Новий дім на Хмельниччині: як Городоцька громада допомагає переселенцям із житлом

23 квітня 2025 р. 19:03

23 квітня 2025 р. 19:03

Історії тих, хто знайшов прихисток у громаді

Від початку повномасштабного вторгнення Городоцька громада, що на Хмельниччині, лише транзитом прийняла понад 12 тисяч українців, яких війна вигнала з рідної домівки. У різні періоди в громаді на певний час залишалися проживати від двох до п’яти тисяч внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні їх – 2313. Два місяці тому Городоччина прихистила три сім’ї із Донеччини.

«Ми останні з могікан, хто виїхав з пекла»

Тетяна Бойко та її чоловік Анатолій прожили в Покровську все життя. Вони не хотіли покидати рідне місто, навіть коли воно перетворилося на пекло.

– Ми чекали до останнього, поки нас звідти «не вибили», – крізь сльози вимовляє жінка. – Вибили – у прямому значенні цього слова. Ми останні з могікан, хто виїхав звідти. Вони (російські війська, – ред.) просто перетворили наше рідне містечко на пекло.

Тетяна та Анатолій Бойки із Покровська Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Жінка розповідає, останній місяць у Покровську був суцільним жахом: постійні обстріли, зруйновані будинки, страх. Центр і околиці горіли, багатоповерхівки – розбиті. Більшість людей виїхала, залишилися лише поодинокі старенькі, які не могли покинути свої домівки.

– Ми ховалися в родичів у радгоспі. Там була пічка, ми грілися. Але коли розбили наш дім, а потім ще й радгосп – нам вже не було де сховатися , – згадує Анатолій Бойко.

Анатолій Бойко Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Вони виїхали, востаннє поглянувши на руїни власного будинку, в останні дні лютого. Їм допомогли евакуюватися військові, до яких довелося бігти під обстрілами. А далі була довга дорога на Хмельниччину.

– Тут нас зустріли, дали все необхідне: їжу, гігієну, постіль, – ділиться Тетяна. – І ми раді, що у нас є дах над головою, тепла вода і відносна безпека. Ми – пенсіонери, нам багато не треба. Головне, щоб закінчилася війна.

Тетяна Бойко та її чоловік Анатолій приїхали у Городоцьку громаду наприкінці лютого Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

У власному дворі не почуваєшся в безпеці

Наталія Сергіївна приїхала із Херсона у 2024 році й вже понад рік проживає на новому місці у Городоцькій громаді. Жінка приїхала сама, але в Херсоні залишився її син з невісткою. Зв'язок з ними вона підтримує, хоча ситуація в місті жахлива.

– У власному дворі не почуваєшся в безпеці. Попри те, що вони б’ють з артилерії, то ще й дронами обстрілюють навіть маршрутки. Щодня гинуть люди – по 10,12, – розповідає Наталія. – Це просто жах якийсь.

Наталія Сергіївна приїхала із Херсона Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Сама вона пробула в окупації лише пів року. На початку повномасштабного вторгнення була на заробітках у Польщі. Повернулася додому, коли стало трохи спокійніше, але після прильоту ракети біля будинку вирішила виїхати.

Гуртожиток у громаді

Наталя із Херсону, як і Тетяна із Донеччини, знайшли прихисток у селі Борщівка Городоцької громади. Три роки тому там колишню місцеву школу було переоблаштовано на місце компактного поселення людей. Сьогодні у гуртожитку проживає двадцять внутрішньо переміщених осіб. Семеро людей прибули місяць тому.

– Ми зробили все, що могли: надали ліжка людям, забезпечили необхідним – їжею, посудом, засобами гігієни, постільною білизною, – розповідає комендант гуртожитку Микола Малець. – А ще нам активно допомагають благодійні фонди.

Місце компактного поселення для ВПО у Борщівці Фото: Городок.City Автор: Наталыя Попович

Як розповідає староста села Анатолій Панасюк, сьогодні в гуртожитку проживає 14 сімей. Серед них є діти шкільного віку, пенсіонери та люди працездатного віку. Також багато людей облаштувалися у селі в приватному секторі.

– У нас, як і в багатьох селах, багато порожніх будинків. Власники надали їх для проживання переселенцям. Місцеві жителі також допомагають їм продуктами харчування. Люди розуміють, що у них – біда, тому намагаються допомогти, чим можуть, – розповідає староста села. – На жаль, бували в нас випадки, коли ті, хто отримав прихисток, виїжджали, не розрахувавшись за комунальні послуги. Але здебільшого місцеві жителі ставляться до переселенців з розумінням та доброзичливо і між багатьма налагоджуються дружні стосунки.

Наразі пункти для проживання людей, які вимушено покинули свої домівки через війну облаштовані у трьох селах Городоцької громади — Лісоводи, Борщівка та Кремінна. Там проживають 88 осіб.

ООН будує житло для переселенців

Водночас скоро у Городоцькій громаді з'явиться житло для внутрішньо переміщених осіб. Це один з найбільших подібних об'єктів в Україні, який реалізовує Організація Об'єднаних Націй. Загалом планується побудувати 24 квартири: однокімнатні та двокімнатні.

Майбутній багатоквартирний будинок для ВПО Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

– Житло буде тимчасовим, квартирного типу, повністю умебльованим та обладнаним побутовою технікою. Тобто, переселенці отримають готові для проживання квартири, де є все необхідне, – розповіла Городоцький міський голова Неоніла Андрійчук.

Голова громади підкреслює, що ці квартири не переходитимуть у приватну власність. Якщо людина придбає власне житло або переїде в інше місце, квартира залишиться в розпорядженні міської ради та буде надаватися іншим переселенцям. У випадку, якщо потреба у такому житлі зникне, воно залишиться у власності громади.

