Тримай удар! Як старокостянтинівська боксерка підкорила ринг і мріє про олімпіаду

04 квітня 2025 р. 10:15

04 квітня 2025 р. 10:15

Про юну боксерку Василину Оласюк старокостянтинівці не раз читали у газеті "Наше місто". А в минулому номері дівчина прикрасила першу сторінку своїм фото з чемпіонату України, де здобула перемогу.

У 15 років Василина вже дворазова чемпіонка України з боксу. Проте і вона, і її тренер Андрій Ляшук впевнені: ці здобутки - лише початок.

Зараз дівчина готується до чергових спортивних зборів, де у складі збірної України тренуватиметься перед чемпіонатами Азії та Європи. І хто знає - можливо, зовсім скоро ми побачимо її на Олімпійських іграх. А поки успішну боксерку ще можна застати на ринзі Старокостянтинівської дитячо-юнацької школи, поспішаємо на розмову.

Чи змінив Василину спорт, що для неї бокс і чи варто дівчатам боятися цього непростого і такого чоловічого заняття? Про це та багато іншого щиро розповідає боксерка.

"Я відкрила спорт у 9 років!"

Василина народилася у багатодітній сім'ї Орислави та Петра Оласюків. Вона - одна з двійнят і з'явилася на світ через хвилину після своєї сестри Христини. Згодом у родині народилися ще два сини - Данило і Кирило.

З сестрою Христиною Василина нерозлучна: вони разом будують плани і діляться секретами. Особливо важко їм бути в розлуці, коли Василина вирушає на збори.

"Христина - моя повна протилежність. Вона добре навчається, наполегливо займається англійською, хоча нещодавно перемогла в олімпіаді з хімії. Я так її і називаю - наші "мізки".

Василина з сестричкою Христиною. Вони - двійнята

Я ж ще у дитинстві співала в хорі, навчалася разом із сестрою в музичні школі грі на баяні, танцювала в народному колективі "Арабеск". А спорт я відкрила, коли мені було дев'ять років", - розповідає дівчина.

Спочатку разом із подругою Русланою Плаховою Василина прийшла у спортивний клуб "Самсон-Право", де чотири роки займалася рукопашним боєм і навіть кілька разів ставала чемпіонкою України.

"Не зупиняйся! Твоя перемога попереду!"

До секції боксу у Старокостянтинівську дитячо-юнацьку спортивну школу (директор Майя Булавко) дівчата потрапили два роки тому, Василині тоді було 13. "Я навіть пам'ятаю той день - 6 грудня", - каже боксерка.

Вона пригадує, як боялися почати і з якою недовірою спочатку ставилися до них хлопці з групи. А потім, коли побачили бойовий характер та перші результати дівчат, таки прийняли у колектив і почали допомагати.

Дві подруги-боксерки - Василина Оласюк та Руслана Плахова

Не одразу зрозуміли Василину й батьки. Мама, яка бачила у донечки хист до вокалу, хвилювалася через недівоче заняття, та й тато помітно нервував. Проте у їхній сім'ї завжди діє право вибору, тож врешті батьки прийняли рішення доньки, а тепер, коли побачили, як зросла у спорті їхня дитина, в усьому підтримують юну боксерку.

Та найголовніше - у Василину повірив тренер Андрій Григорович Ляшук. Він підтримував її навіть тоді, коли дівчина поверталася зі змагань без омріяного першого місця чи отримувала травми.

"Не зупиняйся! Тримай удар! Твоя перемога попереду!" - ці слова свого тренера Василина запам'ятала назавжди.

Василина з тренером Андрієм Ляшуком

"Мені не одразу все вдавалося. Було важко програвати, я отримувала травми. Перешкодою стала й моя вага. Коли я прийшла у секцію, важила понад 80 кг, а категорія, в якій я могла змагатися - 70+. Для першого поєдинку мені знайшли суперницю - легшу за мене дівчину-тренера. Але то був радше майстер-клас, ніж справжній бій.

"Я стала кращою версією самої себе"

Щоб взяти участь у чемпіонаті області, мені потрібно було скинути мінімум 10 кілограм. Я багато тренувалася і два тижні майже нічого не їла. Але так і не змогла вчасно позбутися зайвих 1,5 кг і тоді не поїхала на змагання. На допомогу прийшла мама - вона підтримала, почала готувати мені здорову їжу, що включала необхідні білки та вуглеводи. Так я харчуюся й досі. Інколи дозволяю собі солодке, але не перед змаганнями. Зрештою, я досягла 70 кг і здобула перемогу на своєму першому чемпіонаті", - розповідає боксерка.

А далі Василина багато разів перемагала у всеукраїнських турнірах, ставала кращою на міжнародних змаганнях у Румунії та Латвії, чотири рази вигравала чемпіонат Хмельницької області та двічі - чемпіонат України. Тепер вона входить до складу збірної України серед юніорів.

Досягаючи висот у спорті, Василина щоразу долала саму себе - бокс зробив її сильнішою, впев-ненішою, допоміг змінитися не лише зовні, а й внутрішньо.

"Коли я тренуюся чи виходжу на ринг, здається, що завжди роблю більше, ніж можу. Бо неможливого не існує - є лише рамки, у які ми самі себе ставимо. Це відобразилося і на моєму характері.

Тепер я відкритіша та сміливіша: можу без проблем знайомитися з новими людьми, сказати правду в очі. Та я упевнена: дівчатам у бокс потрібно! Адже завдяки цьому виду спорту я стала кращою версією самої себе!", - говорить боксерка.

Василина називає бокс сенсом свого життя і планує пов'язати зі спортом своє майбутнє.
За її словами, бокс - це не лише про бій, а й про дисципліну та навіть пси-хологію. Щодня по 2-3 години вона займається з тренером. Перед змаганнями підготовка стає ще інтенсивнішою - дівчина прокидається о 5:30 і вже зранку починає самостійні тренування: бій з тінню, стрибки на скакалці, біг. А далі її чекають ще два або три тренування з наставником.

"Ми налаштовані на олімпійське золото!"

Василина мріє про Олімпіаду, і її тренер щиро вірить у амбітну мету дівчини. "Ми налаштовані на олімпійське золото!" - упевнено говорить Андрій Ляшук.

Він зізнається: шлях його вихованки у боксі був непростим - несправедливі поразки, травми, виклики війни, робота з психологічними бар'єрами.

"Але Василина виграла головний бій - над собою. Вона має чемпіонський характер і завжди тримає удар!" - додає він.

Сьогодні у тренера Андрія Ляшука займаються діти віком від 11 до 16 років, серед них лише чотири дівчини: Василина, Руслана, які тренуються уже третій рік і обоє входять до складу збірної України, Ольга та 10-річна Мадіна.

"До нас приходять чимало дітей, але бокс - нелегка справа, тому у ньому залишаються найвитриваліші. Але ті діти, які продовжують тренуватися і перемагають, стали справжньою спортивною сім'єю і горою стоять один за одним!" - каже тренер.

Сьогодні Андрій Григорович щиро вірить у свою Василину. Як і у кожного вихованця, який, обравши секцію бокса, наполегливо йде до перемоги.

"Незабаром чемпіонат Азії, тож тримайте за Василину кулаки і чекайте гарних новин!"- каже він із посмішкою.

Хмельницькі