Поминаємо: минуло 9 днів, як відійшла у Засвіти Кіпятковова Алла Григорівна

14 травня 2026 р. 09:26

14 травня 2026 р. 09:26

З г л и б о к и м с у м о м , б о л е м і н е в и м о в н о ю т у г о ю в с е р ц і р і д н і с ь о г о д н і п о м и н а ю т ь д о р о г у й л ю б л я ч у м а т у с ю , б а б у с ю т а п р а б а б у с ю — К і п я т к о в о в у А л л у Г р и г о р і в н у , я к а д е в ’ я т ь д н і в т о м у н а з а в ж д и з а л и ш и л а ц е й з е м н и й с в і т . Ї ї в і д х і д с т а в т я ж к о ю в т р а т о ю д л я в с і є ї р о д и н и , а с в і т л а п а м ’ я т ь п р о н е ї н а з а в ж д и ж и т и м е в с е р ц я х т и х , х т о ї ї л ю б и в , п о в а ж а в і ц і н у в а в .

Кіпятковова Алла Григорівна

( 0 2 . 0 6 . 1 9 5 2 – 0 6 . 0 5 . 2 0 2 6 )

Алла Григорівна Кіпятковова народилася 2 ч е р в н я 1 9 5 2 р о к у в селі Богданівка Нижньосірогозького району. Її життєвий шлях став прикладом працьовитості, самовідданості та вірності своєму обов’язку. Навчалася у Богданівській початковій школі та Першопокровській середній школі.

Вже у 1 4 р о к і в , після закінчення восьмого класу, Алла Григорівна розпочала свій трудовий шлях у Першопокровському відділенні зв’язку.

Протягом 4 2 р о к і в вона була незмінною поштаркою для жителів рідної Богданівки. Щодня, за будь-якої погоди, долала шлях на велосипеді, щоб вчасно доставити пошту та добрі новини до осель односельців. Навіть у юні роки встигала все: і працювати на пошті, і допомагати матері на фермі.

Разом із чоловіком вона виховала сина та доньку, вкладаючи у своїх дітей любов, турботу та життєву мудрість.

Після смерті чоловіка у 2002 році Алла Григорівна самостійно вела господарство, залишаючись надійною опорою для всієї родини. Вона була людиною з відкритою душею, щиро любила спілкування, вміла підтримати добрим словом, любила жартувати та вирощувати квіти. Особливою її любов’ю були яскраві червоні маки, які завжди милували око біля рідного дому.

Останні роки стали для Алли Григорівни важким випробуванням. Опинившись в окупації, вона навідріз відмовилася залишати рідну домівку та могили близьких людей. Її материнське серце щохвилини боліло за дітей, онуків і правнуків, яких війна розкидала по світу. Саме ця невимовна туга, постійне хвилювання та душевний біль зрештою виснажили її сили — і 6 т р а в н я 2 0 2 6 р о к у серце Алли Григорівни зупинилося.

Оплакуємо…

Сьогодні, 1 4 т р а в н я 2 0 2 6 р о к у , минає дев’ять днів, як пішла у Засвіти наша найдорожча матуся, бабуся та прабабуся.

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала від нас найдорожчу людину. Плаче серце, болить душа… Неможливо змиритися з думкою, що вона більше не усміхнеться, не підтримає добрим словом, не дасть мудрої материнської поради. Це непоправна втрата для всієї нашої родини.

З великою печаллю та невимовним болем у серці ми поминаємо нашу рідну людину. Найважче усвідомлювати, що ми не змогли бути поруч у її останні хвилини, не змогли обійняти, підтримати й провести в останню путь. Ти назавжди залишишся у наших серцях як символ доброти, мудрості та безмежної материнської любові.

У г л и б о к і й с к о р б о т і п о м и н а ю т ь :

• син Анатолій та невістка Наталія;
• донька Катерина та зять Володимир;
• онуки Віталій, Сергій, Іван;
• правнучки Лія та Соломія.

Ц а р с т в о Н е б е с н е т а в і ч н и й с п о к і й Т в о ї й с в і т л і й д у ш і , д о р о г а н а ш а м а м о …

Херсонські