Як почати з нуля — і не один раз: двічі ВПО Анастасія Гордєєва створила свій бізнес під час війни

17 травня 2026 р. 21:19

17 травня 2026 р. 21:19

І н о д і н о в е ж и т т я п о ч и н а є т ь с я н е т о д і , к о л и т и г о т о в и й , а т о д і , к о л и в ж е н е м а є і н ш о г о в а р і а н т у . І с а м е з ц ь о г о к р о к у п о т і м в и р о с т а є щ о с ь з о в с і м і н ш е — н е т е , щ о п л а н у в а в , а л е с в о є .

Ц е і с т о р і я А н а с т а с і ї Г о р д є є в о ї . В о н а д в і ч і п е р е с е л е н к а , д р у ж и н а в і й с ь к о в о г о , м а м а д в о х с и н і в . І ж і н к а , я к а п і д ч а с в і й н и з м о г л а н е п р о с т о з м і н и т и п р о ф е с і ю , а й з а п о ч а т к у в а л а в л а с н у с п р а в у . К о ж е н п е р е ї з д с т а в а в н о в и м с т а р т о м і в о д н о ч а с н о в и м в и п р о б у в а н н я м : т р и в о г а , в т о м а , в і д ч у т т я в т р а т и . Т а н а в і т ь у т а к и х о б с т а в и н а х в о н а з н а х о д и л а с и л и р у х а т и с я д а л і .

Миколаїв — нова точка відліку

Ми знайомимося з Анастасією у Миколаєві, у її салоні — Hair Studio NORDEEVA BEAUTIFUL.

Тут тихо і світло. Білі стіни, чорні деталі, великі дзеркала, зручні робочі крісла. Простір без зайвого — і від цього дуже спокійний. Поки вона працює з клієнткою, ми говоримо. Неспішно, між рухами, між паузами. Анастасія розповідає про своє життя просто, без гучних слів. Але за цією простотою добре відчувається, скільки всього довелося пройти.

Колись її життя було зрозумілим і звичним. Освіта економістки, робота в освітній та банківських сферах, сім’я, плани на майбутнє. Здавалося, усе складається як треба.

Але війна змінила все. І не один раз. Довелося двічі залишати дім і починати з нуля — в нових містах, серед чужих людей, без чіткого розуміння, що буде далі.

Ми говоримо про життя, про те, що допомагає не зламатися після виїзду з окупації і наважитися будувати щось своє.

— Найважче — це відчуття, що ти знову на початку, — каже Анастасія. — Але важливо мати мету. І любити те, що робиш. Це допомагає рухатися далі .

Вона не драматизує, а чесно відповідає, як є. Зрештою їй вдалося здійснити мрію — вона започаткувала власний бізнес у б’юті-сфері — Hair Studio NORDEEVA BEAUTIFUL.

Анастасія Гордєєва за роботою

Чим довше слухаєш її історію, тим більше розумієш: це не про “успішний успіх”. Це про витримку. Про тиху внутрішню силу, яка не завжди помітна ззовні, але тримає зсередини.

І про те, що навіть після кількох “почати спочатку” можна прийти до чогось свого.

Там, де залишилося попереднє життя

Коли Анастасія говорить про свій шлях сьогодні, відчуваєш: за цими словами багато переїздів і рішень, які давалися непросто.

Анастасія родом із Херсонщини. Коли їй було 11 років, родина переїхала на Донеччину — у місто Амвросіївка. Саме там вона дорослішала, обирала професію, будувала перші плани на життя.

Там закінчила технікум, здобула освіту бухгалтера. Згодом вступила до Краматорської машинобудівної академії, де отримала спеціальність економістки. Працювала у відділі освіти. У цей період вийшла заміж за військового, народився син.

— Це було моє життя, — говорить вона. — Звичайне, зрозуміле. Робота, дім, родина, друзі. Зараз ці спогади ніби трохи розмиті. Не тому, що забулися — просто боляче повертатися.

Початок війни у 2014 році вона згадує як час повної невизначеності.

— Тоді ніхто не розумів, що відбувається, як довго це триватиме і чи треба виїхати, — пригадує Анастасія. — І навіть ті, хто виїжджав, думали, що це ненадовго. Що за кілька місяців ситуація зміниться і можна буде повернутися.

