Що для нас означає незалежність: голоси херсонців напередодні 24 серпня

24 серпня 2026 р. 05:18

24 серпня 2026 р. 05:18

Н а п е р е д о д н і Д н я Н е з а л е ж н о с т і м и з а п и т а л и л ю д е й , я к и х в і й н а з м у с и л а з а л и ш и т и р і д н і м і с т а й с е л а : щ о д л я н и х с ь о г о д н і о з н а ч а є н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и ? Ї х н і в і д п о в і д і р і з н і , а л е в о д н о ч а с н а п р о ч у д с х о ж і . У к о ж н і й — б і л ь у т р а т и , в і р а в П е р е м о г у , л ю б о в д о р і д н о г о д о м у , п р а г н е н н я с в о б о д и й н а д і я н а п о в е р н е н н я .

Для когось незалежність — це право говорити українською мовою й бути господарем на своїй землі. Для когось — можливість повернутися додому під українським прапором. Для інших — пам'ять про тих, хто віддав життя за свободу України. А для всіх разом — це право самим визначати своє майбутнє. І всі ці голоси складаються в одну спільну історію — історію країни, яка продовжує виборювати право бути вільною.

“Україна — це наше ДНК, наша рушійна сила і те, що назавжди залишиться в нас”, — сказала одна з учасниць опитування. Мабуть, саме ці слова найкраще об'єднують усі відповіді.

Ми даємо слово тим, хто сьогодні платить за незалежність різну ціну . Х о ч а н а з и в а є м о н е в с і х з м і р к у в а н ь б е з п е к и .

Н а т а л і я Ф е р т а к , вчителька, яка виїхала з лівобережжя Херсонщини, для неї незалежність сьогодні — не лише державне свято, а й частина її особистої історії:

— Незалежність для мене — це те що я маю право жити і бути господарем на своїй землі, самостійно обирати власне майбутнє. Це свобода, пам'ять про багатовікову боротьбу українців, можливість говорити рідною мовою й вірити у Перемогу.

Але для мене 24 серпня має ще й особистий зміст. Саме цього дня у 2022 році нам дозволили на ворожому блокпосту виїхати з окупованих Скельок. Перед тим ми сім діб простояли в черзі на виїзд.

Ніколи не забуду, як побачила українські прапори й наших військових на блокпостах. Коли проїхали “дорогу смерті”, на очі навернулися сльози радості. А ще — щастя від того, що до комендантської години ми встигли дістатися безпечного місця.

Тому 24 серпня для мене не лише День нашої державності — це ще й виграний шанс жити.

І р и н а Ч у м а к , вимушена переселенка відчуття незалежності поєднує з Перемогою та Херсонщиною:

— Ми виїхали з Великої Благовіщенки через війну й російську окупацію. Та надія повернутися додому не полишає мене й сьогодні. Зараз живемо в Херсоні. Тут теж небезпечно, але виїжджати за кордон не збираємося. Для мене сьогодні незалежність України — це насамперед наша Перемога. Це день, коли всі захисники й захисниці повернуться додому живими. А все, що зруйнувала війна, ми обов'язково відбудуємо.

Для родини захисника Донецького аеропорту “незалежність” має особливу вагу — це обличчя найдорожчої людини, яку забрала війна.

Ірина Чумак: “Це моя родина, яка прагне повернутися додому” Автор: Ірина Чумак

Т е т я н а Ш е ш е н я , дружина загиблого “кіборга”:

— Для мене незалежність — це право бути вільними українцями, які борються за свою свободу. І це не просто слова . Це те, за що заплачено найвищою ціною.

З 2014 року для моєї родини це поняття має особливу ціну. Мій чоловік захищав Донецький аеропорт і віддав життя за Україну. Відтоді День Незалежності для мене — це пам'ять, вдячність і відповідальність берегти те, за що наші Герої віддали найдорожче.

Є люди, які не народилися в Україні, але свідомо обрали її своєю Батьківщиною. Для них незалежність — це особистий вибір, який вони підтвердили не словами, а вчинками.

