“Будиночок у селі”: можливість чи новий виклик для ВПО?

03 листопада 2026 р. 05:56

03 листопада 2026 р. 05:56

Суворі реалії війни підказують, що доки тривають бойові дії, кількість людей, які втратили житло, зростатиме. Тож збільшуватиметься і потреба в доступному житлі та вартість його оренди. На сьогодні одним із варіантів підтримки ВПО має стати урядовий експериментальний проєкт “Будиночок у селі”, який передбачає придбання сільських будинків у комунальну власність громад і передачу їх внутрішньо переміщеним особам для тимчасового безоплатного проживання. Чи є охочі скористатися цією можливістю, як працює механізм на практиці та що може стати перешкодою для його реалізації? Це з’ясовувала журналістка Любов Рудя.

Хто може скористатися програмою і як це працює

Реалізують проєкт у Волинській, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Харківській, Херсонській та Чернівецькій областях. Вартість одного об’єкта не має перевищувати 500 тисяч гривень.

Житло залишається у власності громади, а ВПО можуть безкоштовно користуватися ним протягом трьох років із можливістю продовження цього терміну, сплачуючи комунальні послуги самостійно.

Скористатися програмою можуть не всі переселенці — лише вразливі категорії громадян. І претенденти не повинні мати придатного для проживання житла на підконтрольній Україні території або раніше отримувати компенсацію за знищене житло.

Є й важлива особливість механізму, яка полягає в тому, що вимушені переселенці мають знайти будинок, який потенційно може бути придбаний за кошти програми — самостійно або за допомогою громади, волонтерів чи громадських організацій. Після попередньої домовленості з власником житла заяву потрібно подати протягом трьох днів — особисто через місцеву владу або онлайн через портал Пенсійного фонду.

Після цього будинок оглядає спеціальна комісія, яка визначає, чи відповідає житло вимогам і чи доцільно його купувати за державні кошти. Тож навіть попередня домовленість із власником ще не гарантує придбання будинку.

На папері механізм виглядає доволі просто. Але чи легко знайти відповідне житло і пройти всі необхідні процедури на практиці? Чи є охочі переїхати до села? І що стає перешкодою для тих, хто потребує житла?

Відповіді на ці запитання з’ясовували на прикладі окремих громад та дізналися думку самих переселенців через опитування у соцмережах.

Чи є попит на “будиночки у селі”?

Для ВПО з Херсонщини питання житла особливо гостре. За даними Херсонської ОВА, з 2022 року понад 318 тисяч жителів області перемістилися та офіційно обліковуються як ВПО в різних регіонах України. Найбільше наших земляків проживає в Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській та Київській областях. Частина залишається в межах громад Херсонщини.

Тож наскільки реальною є для них можливість отримати сільський будинок? Проєкт уже переходить від планів до практичної реалізації: як зазначалося, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності спрямувало 26,5 млн гривень конкретним територіальним громадам на придбання 53 сільських будинків .

У деяких областях уже є перші результати. Так, на Сумщині станом на початок вересня 2026 року громади відібрали та перевірили 25 будинків і зареєстрували 17 офіційних заяв від родин ВПО, які готові туди вселитися. У Чернівецькій області сформовано базу з перших семи будинків, на які претендують десять родин ВПО, що вже подали документи.

На Херсонщині та Миколаївщині програма поки що на етапі запуску. Тут з’ясовують, хто готовий переїхати в сільську місцевість, і шукають будинки, які можна придбати за кошти проєкту.

До нього долучилися дев’ять деокупованих громад Херсонщини: Бериславська, Великоолександрівська, Калинівська, Кочубеївська, Новоолександрівська, Нововоронцовська, Тягинська, Дар’ївська та Чорнобаївська. Вони готові приймати переселенців або купувати житло на своїх чи відносно безпечних територіях.

