Микола Шкорбатюк: «Я буду вас захищати»... Тільки тепер — з небес

18 жовтня 2024 р. 21:23

18 жовтня 2024 р. 21:23

У пам'ять про воїна

Ось і знову прийшла до нас осінь, така красива, ніжна, золота. У вальсі кружляє жовтий лист. У його спогадах красуня-весна і тепле літо, шепіт вітру і ніжні цілунки дощу. Яке чудове життя було у нашого листочка. А зараз холодний осінній вітерець обірвав його і поніс далеко. Не знав листочок, що все закінчилось, а думав, що його життя попереду.

Історія Миколи Шкорбатюка

Шкорбатюк Микола Володимирович мав прекрасну родину: красуню-дружину Наталію і три донечки, схожих на татуся. Як же він любив своїх Анастасію, Софію і Соломію! Діти для нього були понад усе. Він старався зробити свою сім'ю щасливою. Часто їздив на заробітки, а коли приїжджав, то працював вдома. Робив ремонти, щоб дітям і дружині було комфортно.

Жили вони дружно, ніколи не сварились. В сім'ї панувало щастя. Сусіди любили та поважали Миколу за його добрий характер. Ніколи не відмовлявся комусь щось допомогти. Сім'я трудилась і будувала плани на майбутнє.

Але настав той страшний день 24 лютого 2022 року... Зранку сатанівчани почули про цю біду. Маючи трьох дітей, Микола міг би не йти на війну.

— Але хто ж, як не я, — сказав чоловік. — Я буду вас захищати. Україна понад усе!

Фото: Наталія Бочуля

Ранок 25 лютого

25 лютого Микола Володимирович зібрав речі та пішов захищати свою Україну, свій рідний народ. Ранок того дня був холодним. Страх пронизував серце дружини. Діти плакали. Але Микола сказав, щоб вони не боялися і він, як всі чесні українці, зробить все можливе, щоб швидше вигнати клятого ворога зі своєї країни.

Багато чоловіків зібралось тоді біля селищної ради. Жінки та діти плакали, а чоловіки вірили у швидку перемогу. Холодний зимовий вітерець навіював смуток і біль. Ворог хоче знищити всю Україну, та не дамо, відстоїмо.

Фото: Наталія Бочуля

На фронті

З такими почуттями поїхали хлопці захищати Україну. Спочатку Миколу, як і багатьох сатанівчан, направили на навчання до міста Яворова. Там він вперше пережив біль від втрати побратимів — ворог здійснив масований ракетний обстріл по частині.

Після навчання військового переведено у 26-ту артилерійську бригаду імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича. Колись Микола служив у Шепетівці, тож військовий досвід уже мав. Тому його назначили командиром роти.

Микола завжди давав мудрі накази, був добрим, спокійним, розсудливим, переживав за своїх товаришів, радився з ними, щоб прийняти правильне рішення. Йшов першим у бій, прикриваючи інших. Не раз дивився смерті у вічі.

Життя у тривозі

Тим часом життя його сім'ї було у тривозі. Весь час думали, як він там? Як хлопці? Щоденні чекання дзвінка від коханого.... Та тепер Микола на слова був скупий.

Так пройшло сім місяців запеклої війни. І ось перша відпустка. Яке то було щастя! Дружина повідомила всім сусідам і родичам про повернення Миколи.

І знову у будинку панувало щастя, любов і безмежна радість. Доні обіймали та цілували свого татуся, а він не спускав їх з рук. Просто насолоджувався простим людським щастям батьківства.

Про війну не хотів нічого розповідати, щоб не тривожити сім'ю.

Десять днів відпустки минуло дуже швидко і потрібно було повертатись до своїх побратимів.

Сюрприз

І знову всі з нетерпінням чекали наступної відпустки. 8 березня Микола зробив сюрприз. Він приїхав у позачергову відпустку. Але приїхав сумний і стривожений. Загинув його найкращий друг і побратим. Вперше він поділився зі своєю сім'єю горем. Він розповів, що половина його роти згоріла від ворожих фосфорних бомб. Люди, які стали йому дуже близькими, загинули.

Ця відпустка була болючою. Такий сильний Микола вперше в житті плакав. А коли від’їжджав знову на війну, захотів зробити сімейне фото. Він, ніби відчував, що більше не зустрінеться зі своєю дружиною і донечками. Чоловік міцно їх пригорнув до серця і попрощався.

28 березня 2023 року перестало битись серце мужнього воїна, командира роти, захисника України, Героя Шкорбатюка Миколи Володимировича. Сім'я досі не може змиритись з цим горем. В будинку ще стоять його речі, а з фото на стіні він ніжно посміхається до своїх донечок і дружини. Він їх буде завжди захищати, але тепер — з небес.

Фото: Городок.City

Хмельницькі