Тетяна Шешеня разом із дітьми щороку бере участь у патріотичному забігу “Біжу за Героя”, присвяченому захисникам України Автор: Тетяна Шешеня

Ф а з е л ь М а н а н , після Пакистану обрав Україну, ветеран-парамедик, захищав незалежність на передовій , з 2014 року волонтерив, підтримуючи військових:

— Для мене незалежність України — це не просто державне свято чи гарні слова. Це моє життя, моя доля, моя родина, моя громада.

Ми жили дружною громадою: працювали, допомагали одне одному, навіть якщо іноді сварилися. Ми були сусідами, знали й поважали одне одного. Саме так я розумів незалежність — як можливість спокійно жити, працювати й будувати майбутнє великою родиною.

Для мене незалежність була ще й у тому, що я жив у власному домі, мав чесний бізнес, працював, мав свої плани. Міг відкрито сказати те, що думав. Але прийшли так звані «визволителі» й позбавили мене майже всього: рідного дому, роботи та звичного життя. Так само сталося із сотнями тисяч українців, які через російську агресію втратили дім, спокій і мирне життя.

Сьогодні незалежність України для мене означає право держави й українського народу самостійно вирішувати свою долю.

Мою історію ви знаєте. Я зробив усе, що було в моїх силах, і продовжую робити все можливе заради суверенності України. Те, що мені довелося побачити на фронті, назавжди залишиться в моїй пам'яті. Я знаю справжню ціну незалежності. Це життя наших Героїв, здоров'я поранених, біль матерів, дружин і дітей, сльози тих, хто чекає своїх рідних із полону. Це надзвичайно висока ціна, яку сьогодні платить український народ за право жити у власній вільній державі.

Я знаю, що справжня незалежність — це не лише недоторканність наших кордонів. Ми вільні, і маємо зберегти свою свободу та право бути українцями у своїй країні, маємо цінувати свою історію, культуру та гідність.

Я мрію про день, коли в Україні запанує справедливий мир, усі захисники повернуться додому, а люди знову житимуть у своїх домівках. Для мене саме так виглядає незалежна Україна — сильна, вільна, демократична держава, яка сама визначає своє майбутнє.

Слава Україні!

Фазель Манан (ліворуч) з побратимом Автор: Фазель Манан

О л е к с і й , військовий, який захищає Україну на Південному напрямку, говорить про незалежність як про щоденну боротьбу, ціну якої знає не з чужих слів:

— Найбільша цінність для мене — належати до української нації, яка тримає удар і не схиляється перед ворогом.

Війна змінила моє розуміння свободи. Сьогодні я знаю як вона виборюється. І вимірюється не гучними словами, а життями моїх побратимів, сльозами матерів, болем родин і незламністю людей, які, попри все, залишаються українцями, волонтерять і підтримують одне одного.

Я розумію, що вільна країна виборюється кров'ю та героїзмом українських захисників. Ми маємо відстояти українську самостійну соборну державу — і крапка. Іншого для мене не існує.

Я вірю, що настане день, коли над усією Херсонщиною знову майорітиме український прапор, а наш степ слухатиме не вибухи, а спів жайворонків. Тоді кожен із нас по-справжньому відчує, що таке незалежність — право жити вдома, на своїй землі, у вільній українській державі. Дай Боже дожити й побачити це.

В і к т о р і я , педагогиня, переконана, що сьогодні відчуття незалежності — це відповідальність жити так, щоб жертовність не була марною:

— Незалежність для мене — це право мати свою Батьківщину. Право, яке не потрібно доводити нікому. Це віра, що Херсонщина була, є і буде українською. Це пам'ять про тих, хто віддав життя за нашу свободу, але це ще й відповідальність жити так, щоб їхня жертва не була марною .

Найбільше я мрію повернутися додому під українським прапором, жити без страху, говорити своєю мовою, співати своїх пісень і знати, що ніхто не має права вирішувати нашу долю замість нас. І це можливо лише в незалежній Україні.

Є й т і , к о г о в і й н а з м у с и л а о п и н и т и с я д а л е к о в і д У к р а ї н и . Т а в і д с т а н ь н е з д а т н а в і д д а л и т и ї х в і д Б а т ь к і в щ и н и .

С в і т л а н а П а в л і ч е н к о , журналістка:

— Нині я не в Україні. Але й тут пишаюся тим, що я українка. Вільно говорю українською мовою, яку в Литві чудово розуміють, пишу для місцевої преси й розповідаю правду європейцям про російську агресію.

