«Перетворили на кусок мʼяса»: Сергій Давидюк про тортури окупантів у Новій Каховці

25 червня 2025 р. 17:09

25 червня 2025 р. 17:09

Сергій Давидюк – житель Нової Каховки, який брав участь в АТО з 2014 по 2015 роки, працював заступником міського голови, а після повномасштабного вторгнення був затриманий і утримувався у неволі російським окупаційним режимом. Повернувся на підконтрольну Україні територію в кінці минулого року. Для цього Головне управління розвідки реалізувало спеціальну операцію. Про пережиті тортури, про те, чим є російська окупація для українців, про шлях на волю Сергій Давидюк розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

Російські війська окупували Нову Каховку в перший день повномасштабного вторгнення в Україну – 24 лютого 2022 року. Того ж дня захопили Каховську ГЕС. Відтоді місто та громада перебувають під постійними контролем окупантів, які вимагають отримувати російські паспорти та жити за їхніми законами та правилами.

Російська військова машина на вул Першотравневій в Новій Каховці. Березень 2022 року. Автор: Олександр Гунько

– 24 лютого 2022 року. Що тоді відбувалося в Новій Каховці й чому ви вирішили залишитися у місті?

– Ну, по-перше, для мене було здивування велике, оскільки мене запитували, почнеться чи не почнеться війна. Я думав, що пограють м'язами і на цьому все закінчиться. Але ж 24 лютого я прокинувся від того, що летіли ракети на місто і розбомбили військову частину, яка була поряд з містом. Намагаючись зрозуміти, що відбувається, дивлячись новини в групах, у соціальних мережах, я розумію, що все місто – не місто, вся Україна горить від ракетних ударів, а військові РФ заходять на територію України.

Спочатку всі хлопці пішли до військкомату, але ж військкомат був вже закритий. Тобто ніхто не розумів, що відбувається.

Серед жителів мого будинку була тотальна паніка. Ніхто не знав, що робити, як діяти, куди бігти. А о 10 ранку військові РФ вже стояли на греблі Каховської ГЕС.

– Ви як колишній військовий на той момент, як це сприйняли?

– Слово "війна" для мене не нове, оскільки я бачив війну своїми очима. Намагався заспокоювати людей, які панікували. Ну, і спілкуючись з людьми, такими ж самими військовими, які проходили війну з 2014 до 2022 років, ми вирішили залишитися. Дехто виїхав, слава Богу. Дуже, скажімо так, їх не хватало на тій території. Але кожен вирішив для себе долю, як вирішив.

Окрім того, я сподівався, що ця окупація буде тривати там 3-4 місяці. Але ж вже пройшло стільки часу. Я думав, що залишаюся і можу приглянути за містом– що і як в місті відбувається, оцінити ситуацію для того, щоб розуміти, як далі діяти.

Окупанти перевіряють автівки новокаховчан на вул. Горького. Березень 2022 року Автор: Олександр Гунько

– Як почали діяти російські військові, коли окупували Нову Каховку?

– Ну, по-перше, вони були перелякані, оскільки стріляли вправо вліво, не дивлячись цивільні це чи ні. Крім того, вони знали, що не всі війська українські вийшли з території, то одразу ж почались пошуки військових.

Почалась, скажімо так, русифікація території тобто вишукували активістів, людей, які обіймали посади в українській владі, щоб їх перенастроїти на російський лад, на нову владу. Дехто пішов на співпрацю. В більшості люди, скажімо так, були вірні собі – навіть після катівень їм вдалося виїхати, слава Богу.

– Ми чули від очевидців розповіді, що справді були списки, кого шукали – особливо ветеранів АТО, українських військових. Ви якраз потрапляєте до всіх цих категорій, і військовий, і колишній представник влади на той момент, і ще й вирішили залишитися в місті. Ви розуміли ці ризики?

