Важка втрата: помер захисник з Нижньосірогозької громади Олександр Кальчик

26 серпня 2026 р. 15:46

26 серпня 2026 р. 15:46

• Малий
• Середній
• Великий

2 1 с е р п н я 2 0 2 6 р о к у п і с л я т р и в а л о ї б о р о т ь б и з а ж и т т я п о м е р в і й с ь к о в о с л у ж б о в е ц ь О л е к с а н д р К а л ь ч и к і з Н и ж н і х С і р о г о з . 3 0 л и п н я 2 0 2 5 р о к у н а П о к р о в с ь к о м у н а п р я м к у в і н о т р и м а в т я ж к е п о р а н е н н я п і д ч а с м і н о м е т н о г о о б с т р і л у . П і с л я к і л ь к о х о п е р а ц і й , м і с я ц і в л і к у в а н н я т а п е р е б у в а н н я у к о м і с е р ц е 2 5 - р і ч н о г о з а х и с н и к а з у п и н и л о с я . З а п л е ч и м а О л е к с а н д р а — с т р о к о в а с л у ж б а , к о н т р а к т у Н а ц і о н а л ь н і й г в а р д і ї , б о ї н а Л у г а н щ и н і , о б о р о н а С є в є р о д о н е ц ь к а , б о й о в і з а в д а н н я п і д Р у б і ж н и м і Л и с и ч а н с ь к о м , а т а к о ж з а п е к л і б о ї н а П о к р о в с ь к о м у н а п р я м к у .

Кальчик Олександр Олександрович

( 1 2 . 0 6 . 2 0 0 1 – 3 0 . 0 7 . 2 0 2 6 )

Війна безжально забирає найкращих синів і дочок України. За свободу та незалежність держави, її територіальну цілісність і мирне майбутнє українці віддають найдорожче — власне життя.

Дитинство і юність

Олександр Кальчик народився 1 2 ч е р в н я 2 0 0 1 р о к у в Нижніх Сірогозах. Тут пройшли його дитинство та шкільні роки.

Навчався у місцевій Н и ж н ь о с і р о г о з ь к і й з а г а л ь н о о с в і т н і й ш к о л і І – І І І с т у п е н і в . А так як змалку Сашка захоплювала техніка — він увесь вільний час щось ремонтував або лагодив. Йому було цікаво зрозуміти, як ці речі влаштовані, що сталося, коли щось перестало працювати, і головне — чи можна це полагодити власноруч.

“Сашко змалку сам ремонтував свій велосипед. А як натренувався і набув досвіду — почав лагодити двоколісні своїм друзям”, — згадує старша сестра Юлія.

Олекандр Кальчик — шкільні роки Фото: сімейний архів родини Кальчик

Поступово просте дитяче захоплення перетворилося на справжнє вміння. Якщо у когось із друзів були проблеми з технікою, вони знали, до кого звертатися. До того ж Сашко був компанійським хлопцем, легко знаходив спільну мову з іншими, був легким, як то кажуть на підйом.

Після дев'ятого класу Олександр вирішив не просто продовжити навчання, а водночас здобути професію, тому вступив до І в а н і в с ь к о г о п р о ф е с і й н о г о а г р а р н о г о л і ц е ю , що розташований у сусідній Іванівці. Обрав спеціальність “Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва” та здобув відповідні категорії.

Для хлопця, який із дитинства цікавився механізмами, це був цілком природний вибір.

Навчання закінчив у 18 років і повернувся до Нижніх Сірогоз. Влаштувався працювати за спеціальністю у ф е р м е р с ь к е г о с п о д а р с т в о “ Н і к о ш ” . Робота із сільськогосподарською технікою йому подобалася.

Але ще більше Олександрові подобалося бачити результат власної справи. Це особливо добре проявилося, коли він на перші зароблені гроші придбав уживаний мотоцикл. Здавалося б, можна було просто їздити на ньому. Але для Сашка цього було замало.

“Сам його відремонтував, перебрав усе до гвинтика, перемив, відшліфував, змастив, підфарбував — зробив просто лялечку. Радів, що без сторонньої допомоги упорався з роботою. Для нього, мабуть, важливішим було не те, що він став власником мотоцикла, а те, що зміг його відремонтувати і відновити. Відчував себе справжнім майстром”, — розповідає Юлія.

