддається цьому з потрійною енергією. Вже під час служби в армії він відчув потяг до знань і зараз є студентом першого курсу Одеського Національного Морського Університету, опановуючи правознавство. У майбутньому Євген мріє про вузьку спеціалізацію – військове право, щоб мати змогу кваліфіковано допомагати своїм побратимам, які часто стикаються з несправедливістю або банальним незнанням законів.
Археологія війни: несподівана брама в минуле
Але, мабуть, найдивовижнішим поворотом у житті молодого воїна стало його випадкове залучення до розкопок унікального могильника на Миколаївщині. Його давній інтерес до історії краю несподівано перетнувся з військовою службою, коли під час будівництва фортифікаційних споруд його батальйон натрапив на справжній історичний скарб. До цього він більш цікавився історією своєї рідної Вознесенщини.
Побратим Микола першим помітив фрагмент стародавньої амфори. Обережно розкопуючи землю, бійці відкрили поховання заможних пращурів. Те, що для інших могло б здатися моторошним, для Джека стало захопливою загадкою. Він зв’язався зі своїм університетським викладачем історії Миколою Михайлуцею, який колись і розбудив у ньому любов до минулого рідного краю. За його допомогою вдалося залучити до дослідження фахівців з Миколаєва.
“Прошу вибачення у свого військового керівництва, але емоції тоді взяли верх – про таку знахідку треба було повідомити наукову спільноту”, – зізнається Євген.
У свій вільний від служби час він занурюється в розкопки могильника, намагаючись розгадати таємниці похованих тут людей, дізнатися про їхнє життя, культуру, що існувала в цих землях у V-VI століттях до нашої ери.
До приходу військових на могильнику активно орудували “чорні археологи”, але їх цікавили переважно монети, яких тут не виявилося. Натомість Джеком були знайдені ритуальні посудини, що свідчать про розвинене гончарство та землеробство давніх мешканців. З максимальною обережністю Євген витягує з землі кожен артефакт, кожну часточку поховань, розуміючи їхню історичну цінність. Брак необхідного інструменту не заважає Джеку діяти вкрай обережно, розуміючи, що під час війни наражати на небезпеку цивільних недопустимо. Звичайними інструментами – лопатою, викруткою, звичайною меблевою щіткою працює наш військовий-історик.
Знайдені скарби він пакує та через службу цивільно-військового співробітництва передає на зберігання до музею “Старофлотські казарми”, спілкується з фахівцями-культурологами, співпрацює з професорами Миколаївського національного університету ім. В.О.Сухомлинського.
В історії Джека поєднується мужність воїна та допитливість дослідника. Навіть у суворих умовах війни молода людина знаходить час і натхнення для саморозвитку, навчання та пізнання історії рідної землі, доводячи, що яскраве та насичене життя можливе за будь-яких обставин. Більше дивіться у відео.
Яскраве життя воїна: між боями за Україну та глибинами історії
Війна – це не лише біль і втрати, але й час прояву незламного духу, жаги до життя та несподіваних відкриттів. Історія молодого бійця 123 бригади з позивним Джек є яскравим тому підтвердженням.
Ще 18-річним юнаком він обрав військову службу за контрактом, задовго до того, як чорне крило повномасштабного вторгнення закрило мирне небо України. Після нетривалої перерви, цивільне життя виявилося не для нього – душа рвалася туди, де вирує справжнє братерство та відчувається гострий смак адреналіну. З початком великої війни Євген з позивним Джек знову став до строю, проте доля привела його не до морської піхоти, а до рідного 187 батальйону 123 бригади.
Острів Нестрига: пекло, що загартувало сталь
Бої під Херсоном назавжди закарбувалися в його пам’яті. Особливо пекельним видався острів Нестрига – місце, де українські воїни, стоячи по пояс у холодній воді, з неймовірною мужністю стримували ворожий натиск. Євген навмисно уникає деталей тих кровопролитних днів, але з особливою теплотою згадує дядю Вітю – 59-річного сапера, чия мудрість та спокій були справжньою опорою в тому хаосі.
