Любив куховарити для побратимів. Історія життя воїна небесного легіону Віктора Літвінова

15 березня 2025 р. 19:11

15 березня 2025 р. 19:11

Історія захисника із Сатанова

Україна захлинається від горя. Проливається кров невинних людей, а ворог не зупиняється. Ми постійно зустрічаємося зі смертю наших небесних Янголів. Як сумно без вас, наші рідні, наші захисники, найкращі воїни. Ви назавжди в нашій пам'яті.

Дитинство

Віктор Літвінов

Коли природа лише прокидалася від зимової сплячки, коли з'являлися перші весняні квіти, 1 березня 1975 року народився наш майбутній Герой, маленький хлопчик, на ім'я Віктор. Це був другий син у родині Літвінових. Щастю не було меж. Два сини, два соколики – яка радість! Та мати ще не знала, яка важка доля чекає її синів...

Сонечко ніжно пестило голівку Віктора. Батьки дякували Богу за сина. Але щастя в родині було недовгим. Коли Віктору виповнилося вісім років, помер його батько. Разом зі старшим братом Олександром важко пережили цю втрату. На той час Віктор навчався у другому класі Сатанівської загальноосвітньої школи. Після закінчення школи він вступив до Хмельницького торговельно-економічного технікуму, де здобув фах кухаря. Цій професії він не зрадив до останньої хвилини свого життя.

Доросле життя

У 1994 році Віктора призвали до армії та направили до міста Ужгород. Після звільнення з лав Збройних сил України він повернувся у своє рідне селище Сатанів, яке любив понад усе. Хлопець цікавився історією рідного краю. Його часто можна було зустріти біля фортеці, замку та інших цікавих місць Сатанова. Історичне минуле додавало йому сил та енергії.

Спочатку Віктор працював на цукровому заводі, а коли завод закрили — поїхав працювати до Хмельницького.

У 1998 році чоловік одружився. Через два роки в молодої сім’ї народилася донька.

Захоплення

Віктор захоплювався читанням художньої літератури. Вдома у нього залишилася велика бібліотека. На війні у вільний час він читав допізна. Його командир не раз казав, що вже час відпочивати, але Віктора важко було відірвати від книжки. А ще він любив квіти, сам доглядав за ними. Посадив багато дерев у маминому городі. Щовесни розквітають пахучим цвітом його вишні, яблуні та груші. Але, на жаль, він цього вже ніколи не побачить.

Війна 2014 року

Коли у 2014 році почалася війна, Віктор пішов боронити свою країну. Рік і три місяці він виконував завдання в зоні АТО у складі сьомого окремого мотопіхотного батальйону військової частини В2233. А тоді демобілізувався.

25 лютого 2016 року Віктор вдруге розпочав військову службу у складі 44-ї окремої артилерійської бригади. За два роки солдат Літвінов побував у всіх гарячих точках Донеччини. Окрім професії артилериста, йому знадобилася ще й професія кухаря. Протягом військової служби він частував наших захисників запашними борщами та кашами.

Несподівана смерть

23 липня 2016 року, приготувавши смачний обід для особового складу, Віктор ліг відпочити. На той час вони перебували біля Переїзного Бахмутського району Донецької області. Близько 17.00 його бойові товариші спробували розбудити, але він не подавав ознак життя. Медики констатували смерть через гостру серцеву недостатність.

27 липня Сатанів навколішки прощався із захисником України. То був спекотний липневий день. Його могилу земляки встелили живими квітами вдячності та любові за мирний і сонячний день для українців.

Алея пам’яті загиблих Героїв у Сатанові Фото: Городок.City

Хмельницькі