– Ордер на проживання видаватиметься населенню на один рік за умови дотримання певних вимог, – розповів заступник міського голови Дмитро Варшавський. – Серед основних: своєчасна сплата комунальних платежів та дбайливе ставлення до комунального майна. Якщо людина проживатиме на Городоччині, тут працюватиме і дотримуватиметься відповідних вимог, то там вона зможе проживати стільки скільки потрібно.

Реалізація проєкту

Квартири облаштовують у колишньому дитсадку. На реалізацію цього проєкту місцева влада шукала фінансування два роки. Як зазначає секретар Городоцької міської ради Олена Гріх, за цей час проведено безліч перемовин із різними фондами.

— В умовах війни наша громада не має можливості профінансувати такий проєкт, — говорить Олена Гріх. — Але потреба в ньому величезна. Зараз на території нашої громади проживають понад дві тисячі нових городоччан. Мені навіть не хочеться називати їх «переселенцями», бо більшість з них знайшли роботу, налагодили своє життя на новому місці і вже є частиною нашої спільноти. Але проблема житла все ще залишається дуже гострою.

Як пояснюють у громаді, цей проєкт ще й дасть можливість зберегти будівлю колишнього дошкільного закладу, який був ліквідований у липні 2022 року. Враховуючи те, що у місті є ще чотири сучасних великих дитсадка, які заповнені лише 60%, коли б покращилася демографічна ситуація – невідомо. А за цей час приміщення уже просто б зруйнувалося.

На завершальному етапі

Наразі будівництво – на завершальному етапі. Будівельники завершують чистові роботи, складають меблі та встановлюють побутову техніку (плитка, бойлер). Як повідомляють у міській раді, будівельні роботи будуть завершені до кінця весни.

Водночас за кошти міської ради планують облаштувати прилеглу територію до багатоповерхівки. Відкритим залишається лише питання облаштування фасаду, оскільки ці роботи не були передбачені проєктом.

– Лише вагаємося, коли будемо давати дозволи на поселення: чи відразу після завершення будівельних робіт, чи після облаштування прилеглої території, – зауважив заступник міського голови Дмитро Варшавський.

До слова , 23 квітня у Городку представники ООН, Хмельницької ОВА та місцевої влади обговорили фінальні етапи реалізації проєкту з реконструкції приміщення колишнього дитсадка «Ялинка» у житло для внутрішньо переміщених осіб. Як було зазначено під час зустрічі, заселення людей планується вже наприкінці червня.

Соціальне житло

Варто зазнати, що влітку 2024 року в Україні заговорили про масштабну ініціативу: будівництво соціального житла для внутрішньо переміщених осіб. Про готовність підтримати програму не раз заявляли представники міжнародних інституцій. Зокрема, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) планує виділити на будівництво соцжитла 400 млн євро, половина з яких - кредитні кошти.

Ініціатором проєкту виступає Міністерство розвитку громад та територій. Держава планує побудувати багатоквартирні будинки, які будуть у комунальній власності органів місцевого самоврядування, а ті здаватимуть його в оренду ВПО та іншим категоріям населення, які потребуватимуть такого житла.

Попередньо опрацьовується варіант будівництва житла в Білоцерківському, Броварському, Бучанському, Дрогобицькому, Житомирському, Криворізькому, Кропивницькому, Львівському, Нововолинському, Полтавському, Рівненському, Тернопільському, Харківському, Хмельницькому та Черкаському районах.

Та наразі експериментальний проєкт створення фонду соціального орендного житла містить значні недоліки, які можуть поставити під загрозу його ефективність та реалізацію. Відсутність чітких вихідних даних, фінансово-економічних обґрунтувань, конкурсного підходу до вибору архітектурних рішень та прозорих механізмів реалізації створює ризики неефективного використання коштів та довгострокових проблем із забезпеченням житлом внутрішньо переміщених осіб.

Як наслідок, експеримент з будівництва соціального житла фактично провалився, навіть не почавшись, адже через низьку якість підготовки не потрапив до Єдиного портфеля публічних інвестиційних проєктів, пріоритетних для фінансування на 2025 рік.

Проте остаточну крапку в цій історії ставити рано. У відповідь на запит «Центру оцінки ризиків» Мінекономіки повідомило, що ініціаторам проєктів нададуть ще одну можливість для подання проєктів у DREAM.

Водночас, за словами голови комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олени Шуляк, для створення житлового фонду соціального призначення потрібно буде залучати фінансування одразу з кількох джерел. І нині у парламенті готуються до розгляду і ухвалення законопроєкт №12377 «Про основні засади житлової політики», який є умовою отримання 50 млрд євро від ЄС за програмою Ukraine Facility та запустить в Україні масштабну реформу житлової сфери.

— Фонд соціального житла має бути великим, на мільйони квадратних метрів. Відтак держава повинна залучити всі можливі інструменти для його створення. Водночас всі ми розуміємо, що лише за бюджетний кошт, а також за допомогою міжнародних партнерів, ми не зможемо його створити з урахуванням нинішніх потреб. Тож держава буде залучати та інші джерела і інструменти, зокрема державно-приватне партнерство. Щобільше, держава всіляко сприятиме розвитку такого інструменту розв'язання житлового питання, — наголосила Шуляк.

Вона додала, що згідно з 1 ст. 4 Закону України «Про ДПП», будівництво та капітальний ремонт житлових будинків передбачені як діяльність, при якій може застосовуватися ДПП. Відповідно розраховують, що державно-приватне партнерство стане одним з важливих інструментів для створення, наповнення й управління фондами соціального житла. Йдеться, зокрема, про залучення інвестицій для створення відповідних житлових фондів. Втім, це може бути вже готове житло з приватного житлового фонду — надане у соціальну оренду.

Хмельницькі