Навіть далеко від Батьківщини почуваюся незалежною українкою й з нетерпінням чекаю нашої Перемоги. Для мене незалежність України і моя власна незалежність нерозривно пов'язані. Це право жити у власному домі, говорити рідною мовою, відкрито висловлювати свої думки й не боятися бути собою.

Публікації журналістки Світлани Павліченко у литовському журналі Voruta: правда про Україну звучить і за її межами Фото: журналі Voruta

В і р а П е т р е н к о , яка під час повномасштабної війни знайшла прихисток у Польщі, переконана, що незалежність — це насамперед право самим визначати свою долю:

— Війна навчила нас цінувати те, що колись здавалося звичним: безпеку, обійми рідних, можливість прокидатися під мирним небом і будувати своє життя.

Ми стали сильнішими. Навчилися триматися й не втратили віри. Бо незалежність для нас — це право жити без страху, говорити рідною мовою, співати українських пісень, самим визначати свою долю. І навіть вимушено перебуваючи за кордоном, знаходити можливість допомагати Україні.

Д л я с т а р ш о г о п о к о л і н н я н е з а л е ж н і с т ь — ц е щ е й п а м ' я т ь п р о с е р п е н ь 1 9 9 1 р о к у , к о л и з д і й с н и л а с я м р і я , я к а д е с я т и л і т т я м и з д а в а л а с я н е д о с я ж н о ю .

М и к о л а , аграрій:

— День проголошення незалежності пам'ятаю дуже добре. Йому передували події серпня 1991 року, коли в Москві стався путч ДКНС (ГКЧП). Пам'ятаю, як ранком сусід прибіг із новиною: “Вмикайте телевізор! Там говорять про державний переворот”. Тоді всі уважно стежили за подіями й розуміли, що вирішується доля країни.

Через три дні, 24 серпня, Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. А вже 1 грудня понад 90 відсотків громадян на Всеукраїнському референдумі підтвердили цей вибір. Ми тоді щиро вірили, що починається нова сторінка історії незалежної України.

Сьогодні моя незалежність пахне таврійським степом, до якого я поки що не можу повернутися. Вона живе в мрії одного дня відчинити двері рідного дому ключами, які я досі бережу, піти в поле та вдихнути вільно степового повітря.

А н т о н і н а , лікарка-пенсіонерка, говорить, що для неї незалежність — це все, що вона має сьогодні у власній країні:

— Що для мене незалежність України? Якщо коротко — це все. Це можливість мати волю і почуватися громадянином своєї держави. Недаремно Тарас Шевченко писав: “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.

Моє покоління в молодості навіть не мріяло, що колись матиме право говорити вільно, відстоювати свої погляди, впливати на майбутнє країни.

Тепер ми живемо в незалежній Україні. Та водночас добре розуміємо: незалежність потрібно щодня захищати. І українці роблять це, нерідко віддаючи за свободу найвищу ціну — власне життя, заради майбутнього своїх дітей і онуків.

В о л о д и м и р , пенсіонер, переконаний: незалежність — це передусім відповідальність кожного за свою державу.

— Коли Україна проголосила незалежність, я мріяв про самодостатню українську державу. За ці роки вона стала справді українською й обрала європейський шлях розвитку. Але ще багато треба зробити. Сьогодні завдання українців — працювати для країни та захищати її.

Для мене незалежність — це велика українська родина, віра в Бога, наші діти й молодь, які творитимуть сильну, самостійну та щасливу Україну.

Ц і л ю д и р і з н і з а в і к о м , п р о ф е с і є ю й д о л е ю . К о ж е н в і д п о в і в п о - с в о є м у . А л е д л я к о ж н о г о з н и х н е з а л е ж н і с т ь д а в н о п е р е с т а л а б у т и л и ш е д е р ж а в н и м с в я т о м . В о н а м а є с в о ю ц і н у . С в о ю п а м ' я т ь . С в і й б і л ь . С в о ю н а д і ю .

В о н и г о в о р я т ь р і з н и м и с л о в а м и . А л е в с і — п р о о д н е . П р о У к р а ї н у , я к у л ю б л я т ь . Я к у з а х и щ а ю т ь . І в я к у в і р я т ь .

Херсонські