Коли Амвросіївку окупували росіяни, вони все ж виїхали. Першим пунктом став Мелітополь. Там родина прожила півтора року. Там народився другий син. І там ще жила та сама думка: «скоро повернемося».

Анастасія Гордєєва з родиною

Але життя поступово підказувало: потрібно шукати якусь опору.

Чоловік був на службі, і самій із двома маленькими дітьми було важко. Тоді Анастасія вирішила поїхати на Херсонщину — ближче до рідних. На лівому березі, в одному з райцентрів, жила її бабуся. У неї власний будинок, і частину його вона віддала молодій родині.

Це стало прихистком і можливістю трохи видихнути. І це не було новим початком, швидше — пауза, можливість трохи зібратися з силами. Перед наступними змінами, про які тоді ще ніхто не здогадувався.

Херсонщина — спроба жити спокійно, але...

Здавалося, тут життя нарешті почало складатися. Робили ремонт у будинку, облаштовували побут. Анастасія працювала, займалася дітьми, родиною. З’явилося відчуття, що можна просто жити.

— Я працювала у банківській сфері — в “Ощадбанку”, — розповідає вона. — Це був цікавий досвід. І мені подобалося, бо це було моє рідне містечко, де я народилася. Діти вчилися, старший син займався хореографією в народному колективі «Живчики». Виступав, їздив на конкурси, мріяв пов’язати з цим майбутню професію. Здавалося, що після кількох переїздів саме тут усе стане на свої місця. Але у 2022 році війна наздогнала нас знову.

Саме там, на лівобережній Херсонщині, вони зустріли найгірший ранок для усієї країни – 24 лютого. І вдруге — війну. Як розповідає Анастасія, селище, яке межує з Кримом, росіяни окупували одразу, Але знову сподівалися, що це не на довго.

— Часто в пам'яті спливає перший день війни: як завжди, пішла на роботу, — згадує Анастасія. — А вже о дев’ятій ранку по вулицях їхала військова техніка із символікою “Z”. Місто окупували дуже швидко. Ми в банку намагалися працювати, видавали гроші, наскільки це було можливо. Люди забирали все, що мали — навіть із кредитних карток.

Говорить, паралельно ситуація в селищі стрімко змінювалася. У перший же день росіяни захопили приміщення відділення поліції.

Повернувшись додому, Анастасія хотіла зібрати тривожну валізу. Але не змогла. Зізнається, руки просто не піднімалися. Було якесь внутрішнє заперечення: ні, цього не може бути.

Так вони прожили в окупації два місяці. Рішення виїжджати давалося важко.

— Я не розуміла, що робити далі, — пригадує Анастасія. — Для виїзду потрібно було багато грошей, яких у мене не було. Було страшно їхати. І ще важче — залишати рідних. Чоловік був у Миколаєві, де в той час було “жарко”. Зв’язок — раз на кілька днів. І постійна тривога за нього.

Зрештою вона наважилася. Взяли таксі до Херсона, переїхали через Антонівський міст. А там, як Бог дав: знайомі підсобили. Їхали через Снігурівку.

— Якщо порівнювати два виїзди, то з Херсонщини було значно складніше і страшніше, — каже Анастасія. — Це був жах. Ти не знав, чи доїдеш. Люди зникали, автомобілі розстрілювали, на узбіччях були розбиті машини та військова техніка. На блокпостах стояли озброєні військові: перевірки, напруга, страх сказати щось не те. Коли вони побачили мою донецьку прописку, здивувалися — мовляв, що я тут роблю? Але якось проїхали…

Це «якось» у її голосі звучить як щось дуже крихке. Як випадок, який міг скластися інакше.

Довелося починати ще раз. Та вже по-своєму

Щоб нарешті опинитися в Миколаєві, Анастасія проїхала пів країни: Хотин, Кам’янець-Подільський, Кіровоградська область, Кривий Ріг…

— По роботі ми тоді були “на просто”», і мені запропонували або обрати місто, де є вакансії, або звільнитися, — розповідає вона. — Я обрала місто Помічне на Кіровоградщині, там пропрацювала рік. Потім чоловіка перевели в Кривий Ріг, і я з дітьми теж перебралися туди, але ми там пробули лише два місяці. Згодом — Миколаїв. І вже тут залишилися.

