Нова Каховка перетворилася на закрите і мертве місто: люди не витримують і вішаються

18 жовтня 2025 р. 18:55

18 жовтня 2025 р. 18:55

Сергій Давидюк із Нової Каховки провів під окупацією понад два роки. Колишній заступник міського голови та учасник АТО залишався в рідному місті після початку повномасштабного вторгнення РФ – допомагав людям і намагався бути непомітним. Допоки 24 серпня 2022 року, у День Незалежності, російські військові не схопили його.

Він пережив арешт, катування та життя в постійному страху, але зрештою, у жовтні 2024, року зміг виїхати з окупованої території завдяки спецоперації Головного Управління Розвідки.

В інтерв'ю “Вгору” Сергій розповів про життя в окупованій Новій Каховці, російський полон та шлях до підконтрольної території України.

Початок повномасштабного вторгнення

Російські війська окупували Нову Каховку в перші дні повномасштабного вторгнення – магазини й банки не працювали, продукти та ліки швидко зникли. Люди кілька днів не виходили з домівок, діяла комендантська година.

Російська техніка на вулиці Горького в Новій Каховці. Весна 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

Попри страх, у перші тижні окупації в місті проходили проукраїнські мітинги. Люди виходили з прапорами, співали гімн, намагалися показати, що місто не скорилося. Сам Сергій не виходив на мітинги – розумів, що, як колишній військовий і посадовець, він може бути одразу затриманий.

Мітинг проти російських загарбників у Новій Каховці. 6 березня 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

“Я розумів, як працюють спецслужби, знаючи свою ситуацію, не виходив, скажімо так, “в лоб” проти них. Але спостерігав, як люди збираються, хто приходить, із якими настроями. Акції спротиву були досить потужні – подібні до тих, що відбувалися в Херсоні. Окупанти кидали в натовп світло-шумові гранати. Мій знайомий, який брав участь у цих акціях, тоді навіть отримав поранення в ногу”, – згадує Сергій.

За його словами, на другий день окупації Нової Каховки військові РФ мали списки учасників АТО і місцевих активістів, які, ймовірно, передали їм місцеві колаборанти. Через це чоловік був вимушений переховуватися – у знайомих, у будинках тих, хто виїхав, пересувався непомітними стежками, уникаючи російських блокпостів.

Російський полон та умови утримання

У День Незалежності України, 24 серпня 2022 року, його схопили російські військові – ймовірно, за доносом місцевих, які співпрацювали з окупантами.

“У мене весь час були закриті очі. Ми перебували у приміщенні без вікон. Але припускаю, що мене утримували на території головної споруди Каховського Північнокримського каналу”, – зазначає Сергій Давидюк.

Російські військові біля мерії Нової Каховки. Березень 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

Разом із ним у полоні РФ були жителі навколишніх сіл: з Козацького, Веселого, Корсунки, Таврійська. Загалом чоловік провів у катівні 35 днів. Його били та вимагали зізнань у коригуванні вогню для ЗСУ та збиранні розвідданих: “Вони за перший день зробили з мене шматок м'яса”.

Сергій пригадує: найважче йому було, коли окупанти погрожували розбити пальці – тоді зрозумів, що в полоні вони вже не загояться. Ще страшніше стало, коли почулися погрози віддати його “ДНРівцям” – тоді подумав, що живим звідти не вийде.

Головна споруда Північно-Кримського каналу. Автор: upkk.davr.gov.ua

Також йому не надавали належної медичної допомоги, а порції їжі були навмисно великими та непридатними до споживання:

“Їсти давали тричі на день. Хлопець, який перебував зі мною в тій самій камері, казав: якщо не з’їси – будуть бити. Тому ми ховали залишки їжі. Порції були на двох, але їх неможливо було доїсти. До того ж я фізично не міг їсти, бо мав розбите обличчя”, – каже Сергій.

Як вдалось виїхати з окупації

Після місяця російського полону чоловік опинився на волі й ще певний час залишався у Новій Каховці. Сергій шукав можливість виїхати з окупованої території. Каже, розумів: за Дніпром – інше життя, інше ставлення, тому намагався знайти людей, які могли б допомогти вибратися.

Одного разу така нагода з’явилася – коли українські війська були в Кринках на лівобережжі Херсонщини. Сергій уже домовився з людьми, які могли його забрати, але поки питання вирішувалося, одного з них поранили, і його евакуювали. Тож спроба виїхати тоді зірвалася.

РОсійські солдати на міському ринку в Новій Каховці. Літо 2022 року. Автор: Олександр Гунько.

Сергію вдалося покинути окуповану територію лише восени 2024 року. Спецоперацію координувало Головне управління розвідки України. Йому допомогли прокласти безпечний маршрут, підтримували зв’язок і давали інструкції, як діяти в дорозі.

Він виїхав із Нової Каховки 8 жовтня 2024 року. Уже наступного дня опинився в Новоазовську, потім його перевезли на фільтрацію до Таганрога. Після цього – довгий шлях через Росію та Білорусь. 31 жовтня він перетнув український кордон. Там його зустріли представники спецслужб і доставили до Києва.

Як змінилося життя у Новій Каховці

Після підриву окупантами греблі Каховської ГЕС Нова Каховка частково опинилась у зоні підтоплення. Сергій Давидюк раніше працював на гідроелектростанції.

“Коли я дізнався про підрив Каховської ГЕС і побачив відео, спочатку не повірив. Я був знайомий із технічною документацією станції, знав її конструкцію. Згодом зустрівся з колишнім директором Каховської ГЕС і запитав: “Як так сталося?” Він відповів, що вибухівку заклали зсередини, у термічний шов – саме через це греблю так розірвало”, – розповів Сергій.

Будівля ГЕС після підриву. Автор: Із соцмереж.

Рух містом був обмежений, дорога від Дніпрян до Корсунки була перекрита через підтоплення. Щодо кількості жертв підтоплення у Новій Каховці точних даних немає. Проте, за словами Сергія, відомо, що через підрив Каховської ГЕС загинуло близько 5-6 тисяч російських військових.

У 2024 році ситуація в місті ще більше погіршилася – почалися інтенсивні російські обстріли. Ті, хто мав змогу, виїжджали. Сергій каже, що деякі жителі скористалися російськими сертифікатами на житло. Вони купували квартири у Краснодарському краї чи в Криму, щоб уникнути постійної небезпеки та не жити на лінії бойового зіткнення.

“Російські військові казали, що “заробляють бойові” – спочатку стріляли по місту, а потім у бік лівого берега, щоб отримати ці виплати. Коли хтось наважувався сказати, що вони обстрілюють саме місто, цю людину жорстоко били – так би мовити “перевиховували”. Хочеш вижити – мусиш повторювати те, що кажуть із телевізора або представники окупаційної влади”, – додає чоловік.

Виїхати з Нової Каховки зараз надзвичайно складно. Навіть якщо в людей є всі документи, окупанти можуть знайти формальну причину не випустити. Пропускають переважно тих, хто має російський паспорт або відкрито підтримує окупаційний режим.

Нова Каховка, за словами Сергія Давидюка, фактично перетворилася на закрите та мертве місто. Люди живуть там у постійному страху:

“Місто поступово вимирає. Люди не витримують – трапляються випадки самогубств. Знаю випадки, коли чоловіки відправляли дружин і дітей у безпечніше місце, а самі залишалися, щоб зберегти майно, яке ще лишилося. Але психологічно не витримували й вішались”.

Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot

Херсонські