Не менш актуальне питання житла для ВПО і на Миколаївщині. За офіційними даними, в області їх понад 120 тисяч, а лише в Миколаєві, за інформацією міського голови, офіційно зареєстровано близько 55 тисяч ВПО. Значну частину становлять переселенці з Херсонщини.

Водночас оренда житла залишається для багатьох непосильною. Приміром, квартиру в Миколаєві у задовільному стані складно знайти дешевше 10 тисяч гривень на місяць. Тож можливість безоплатного проживання у сільському будинку, нехай і тимчасового, для багатьох родин могла б стати реальною підтримкою.

Зацікавилися “Будиночком у селі” у Вознесенській та Баштанській громадах Миколаївської області — тут уже працюють із фондами тимчасового житла. Громади об’єднують багато сіл, тому місцева влада заохочує ВПО — медиків, педагогів і соціальних працівників працевлаштовуватися саме в сільській місцевості. Є й родини, готові оселитися в окремих будинках із присадибними ділянками, залишитися в громаді надовго та працювати на її розвиток.

Потенційними мешканцями придбаних будинків бачать передусім ВПО, які нині живуть у шелтерах чи гуртожитках або змушені орендувати дороге житло, але готові переїхати до навколишніх сіл.

Отже, громади готові шукати можливості. Але чи готові до такого формату самі переселенці? Відповідь на це запитання виявилася не такою однозначною.

Скриншот опитування на Facebook-сторінці Горностаївка Info “Поділіться власною думкою чи досвідом про “Будиночок в селі” Фото: Скриншот опитування

“А потім куди?”: чому ВПО не поспішають у село

Серед ВПО є люди, які вже придивляються до житла в сільській місцевості, а дехто навіть придбав будинок у селі. Проте загалом до урядової програми “Будиночок у селі” переселенці ставляться стримано. Щоб зрозуміти причини, ми запитали в соцмережах, що вони думають про можливість оселитися в селі та що може стати перешкодою. Найчастіше звучала думка: люди не хочуть вкладати сили й кошти в будинок, який ніколи не стане їхньою власністю.

“Чула про проєкт, але не до душі, скажімо так, що будинок не може бути твоєю власністю”, — пише Леся Цуркановська з лівобережної Херсонщини.

Олена Хіщенко пояснює побоювання на прикладі: “Людина приїхала до будинку, все зробила для себе, а її потім виганяють, бо іншим теж треба. Треба купляти людям будинки з правом власності, а не на деякий час. Я, наприклад, залишилася одна з трьома дітьми. Я переїду, обживусь, а мені скажуть: “До побачення”?”

Скриншот коментаря Олени Хіщенко на Facebook-сторінці Горностаївка Info Фото: Скриншот коментаря

Подібне питання ставить і переселенка з окупованої лівобережної Херсонщини Любов Носова : “Якби цей будинок після трьох років проживання переходив у власність людини, яка там жила. А так — три роки ти будеш жити, вкладати в той будинок кошти, а потім куди? Мені здається, це якось несерйозно. Наприклад, бабусі 70 років — вона хоче мати свою хатинку, а не квартиру, з якої її можуть попросити”.

Для частини ВПО сама ідея програми не замінює компенсації за втрачене житло. “Коли будинок в окупації і жити там неможливо, а коли звільнять території — невідомо. Я одна з тих, для кого ніяких програм немає, — пише Інна Хомяк . — На мою думку, не треба ніяких програм, а лише виплатити ВПО компенсацію за втрачене житло і хай люди самі вирішують, де їм жити — в селі чи в місті”.

Є й практичні побоювання. Серед пропозицій чимало будинків, які тривалий час пустували і потребують ремонту. Люди не хочуть вкладати власні кошти в облаштування житла, не маючи впевненості, що зможуть залишатися там після завершення терміну проживання.

Стримують людей і стан сільської інфраструктури та можливості працевлаштування. Віддаленість від міста, проблеми з транспортом, відсутність аптеки, лікарні чи потрібних спеціалістів можуть стати серйозною перешкодою.