У Миколаєві їй знову запропонували роботу в банку. Вона погодилася, почала працювати. Але відчуття було інше.

— Я відчувала і розуміла, що так більше не можна. Що це надовго, і треба влаштовувати життя тут. Як мама двох синів, я маю дати їм стабільність, — говорить жінка.

Саме це усвідомлення стало переломним. Сьогодні Анастасія — перукарка-колористка і має салон краси. Хоча раніше навіть не думала, що це стане її професією.

— Усі ці події змусили мене змінити життя: попри вищу економічну освіту та досвід роботи в банківській сфері, через переміщення мені довелося змінити професію. Хоча стати перукарем і дарувати людям красу — це, якщо чесно, моя мрія ще з дитинства. Але в родині, де всі держслужбовці і при посадах, навіть чути не хотіли про таку “непрестижну” професію. І тільки тепер я дозволила собі обрати те, що справді моє.

Вона почала з навчання, отримала сертифікати, працювала в провідних салонах Миколаєва. Набиралася досвіду, шукала клієнтів, багато вчилася, мала своїх учнів, отримала другу вищу освіту.

Анастасія Гордєєва навчалася і набувала досвіду, аби відкрити власний бізнес

Важливим етапом стала участь у програмі підтримки підприємництва в Миколаєві. Навчання та ґрант за програмою ГО “Перспектива” допомогли їй зробити наступний крок. Загалом виграла 3 ґранти. Завдяки цьому придбала необхідне обладнання — зокрема професійний фен і EcoFlow, який став у пригоді під час відключень світла. Варто сказати, що окрім грантових коштів Анастасія вклала у власну справу свої заощадження.

Так крок за кроком вона розвивала свою справу, брала участь у нових можливостях. І згодом відкрила власний простір — Hair Studio NORDEEVA BEAUTIFUL. Невеликий, продуманий до деталей, зроблений із відчуттям відповідальності — хоча саме приміщення орендоване.

Приклад Анастасії — це про те, як, навіть проходячи через втрати і невизначеність, можна поступово збудувати щось своє.

Сьогодні вона працює з різними техніками — спеціалізується на жіночих, чоловічих та дитячих стрижках, складному фарбуванні, нарощуванні волосся та біозавивці.

— У Насті неймовірні руки. Я захоплююся її талантом та із задоволенням ходжу до неї не лише на стрижку, а й на інші процедури для волосся, — долучається до розмови клієнтка Світлана.

Тут є місце не лише красі, а й підтримці

Для Анастасії важливо не лише робота. Щосуботи її кабінет стає місцем підтримки для жінок-переселенок.

— Я добре знаю, як це — починати з нуля, — говорить вона. — Тому хочу допомогти жінкам хоча б тим, що вмію: повернути відчуття доглянутості і впевненості. Ми тут не тільки працюємо — ми говоримо, слухаємо, підтримуємо одна одну. Кожна з цих жінок має свою історію.

Поруч із нею вже працює учениця, яку вона навчила майстерності. Тож планує створити для неї робоче місце і подала заявку на новий ґрант за програмою Українського Червоного Хреста.

Анастасія не зупиняється. Каже, саморозвиток — дуже класна річ. Тож навчається на курсах психології — це щоб краще розуміти людей, які приходять до неї не лише за змінами зовнішності.

— Тепер, коли я здійснила свою мрію, хочу не тільки працювати, а й допомагати іншим жінкам, які, як і я, були змушені починати спочатку. Хочу, щоб вони відчули: вони не самі.

Ми бачимо, що Анастасія Гордєєва не просто відкрила салон. Вона збудувала простір, у якому є місце не лише красі, а й підтримці. І довела: навіть після кількох “з нуля” можна створити щось своє — живе, справжнє і потрібне іншим.

Тепер знайти Анастасію можна у її студії на вулиці Великій Морській, 91.

Ф о т о з о с о б и с т о г о а р х і в у А н а с т а с і ї Г о р д є є в о ї

Херсонські