Їли голубів і собачу кашу, билися в чергах по продукти, падали від виснаження: життя в Олешках

21 квітня 2026 р. 10:22

21 квітня 2026 р. 10:22

В окупованих Олешках на лівобережжі Херсонщини четвертий місяць люди недоїдають: працює один-єдиний магазин, продукти в ньому з’являються вкрай рідко, і по них потрібно вистояти величезну чергу на кілька годин. Ще й заплатити космічні гроші.

Чому так і як виживають місцеві в гуманітарній кризі, дізнавалося hromadske.

На лінії фронту

Після підриву Каховської ГЕС і затоплення (6 червня 2023 року) в Олешках зникло централізоване водопостачання, електрика, немає газу. Місто під цілодобовими (без перебільшення) обстрілами. Це активна лінія фронту.

Також в Олешках безслідно зникають чоловіки. Їх забирають в катівні й воювати. Місцеві гинуть від обстрілів, виснаження, хвороб, бо немає ліків. Вони просили розказати, що останні два місяці померлих не ховають: тіла зберігаються в морзі лікарні, а там немає електроенергії. Уже й запах пішов. Але рідні не можуть забрати мертвих і поховати їх, бо є процедура розтину, а його роблять в іншому місті, а туди зараз ніхто не їздить.

За роки окупації, а Олешки окупували ще 24 лютого 2022-го, з міста евакуювалися люди.

З 24 тисяч мешканців, які жили тут до вторгнення, зараз, за словами волонтерів, лишилося близько 2 тисяч. Переважно це літні маломобільні люди й ті, хто їх доглядає. Є й ті, хто повернувся з евакуації, бо не зміг прижитися в інших краях на «ліжко-місці». Не виїздять чоловіки, бо бояться не пройти фільтрацію на ворожих блокпостах.

Дорога смерті

Влаштуватися працювати в місті офіційно можна лише в лікарню і в комунальні служби. Усі ці «жирні» місця зайняті. Є неофіційні заробітки: полагодити комусь машину, прибрати на цвинтарі, порубати дрова, доглядати літніх сусідів за платню дітей, які виїхали.

У багатьох мешканців зіпсувалися чи загубилися документи в потопі чи пожежах після прильотів. Найважче тим, хто не має заощаджень, бо наразі навіть допомогу від родичів з українського боку неможливо отримати (до зими це робили). У місті зникли «міняйли», які, хоч і за диким курсом, міняли гривні на рублі.

Важка до грудня минулого року ситуація в Олешках стала ще гіршою, коли на єдиній дорозі, якою можна в’їхати в місто, підірвалися три машини з продуктами. Зокрема, місцевого торговця, який віз зі Скадовська пенсію і хліб, застрелили. Гроші вкрали, а фото водія, навколо якого розкидані буханці, гуляло в російських пабліках.

Дорога так і називається — «дорога смерті»: вона замінована, контролюється згори дронами, узбіччям валяються трупи, які розтягують собаки, і стоять погорілі машини.

Зима у холоді і голоді

Власне, у самому місті вцілілих авто немає. Практично єдина машина, яка виїздила за Олешки взимку, — це «швидка». Раз на кілька днів возила поранених цивільних у Скадовськ. А назад — продукти. Ще кілька разів пробилися перевізники (місцеві) до єдиного магазину. Харчі першими часто розгрібали перекупи, щоб нажитися. Оця їжа (якщо комусь дісталася), домашні запаси, крихітний базарчик, на якому іноді торгували свої, та єдина подачка від окупантів — усе, чим жили Олешки січень, лютий і березень.

Такий хліб печуть в Олешках.

Місцева жителька Олена, яка в кінці березня виїхала з Олешок і зараз перебуває на Львівщині, розповіла, що подружилася із самотнім сусідом і запросила його до себе жити:

«У нього газове опалення, і він би не вижив, а в мене пічка, дрова були заготовлені. Разом ми садили картоплю, разом зібрали урожай, закручували помідори, огірки. Цим із людьми ділилися, і самі так вижили, іноді міняли картоплю на борошно. Нам якось сусідський хлопець приніс трьох голубів, він їх ловив, то я зварила суп. Зима була важка, ми чули, що люди вмирали від голоду й холоду. Той, хто був самотній і не мав коштів».

Які песпективи

«Люди голодували через одну причину: не було логістики , — каже волонтерка Ксенія Архіпова, яка родом із цих місць і допомагає місцевим. — Хоч у тебе мільйон рублів буде, нічого не купиш, бо ніхто нічого не доставить».

Перед Великоднем ситуація змінилася. Раз на тиждень у місто стали завозити продукти. Начебто окупанти частково розмінували дорогу, бо і їм самим треба їздити в місто, чи з'явилися якісь домовленості, бо в Telegram-каналах кричали про голод в Олешках. Точно невідомо, що вплинуло.

Також місцеві, їхні родичі на правобережжі, волонтери писали запити до різних українських міністерств, Офісу президента, омбудсмену з прав людини Дмитру Лубінцю, до міжнародних організацій.

Поки є реакція від Лубінця. За словами Ксенії Архіпової, з його офісу обдзвонюють олешківців, питають, чи хочуть евакуюватися.

Начебто таких людей близько 200. А російський Червоний Хрест готовий вивозити лежачих хворих до пішого переходу в Україну.

Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot

Херсонські