Такою була одна з характерних рис Олександра — йому було важливо не просто отримати результат, а самому дійти до нього. Тож згодом Сашко став для друзів своєрідним універсальним майстром. І якщо комусь була потрібна допомога, він залишав власні справи і брався до справи. Йому подобалося розбиратися в несправності, шукати причину, ремонтувати і зрештою запускати механізм.

“Він отримував задоволення від результату своєї роботи, — каже сестра. — Ця риса — бути потрібним, допомагати іншим, доводити справу до кінця — згодом проявилася вже зовсім в іншій сфері життя Сашка”.

Далі прийшов час строкової військової служби. Її Олександр Кальчик проходив у С л о в ' я н с ь к у Д о н е ц ь к о ї о б л а с т і , у п і д р о з д і л і Н а ц і о н а л ь н о ї г в а р д і ї У к р а ї н и . Після завершення строкової служби молодий чоловік вирішив продовжити військовий шлях і уклав контракт. Так він став в і й с ь к о в о с л у ж б о в ц е м 4 - ї б р и г а д и о п е р а т и в н о г о п р и з н а ч е н н я і м е н і Г е р о я У к р а ї н и с е р ж а н т а С е р г і я М и х а л ь ч у к а “ Р у б і ж ” .

Службою у цій бригаді Олександр пишався. Адже він хотів служити там, де до військовослужбовця висувають високі вимоги, де потрібно постійно вдосконалювати свої навички й бути готовим до складних завдань. І дуже скоро ці навички довелося застосувати вже не на навчаннях…

Бойовий шлях

Н а п е р е д о д н і п о в н о м а с ш т а б н о г о в т о р г н е н н я російської армії підрозділи бригади “Рубіж” перебували н а Л у г а н щ и н і та виконували завдання в районі проведення Операції об'єднаних сил.

2 4 л ю т о г о 2 0 2 2 р о к у почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. І для Олександра війна стала безпосередньою реальністю. Свій перший бій він прийняв уже в л ю т о м у 2 0 2 2 р о к у п і д С є в є р о д о н е ц ь к о м .

Російські війська мали значну перевагу в живій силі та техніці. Українські підрозділи були змушені відходити на підготовлені резервні рубежі, використовуючи для оборони природну перешкоду — С і в е р с ь к и й Д о н е ц ь .

Так розпочалася одна з найважчих сторінок бойового шляху Олександра.

Олександр Кальчик Фото: сімейний архів родини Кальчик

Бригада “Рубіж” була серед підрозділів Сил оборони України, які тримали оборону на Луганщині. Бої були надзвичайно важкими. С є в є р о д о н е ц ь к постійно зазнавав російських артилерійських та авіаційних ударів. Українські військові утримували місто, незважаючи на перевагу противника. Проте 2 4 ч е р в н я 2 0 2 2 р о к у Генеральний штаб ЗСУ повідомив про відхід українських підрозділів із Сєвєродонецька через загрозу оточення.

Для Олександра це був лише початок довгого військового шляху.

У складі свого підрозділу він продовжував виконувати бойові завдання на сході України. Згодом бійцеві довелося знову повертатися на Луганщину — вже в р а й о н Р у б і ж н о г о т а Л и с и ч а н с ь к а .

За свою службу та участь у бойових діях Олександр був відзначений нагородами.

У л ю т о м у 2 0 2 3 р о к у він отримав м е д а л ь “ З а х и с н и к Р у б і ж н о г о ” — якою відзначали за героїзм і стійкість під час оборони міста Рубіжне на Луганщині.

Також Олександра нагородили почесною відомчою відзнакою “ К р а щ и й с е р ж а н т в і й с ь к о в о ї ч а с т и н и ” . Це нагорода за високий професіоналізм, сумлінну службу, лідерські якості та зразкове виконання військового обов'язку

Серед його нагород був і нагрудний знак “ З а д о б л е с н у с л у ж б у ” — відомча заохочувальна відзнака Національної гвардії України. Вона є однією з найвищих нагород у цій структурі, нею нагороджують за високі показники у службі та бойовій підготовці, особисту мужність, сміливі й самовіддані дії під час виконання службового або військового обов’язку.