“Для людей головне — аптека, лікарня, спеціалісти, магазин. А не в кожному селі є навіть аптека. І не з кожного села можна дістатися до міста”, — зазначає Вікторія Тищенко .

Втім, є й ті, хто готовий скористатися такою можливістю. Тетяна Березюк із Херсонщини пише: “Ми теж з Херсонської області і не проти будиночка в селі, так як проживаємо у покинутому будинку, навіть не маємо води”.

У декого з охочих скористатися можливістю отримати житло в сільській місцевості виникають проблеми з документами на власне житло, що залишилося в окупації.

“Я з Херсонщини. Хотіла б теж скористатися такою пропозицією. Але перешкодою стало те, що документи на мій будинок залишилися на окупованій території. Щоб їх відновити — купа проблем. Потрібно через суд, адвоката, а це коштує великих грошей. А де їх узяти?” — пише Лідія Шустваль .

Скриншот коментаря Лідії Шустваль на Facebook-сторінці Горностаївка Info Фото: Скриншот коментаря

Тож стриманість переселенців щодо програми виникла не на порожньому місці. Багато хто вже має негативний досвід оренди: люди власним коштом ремонтували занедбане житло, купували меблі, облаштовували побут, а згодом власники просили їх виїхати. Інколи після цього житло просто здавали іншим ВПО — вже за вищою ціною.

Саме тому для багатьох переселенців безоплатне проживання на три роки — ще не гарантія відчуття дому і стабільності.

Що може загальмувати реалізацію проєкту?

Отже, обережність ВПО має цілком конкретні причини. Частина з них пов’язана не лише з особистими побоюваннями людей, а й безпосередньо з умовами реалізації проєкту.

Передусім — обмежене фінансування. З передбачених на 2026 рік 500 млн гривень на першому етапі держава спрямувала лише 26,5 млн. Це на придбання у восьми областях 53 будинків із потенційної тисячі. На тлі кількості родин, які потребують житла, цього явно недостатньо. Що вже на стартовому етапі свідчить — проєкт просувається доволі повільно.

Друга проблема — вимоги до самого житла. За кошти субвенції не можна придбати будинок, який потребує капітального ремонту чи реконструкції, не має електропостачання або опалення. Це зрозуміла вимога, адже держава не може купувати непридатне для проживання житло. Але водночас знайти в селі облаштований будинок із необхідними комунікаціями за ціною до 500 тисяч гривень нині непросто. Зі зростанням попиту зростає і вартість такого житла.

Є й інші умови, які можуть стримувати ВПО від переїзду. Зокрема, мешканці придбаного будинку мають протягом трьох місяців офіційно працевлаштуватися або стати на облік у центрі зайнятості. Для віддалених сіл, де з роботою непросто, це може стати серйозною перешкодою. А заборгованість за комунальні послуги понад 90 днів може стати підставою для виселення.

Водночас у державному бюджеті на 2026 рік передбачено 500 млн гривень саме на проєкт “Будиночок у селі” — за розрахунками, цього має вистачити приблизно на тисячу будинків. Ще 1 млрд гривень передбачено у вигляді субвенції громадам на забезпечення ВПО житлом. Отже, ресурс для розширення проєкту є.

Питання в іншому: чи зможе цей ресурс перетворитися на реальне житло для тих, хто його потребує?

Досвід окремих громад показує: програма може бути дієвою, якщо є готові будинки, активна позиція місцевої влади та люди, які справді хочуть переїхати в село. Для когось це шанс перестати витрачати значну частину доходу на оренду і почати облаштовувати життя заново.

Але для багатьох ВПО тимчасове житло — не остаточна відповідь на втрату власного дому. Тому “Будиночок у селі” наразі радше додаткова можливість, ніж готове рішення житлової проблеми. Наскільки успішною буде ця ініціатива, залежатиме від того, чи зможуть громади знайти придатні будинки, а переселенці — побачити в них не просто тимчасовий дах, а реальну можливість безпечно жити й працювати.

Херсонські