На питання про те, що допомагало не втратити розум у вирі бойових дій, Джек відповідає без вагань: “Наш чорний гумор, звісно. Брехати не буду, страх був постійно, але саме він і рятував, робив нас обережнішими. А без страху ми б не відчули той адреналін, який додає життю особливої гостроти”.
Життя як ковток свіжого повітря
Для Джека життя – це насамперед справа до душі. Якщо щось викликає щирий інтерес, він віддається цьому з потрійною енергією. Вже під час служби в армії він відчув потяг до знань і зараз є студентом першого курсу Одеського Національного Морського Університету, опановуючи правознавство. У майбутньому Євген мріє про вузьку спеціалізацію – військове право, щоб мати змогу кваліфіковано допомагати своїм побратимам, які часто стикаються з несправедливістю або банальним незнанням законів.
Археологія війни: несподівана брама в минуле
Але, мабуть, найдивовижнішим поворотом у житті молодого воїна стало його випадкове залучення до розкопок унікального могильника на Миколаївщині. Його давній інтерес до історії краю несподівано перетнувся з військовою службою, коли під час будівництва фортифікаційних споруд його батальйон натрапив на справжній історичний скарб. До цього він більш цікавився історією своєї рідної Вознесенщини.
Побратим Микола першим помітив фрагмент стародавньої амфори. Обережно розкопуючи землю, бійці відкрили поховання заможних пращурів. Те, що для інших могло б здатися моторошним, для Джека стало захопливою загадкою. Він зв’язався зі своїм університетським викладачем історії Миколою Михайлуцею, який колись і розбудив у ньому любов до минулого рідного краю. За його допомогою вдалося залучити до дослідження фахівців з Миколаєва.
“Прошу вибачення у свого військового керівництва, але емоції тоді взяли верх – про таку знахідку треба було повідомити наукову спільноту”, – зізнається Євген.
У свій вільний від служби час він занурюється в розкопки могильника, намагаючись розгадати таємниці похованих тут людей, дізнатися про їхнє життя, культуру, що існувала в цих землях у V-VI століттях до нашої ери.
До приходу військових на могильнику активно орудували “чорні археологи”, але їх цікавили переважно монети, яких тут не виявилося. Натомість Джеком були знайдені ритуальні посудини, що свідчать про розвинене гончарство та землеробство давніх мешканців. З максимальною обережністю Євген витягує з землі кожен артефакт, кожну часточку поховань, розуміючи їхню історичну цінність. Брак необхідного інструменту не заважає Джеку діяти вкрай обережно, розуміючи, що під час війни наражати на небезпеку цивільних недопустимо. Звичайними інструментами – лопатою, викруткою, звичайною меблевою щіткою працює наш військовий-історик.
Знайдені скарби він пакує та через службу цивільно-військового співробітництва передає на зберігання до музею “Старофлотські казарми”, спілкується з фахівцями-культурологами, співпрацює з професорами Миколаївського національного університету ім. В.О.Сухомлинського.
В історії Джека поєднується мужність воїна та допитливість дослідника. Навіть у суворих умовах війни молода людина знаходить час і натхнення для саморозвитку, навчання та пізнання історії рідної землі, доводячи, що яскраве та насичене життя можливе за будь-яких обставин. Більше дивіться у відео.
Автор – Олег Макуха.
Фото – Сили територіальної оборони ЗСУ.
Схожі публікації:
Джерело: pivdenukraine.com.ua
Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua
Новини рубріки
Ворог удень атакував Херсон з артилерії: є руйнування та постраждалі (відео)
11 травня 2025 р. 19:53
У Сімферополі відкрили студію псевдомедіа «Таврия» на вкраденому в Херсоні обладнанні
11 травня 2025 р. 17:09
Дерев'яні, металеві чи пластикові садові меблі: що підійде саме вам
11 травня 2025 р. 16:43