вологість:
тиск:
вітер:
Я піду до свого садочка, коли росіяни підуть з наших земель: історія хлопчика з Чорнобаївської громади
01 жовтня 2026 р. 22:21
01 жовтня 2026 р. 22:21
Про історію родини розповіли на Facebook-сторінці «Карітас Херсон» .
Мама Андрія, пані Юлія, — багатодітна мама та медична сестра з Киселівки Херсонської області. Усю окупацію вона провела разом із дітьми у рідному селі.
Через припинення постачання медикаментів жінка була змушена залишити офіційну роботу. За її словами, препарати, які завозили російські окупанти, не підходили пацієнтам. Попри це, Юлія продовжувала допомагати односельцям.
Люди телефонували їй, коли потребували медичної допомоги, і вона приходила до них додому. Працювати доводилося непомітно, щоб не привертати уваги російських військових.
Окупація позначилася і на наймолодшому синові. Андрій майже не спілкувався з ровесниками, став замкнутим і не мав друзів. Після деокупації він не повернувся до садочка, а навчання продовжив онлайн.
Зміни почалися після того, як хлопчик долучився до занять мобільної команди «Карітас Херсон» . Завдяки цим зустрічам Андрій отримав можливість регулярно спілкуватися з іншими дітьми, брати участь у спільних іграх та заняттях.
«Раніше він був дуже замкнутий і не мав друзів. А тепер знайшов їх і навіть почав запрошувати до нас додому», — розповідає пані Юлія.
Сьогодні Андрій продовжує навчатися дистанційно. Хлопчик уже підріс і думає про повернення до школи, однак хвилюється, чи зможе легко знайти спільну мову з однокласниками після тривалого навчання вдома.
Для нього зустрічі мобільної команди стали можливістю отримати досвід, якого не дає онлайн-навчання: взаємодіяти з ровесниками, заводити друзів та бути частиною дитячого колективу.
«Я дуже вдячна команді за підтримку. Бажаю їм здоров’я, сил і терпіння. Я бачу, що ці зустрічі допомагають Андрію змінюватися, знаходити друзів і ставати відкритішим. Для мене як для мами це дуже важливо», — говорить Юлія.
Заняття відбулися в межах проєкту мобільних команд «Карітас Херсон» за підтримки Ukraine Crisis Appeal, RAWCS — Rotary Australia World Community Service та Australian Federation of Ukrainian Organisations .
Історія Андрія — про дитинство, яке війна змусила поставити на паузу. Але водночас — про можливість поступово повертати дітям спілкування, друзів і звичне дитяче життя.
«Мамо, а коли я вже зможу піти до свого садочка?» — запитував Андрій під час окупації. Для хлопчика садочок був частиною звичного життя, яке раптово змінилося через російську окупацію.
Про історію родини розповіли на Facebook-сторінці «Карітас Херсон» .
Мама Андрія, пані Юлія, — багатодітна мама та медична сестра з Киселівки Херсонської області. Усю окупацію вона провела разом із дітьми у рідному селі.
Через припинення постачання медикаментів жінка була змушена залишити офіційну роботу. За її словами, препарати, які завозили російські окупанти, не підходили пацієнтам. Попри це, Юлія продовжувала допомагати односельцям.
Люди телефонували їй, коли потребували медичної допомоги, і вона приходила до них додому. Працювати доводилося непомітно, щоб не привертати уваги російських військових.
Окупація позначилася і на наймолодшому синові. Андрій майже не спілкувався з ровесниками, став замкнутим і не мав друзів. Після деокупації він не повернувся до садочка, а навчання продовжив онлайн.
Зміни почалися після того, як хлопчик долучився до занять мобільної команди «Карітас Херсон» . Завдяки цим зустрічам Андрій отримав можливість регулярно спілкуватися з іншими дітьми, брати участь у спільних іграх та заняттях.