– Так, звісно, розумів. Тому одразу почав переховуватись і придивлятись за тими подіями, які відбуваються у місті, щоб якось може завадити більш-менш тим процесам, які відбуваються не в правильному руслі, оскільки моє перше враження було від ситуації, що нас просто повернули на 35 років назад, на кінець 80-х років, коли торгували з газет на вулицях всім, чим завгодно. От таке враження, що просто повернули назад… Машина часу така… Наче не було цих 35 років розвитку і становлення нової держави.

Російські військові біля будівлі мерії. Травень 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Життя в окупації, ось за три роки, протягом яких ви за цим всім спостерігали, наскільки воно змінювалося з часом?

– Нова Каховка за ці три роки, навіть не за три, а за рік перетворилася у мертве місто. Тобто з квітучого молодого міста потрохи перетворилась у вимираюче місто. Бо почалося багато поховань – один, другий помер.

Шкода людей, з цими людьми, з деякими, працював, з деякими спілкувався за інших обставин. Ця пригнічена ситуація впливала на людей. Так само дехто з моїх знайомих не витримував тієї ситуації, яка склалася. Навіть були випадки суїциду.

Просто люди не розуміють, що і як далі буде відбуватись. Ну, скажімо так, в цій ситуації не видно світла в кінці тунелю.

І на сьогодні навіть ті люди, які більш-менш, підтримали цю окупаційну владу – навіть вони розчарувались, оскільки ціни ростуть, пенсії ті ж самі.

Місцевий музикант заробляє співом на вул. Дружби. Травень 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Вам на початку травня 2022 року російські силовики таки зателефонували і попередили, що вони вас шукають. Що вони вам тоді казали?

– Ну, зателефонували, сказали: «Здавайся».

– Ви на той час переховувалися?

– Так. Ти ж знаєш, що «де твої всі знаходяться». Кажу: «Я не в місті, але давайте пограємо». Бо я мав надію, що я все-таки виберуся з міста і перетну лінію розмежування, яка була на той час. Але сталося те, що знайшли.

– Що сталося? Як вони змогли вас затримати?

– Це для мене загадка. Ну, як сказали, по IP-адресі вичислили. Або «люди добрі допомогли».

В той день я мав вийти з місця, де я перебував, підчистити телефон і наступного дня я мав переміститись в інше місце переховування. Але зранку, поки я порався на городі, приїхали військові, заскочили, під дулом автомата зв'язали і далі почався процес опитування, допити.

– А де вас утримували, чи були там ще інші затримані?

– Мене утримували, скоріш за все, це була територія головної споруди Північно-Кримського каналу.

Серед затриманих було приблизно чоловік 15. Вони мінялися, бо одних відпускали, нових привозили.

Окупанти скупляються на міському ринку. Червень 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Що вимагали від вас конкретно і в чому вас звинувачували? Якось вони пояснювали, за що вас затримали?

– Затримали мене як колишнього військовослужбовця і хотіли дізнатись, хто може робити диверсії, хто може закласти вибухівку на Каховську ГЕС. Хто здає координати. Так само від мене хотіли координати.

Такий був випадок, що коли продивлявся мій телефон, знайшли інформацію з координатами земельної ділянки на території заводу «Електромаш».

Вони на ту територію зайшли й за це почали мене «перевиховувати». І коли вже після «перевиховання» я їм сказав, що подивіться дату, це 2021 рік і цю земельну ділянку ми мали продати, оскільки я займався юридичною практикою на той час, тоді заспокоїлися.

– З того, що ви чули, з того, що ви особисто бачили на власні очі, які зазвичай методи вони використовують?

– Ну, це забиття. Потім набиття м'язів, щоб вони горіли. Потім допит за допомогою тапіка (електрострум) – така сумнозвісна річ. Мені надягнули мішок на голову й облили соляркою. Але ж не підпалили. Тобто я розумію, що це засоби психічного впливу.

– Намагалися залякати в такий спосіб?

