Четвертий рік в окупації: чого чекають жителі Нової Каховки і Каховки у 2026 році

04 січня 2026 р. 16:15

04 січня 2026 р. 16:15

Іде четвертий рік повномасштабної війни Росії проти України. Для мільйонів українців війна принесла важкий досвід: хтось живе під постійними обстрілами, хтось вимушено виїхав, а хтось – виживає в окупації.

“Ми живемо одним днем: аби нас не вбили, аби було світло, газ, вода й інтернет”, – так описують своє повсякдення люди на захоплених Росією територіях.

Яким вони бачать 2026 рік і чи дозволяють собі мріяти про майбутнє – про це напередодні Нового року видання “Вгору” поспілкувалося з жителями лівобережної Херсонщини та тими, хто щодня з ними на зв’язку.

Підприємець із Новокаховської громади говорить про бажання відновити свою справу. В умовах бойових дій та окупації це неможливо. Своє підприємство він створював власними силами й коштами – брав кредити, роками їх виплачував, будував усе з нуля. Але думки про відновлення бізнесу і повернення до нормального життя нікуди не зникли.

Такою була довоєнна зима... Автор: Із соцмереж.

Ще одна жителька громади додає:

“Чого ми чекаємо від 2026 року? Ми – прості люди, ми хочемо миру. Жодних далеких планів у нас немає і не може бути, бо ми не знаємо, коли це все закінчиться. Ми живемо одним днем: аби нас не вбили, аби було світло, газ, вода й інтернет”.

Для жителів Новокаховської громади майбутнє тісно пов’язане з водою. У регіоні, де багато років жили з аграрної праці та торгівлі, зникнення поливу й погіршення якості води відчуваються особливо гостро. У цьому контексті люди часто згадують і Каховську ГЕС – як надію на повернення води, “щоб край знову став квітучим та розвиненим, щоб люди повернулися в міста”.

Пенсіонерка з Каховської громади описує нинішнє життя як постійне балансування між нічними обстрілами, перебоями зі світлом і щоденним страхом, до якого звикаєш. Вона обережно розповідає, що пенсії їй вистачає, отримує й гуманітарну допомогу у вигляді харчів раз на місяць, але бракує миру:

“Я думаю, що на життя вистачає, але цього всього нічого не хочеться. Всі тільки мріють, щоб мир настав, щоб це все скоріше закінчилося”.

“Апатія, частково зневіра – це доволі поширені настрої серед людей в окупації. Говорімо чесно: з усіх емоційних повідомлень, звільнять – не звільнять, зараз інформаційний фон такий, що люди переважно чують про перемоги Росії, і це не додає їм оптимізму”, – каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов .

Водночас, за його словами, українська військова присутність на окупованій Херсонщині відчувається дедалі більше. Новини про удари по російських військових цілях позитивно впливають на настрій людей в окупації.

Активістка руху "Жовта стрічка" з Нової Каховки говорить про майбутнє як про можливість жити без постійного страху – не оглядатися через кожен звук на вулиці й не перевіряти постійно телефон.

“Хочеться спокою й безпеки – для себе і для тих, хто поряд. Уявляю день, коли можна буде вийти на вулицю, повісити жовту стрічку і не думати, що за це можуть переслідувати. Головна мрія – щоб український прапор був тут, у Новій Каховці, а потім і в Криму”.

Новий 2026 рік вона сподівається побачити роком реальних змін:

“Крим і південь знову у складі України не тільки на папері, а й у реальному житті людей. Щоб ті, хто пережив окупацію, не відчували себе чужими та не соромилися свого досвіду”.

Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot

Херсонські