Дві відзнаки, фото яких Олександр Кальчик зробив власноруч: медаль “Захисник Рубіжного” та “Кращий сержант військової частини” Фото: сімейний архів родини Кальчик

За кожною з цих відзнак стояли місяці служби, бойові виходи, ризик і відповідальність.

Родина

У 2022 році мама Олександра виїхала з окупованої Сірогозщини на Київщину. Прихисток знайшла у звільненій Б у ч і . Туди під час коротких відпусток приїздив і Сашко.

Саме в Бучі він зустрів Юлію. Їхнє знайомство переросло у кохання. Згодом у подружжя народився син Тимофій.

Олександр став батьком. Але війна не дозволила йому бути поруч із сім'єю так часто, як хотілося б. Його життя складалося з коротких відпусток, доріг назад на фронт, телефонних розмов і повідомлень. Побачити дружину та сина можна було лише тоді, коли командування давало відпустку і дозволяли бойові обставини.

Телефонний дзвінок від Сашка для родини був завжди особливим. Адже ніхто не знав, коли наступного разу з'явиться можливість поговорити. Та коли він телефонував рідним із зони бойових дій, ніколи не скаржився, навпаки, говорив, що все добре, заспокоював. Мав багато планів на майбутнє.

Покровський напрямок

Та війна тривала, а разом із нею тривали бойові завдання. Олександр продовжував служити, залишаючись там, де було найважче. Його бойовий шлях пролягав через різні ділянки фронту. Він уже мав досвід боїв, знав, що таке постійні обстріли, небезпека та втрати побратимів. Але кожен новий напрямок міг стати найважчим.

Олександр Кальчик Фото: Олександр Кальчик

У 2025 році Олександр опинився на П о к р о в с ь к о м у н а п р я м к у .

Тоді район Покровська був одним із найгарячіших на фронті. Російські війська намагалися просуватися до міста, обходити його з флангів, ускладнювати українську логістику та створювати загрозу оточення українських підрозділів.

Саме на цьому напрямку 3 0 л и п н я 2 0 2 5 р о к у Олександр отримав тяжке поранення. Під час мінометного обстрілу він зазнав с к л а д н о ї м і н н о - в и б у х о в о ї т р а в м и т а к о н т у з і ї .

Після цього почалася інша війна — боротьба за його життя.

Боротьба за життя

Олександр переніс кілька складних операцій. Він перебував у вкрай тяжкому стані та впав у кому. Але родина не хотіла вірити в найгірше. Близькі чекали на диво. Сподівалися, що молодий організм витримає, що лікарям вдасться зробити неможливе і Сашко прокинеться.

Лікування виявилося довгим. За майже пів року Олександр змінив кілька медичних закладів. Лікарі говорили про певну позитивну динаміку. Для родини навіть найменші зміни ставали приводом не втрачати надії. Попереду бачилися лікування, реабілітація, довгий шлях відновлення. Та з часом стан Олександра почав погіршуватися. Він так і не вийшов із коми…

Останні місяці життя захисник перебував у Г о л о в н о м у м е д и ч н о м у к л і н і ч н о м у ц е н т р і М і н і с т е р с т в а в н у т р і ш н і х с п р а в У к р а ї н и . Родина продовжувала чекати і вірити, що Сашка повернуть до життя.

Але 2 1 с е р п н я 2 0 2 6 р о к у О л е к с а н д р п о м е р . Йому було лише 25 років.

Прощання

Поховають Олександра Кальчика у м. Б у ч а К и ї в с ь к о ї о б л а с т і , де нині живе його родина, на А л е ї Г е р о ї в м і с ь к о г о к л а д о в и щ а .

Прощання із захисником відбудеться 2 7 с е р п н я 2 0 2 6 р о к у об 1 1 : 0 0 г о д и н у .

К а л ь ч и к О л е к с а н д р О л е к с а н д р о в и ч з а х и щ а в У к р а ї н у д о о с т а н н ь о г о . І т е п е р й о г о і м ' я н а з а в ж д и з а л и ш и т ь с я с е р е д т и х , х т о в і д д а в з а н е ї н а й д о р о ж ч е — с в о є ж и т т я .

Херсонські