«Раніше він був дуже замкнутий і не мав друзів. А тепер знайшов їх і навіть почав запрошувати до нас додому», — розповідає пані Юлія.
Сьогодні Андрій продовжує навчатися дистанційно. Хлопчик уже підріс і думає про повернення до школи, однак хвилюється, чи зможе легко знайти спільну мову з однокласниками після тривалого навчання вдома.
Для нього зустрічі мобільної команди стали можливістю отримати досвід, якого не дає онлайн-навчання: взаємодіяти з ровесниками, заводити друзів та бути частиною дитячого колективу.
«Я дуже вдячна команді за підтримку. Бажаю їм здоров’я, сил і терпіння. Я бачу, що ці зустрічі допомагають Андрію змінюватися, знаходити друзів і ставати відкритішим. Для мене як для мами це дуже важливо», — говорить Юлія.
Заняття відбулися в межах проєкту мобільних команд «Карітас Херсон» за підтримки Ukraine Crisis Appeal, RAWCS — Rotary Australia World Community Service та Australian Federation of Ukrainian Organisations .
Історія Андрія — про дитинство, яке війна змусила поставити на паузу. Але водночас — про можливість поступово повертати дітям спілкування, друзів і звичне дитяче життя.
Про історію родини розповіли на Facebook-сторінці «Карітас Херсон» .
Мама Андрія, пані Юлія, — багатодітна мама та медична сестра з Киселівки Херсонської області. Усю окупацію вона провела разом із дітьми у рідному селі.
Через припинення постачання медикаментів жінка була змушена залишити офіційну роботу. За її словами, препарати, які завозили російські окупанти, не підходили пацієнтам. Попри це, Юлія продовжувала допомагати односельцям.
Люди телефонували їй, коли потребували медичної допомоги, і вона приходила до них додому. Працювати доводилося непомітно, щоб не привертати уваги російських військових.
Окупація позначилася і на наймолодшому синові. Андрій майже не спілкувався з ровесниками, став замкнутим і не мав друзів. Після деокупації він не повернувся до садочка, а навчання продовжив онлайн.
Зміни почалися після того, як хлопчик долучився до занять мобільної команди «Карітас Херсон» . Завдяки цим зустрічам Андрій отримав можливість регулярно спілкуватися з іншими дітьми, брати участь у спільних іграх та заняттях.
«Раніше він був дуже замкнутий і не мав друзів. А тепер знайшов їх і навіть почав запрошувати до нас додому», — розповідає пані Юлія.
Сьогодні Андрій продовжує навчатися дистанційно. Хлопчик уже підріс і думає про повернення до школи, однак хвилюється, чи зможе легко знайти спільну мову з однокласниками після тривалого навчання вдома.
Для нього зустрічі мобільної команди стали можливістю отримати досвід, якого не дає онлайн-навчання: взаємодіяти з ровесниками, заводити друзів та бути частиною дитячого колективу.
«Я дуже вдячна команді за підтримку. Бажаю їм здоров’я, сил і терпіння. Я бачу, що ці зустрічі допомагають Андрію змінюватися, знаходити друзів і ставати відкритішим. Для мене як для мами це дуже важливо», — говорить Юлія.
Заняття відбулися в межах проєкту мобільних команд «Карітас Херсон» за підтримки Ukraine Crisis Appeal, RAWCS — Rotary Australia World Community Service та Australian Federation of Ukrainian Organisations .
Історія Андрія — про дитинство, яке війна змусила поставити на паузу. Але водночас — про можливість поступово повертати дітям спілкування, друзів і звичне дитяче життя.
Схожі публікації:
Джерело: pivdenukraine.com.ua
Новини рубріки
Жителю Нової Каховки Агаєву оголосили нову підозру за співпрацю з окупантами
01 жовтня 2026 р. 16:13
Зламав замки та проник до магазину: у Херсоні поліція охорони затримала чоловіка
01 жовтня 2026 р. 15:24