– Так, бо я вже втомився від них, вони від мене. Кажу: «вбийте, не мучте».

– І так тривало десь понад місяць?

– Ні. Це саме цікаве було – перші дні, протягом трьох днів. Потім вони вже побачили, що я як кусок м'яса . Дали відпочити.

– А далі як себе поводили? Щось вимагали, якісь зізнання?

– Їх цікавила інформація про військовослужбовців, бійців АТО, які на той час вийшли захищати Україну. Також їх цікавили особи, з якими я спілкувався під час 2022 року, які мали вплив в цій державі. Ну, скажімо так, будемо вважати, що допити й всі легенди пройшли.

– За вашими даними, взагалі, за тим, що ви бачите по своїх знайомих, по людях, яких ви знаєте особисто, чи багато жителів Нової Каховки пройшли через полон і катівні. Будемо говорити про цивільних, саме які залишилися в місті на момент окупації?

– Поки я був, скажімо так, «на ямі», мене здивувало, що людей забирають ні за що. Просто за привітання «Слава Україні» «перевиховують». В принципі, сценарій однаковий для всіх – допит струмом, побиття.

Людина, яка сфотографувала техніку спалену, його взяли як агента і забивали, майже як мене, цілий день. Потім подивилися, що фотографії нікуди не відправляли, то його відпустили.

Ну скажімо так, Росія – це держава, в якій, як раніше, в Радянському Союзі: пів держави сидить, а пів держави охороняє.

– А перед цим були ж мітинги, люди спочатку вірили, що можна якось в мирний спосіб переломити ситуацію.

– Навіть мій знайомий, з якими я вже тут зустрічався, він виїхав у 2022 році, розповідав, що по людях не стріляли, але ж кидали гранати й, каже, перед ним стояла людина, якій в живіт попали уламки, а йому в ногу.

На ці мітинги я не виходив, бо розумів, що там ФСБшники все знімають і будуть вистежувати. Але я був неподалеку.

Антиросійський мітинг 6 березня 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Як вдалося вийти вам з полону?

– Вдалося завдяки ГУР МО України. Людина, яка так само пережила полон. Яка до цього віднеслася серйозно, зробила легенду, по якій я виїхав.

– Ну це вже коли ви виїхали, а саме з полону, цієї катівні, коли ви звільнилися?

– Просто прийшли, кажуть: «Серьога, готуйся на виїзд додому». Там була база спецзагону, я так думаю, що «Ахмат». Бо були чеченці, які дуже любили познущатися. І коли сказали, що їдеш додому, запитали, чому я не радий. Кажу: «Коли поїду, тоді зрадію». Бо поряд зі мною була людина, яку додому відпускали два тижні. І так сталося, що зав'язали очі, руки, вивезли, викинули в місті. Я пішов додому.

Російські прапори на будівлі Палацу культури. Липень 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Виходить, що у 2022 році ви потрапили у полон, а виїхати ви змогли у кінці 2024 року. Ось ці два роки. Що відбувалося з вами?

– Намагався дивитися, що відбувається в місті. Але ж, скажімо так, не афішуючи свою присутність, ходячи дворами.

Я з деякими людьми бачився, спілкувався, дізнавався, що відбувається. Тобто мені розказали як і що на цій стороні, як що в окупації, як поводять себе військові, як ті, які залишилися працювати з окупаційною владою.

– Коли звільнили Херсон, які настрої були у Новій Каховці? Чи очікували, що може бути далі?

– Коли почалася операція ЗСУ у Кринках і були вже виходи до Дніпрян, так само, коли наші спецпризначенці виходили на кінцеву Корсунки ( село у Новокаховській міській громаді – ред. ), настрій був піднесений, тому що ось воно, поряд.

Навіть на сьогодні люди, які залишились там з проукраїнською позицією, кажуть про те, що ось воно, кілометр. Це мені нагадує Берлінську стіну, за нею інше життя, але ж до нього не можна добратися.

– Коли сталося руйнування Каховської ГЕС, ви ж якраз були так в регіоні, що про це можете розповісти?

– Оскільки я працював на Каховській ГЕС, я її майже всю облазив під час роботи. І коли мені показали зранку відео, як її розірвало, я навіть не повірив, що таке можливо, оскільки вона дуже розрахована під ядерний удар, а не те, що зробили з нею.

Коли поспілкувався зі спеціалістами, то сказали її можна розірвати лише зсередини і по термічному шву.

Я чув про те, що 80 HIMARS прилетіло (таку версію руйнації Каховської ГЕС транслює російська сторона). Дехто в це вірить, але ж не чутно було вибухів. Коли HIMARS прилітали, то чутно було. А тут не було чутно, по-перше.

По-друге, думаю, ну якби було 80 HIMARS, ну може трохи б її побили, але б так не розвалили.

Будівля колишньої сапстанці. Літо 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Ви стали проживати в Києві. Чим зараз займаєтеся?

– Зараз спілкуюсь з людьми, яких так само звільнили з полону. Намагаюсь зрозуміти, що вони відчували, як вони відновлюються. Так само намагаюсь співпрацювати з благодійними організаціями, які допомагали мені, які можуть ще комусь допомогти.

– Багато людей, яким необхідна зараз така підтримка?

– Щоб було зрозуміло, в тебе забирають все від колишнього життя, навіть документ про те, що ти громадянин України, тобто ти ніхто і звати тебе ніяк. В тебе немає нічого від колишнього життя. І людям доводиться жити по-новому.

Цим також користується російська влада, оскільки люди повертаються на окуповані території вже з підконтрольної Україні території, оскільки бачать, що вони тут нікому не потрібні, а там є більш-менш житло своє. Скажімо так, великий ризик, жити в окупації.

Особливо коли повертаєшся. Але люди приймають таке рішення, аналізуючи ті процеси, які відбуваються в Україні. Вони важко йдуть. Бачу, що влада намагається приділяти увагу, але, скажімо так, проблема виникла ще позавчора, а ми про неї будемо думати завтра.

– А як сприймають люди ось ці всі новини про перемовини, так звані, про те, що можливе припинення бойових дій?

– Більшість людей живе надією, що Україна повернеться. Але, чим довше там перебуває Росія, тим більше люди зневірюються в тому, що буде по-іншому.

Завдання нашої влади – обов'язково заходити на ті території, бо ми втратимо людей, які там ще наші залишилися, з нашим менталітетом, з нашими цінностям, з тим, що притаманне саме українцям.

Василівка Запорізької області. Імпровізований риночок. Звідси виїжджали з окупованих територій до Запоріжжя. Серпень 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

– Наскільки складно, як ви вважаєте, звільнити Нову Каховку і лівобережну частину Херсонщини зараз?

– Я думаю, щоб відповісти на це питання, треба дивитись в історію, оскільки є такий славнозвісний каховський плацдарм, який був під час Другої світової війни на території Каховки і як його важко проходили радянські війська.

Я не знаю, ця війна дає нові можливості, нові технології для більш-менш швидкого просування наших військ. Це справа військова. Мені б хотілося, щоб це трапилося якнайшвидше, бо спілкуюся з людьми, які у Києві перебувають з Нової Каховки, які теж питають: «Як ти думаєш, коли ми повернемося в Нову Каховку?»

Люди вже втомилися, хочуть їхати додому, де все близьке, де все рідне, де майже все життя прийшло. Наші спецпризначенці бувають у Новій Каховці і передають звідти вітання. Тож мені хотілося б, щоб деокупація сталася якнайшвидше. А це справа військових.

Сергій Давидюк (у центрі) на сесії міської ради, коли його зняли з посади заступника мера. 21 грудня 2017 року. Автор: Олександр Гунько.

Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot

Херсонські