Став небесним янголом: у Нетішині попрощалися з 27-річним Героєм Євгенієм Брижуком

28 квітня 2025 р. 20:29

28 квітня 2025 р. 20:29

Дорогою ціною – власними життями – платять захисники за спокійний сон кожного з нас, залишаючи по собі пекучий біль втрати та найсвітліший спомин. Нетішинська громада сьогодні знову у жалобі. На щиті повернувся до рідного дому воїн Євгеній Брижук. Йому виповнилося лише 27… Останній свій бій Євгеній прийняв 29 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області. Недолюбив, недокохав, не встиг одружитися, не встиг звити свого родинного гніздечка, не встиг продовжити свій рід, не здійснив всіх мрій, бо за нас, земляків, він віддав найдорожче – своє молоде життя.

Євгеній Брижук народився в Нетішині. Навчався у першій школі (нині академічний ліцей). Закінчив теплоенергетичний факультет Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського, де здобув спеціальність «Атомна енергетика».

Свій трудовий шлях розпочав у київському представництві французької компанії «ЕNERTEX» ліцензованим інженером-проєктувальником. Проєктував будівництво та реконструкцію котелень по всій території України. Колеги по роботі поважали його за професіоналізм, порядність, розсудливість, доброзичливість, відповідальність та молодецький запал.

У липні 2024 року Єгенія Брижука мобілізували на військову службу. Він був стрільцем-снайпером механізованого батальйону.

Майже 7 місяців воїна вважали безвісти зниклим. Рідні з надією і вірою чекали на його повернення, на бодай маленьку звісточку від нього. Але, замість неї - сповіщення про найстрашніше, що могло статися… 27-річний боєць загинув 29 вересня 2024 року поблизу населеного пункту  Петропавлівка Куп’янського району на Харківщині під час виконання бойового завдання…

У понеділок, 28 квітня, воїн повернувся додому на щиті, щоб знайти вічний спокій на рідній землі. Нетішинська громада, стоячи на колінах,  з квітами в руках і сльозами на очах, провела в останню путь Героя, який віддав життя за свободу України. Багатолюдним було прощання на центральній площі міста та біля будинку, де пройшли дитячі та шкільні роки захисника.

Близькі, друзі, однокласники, вчителі, побратими, сусіди, духовенство, представники влади, Хмельницької АЕС та сотні небайдужих містян прийшли розділити невимовне горе матері Любові, батька Віктора, брата Андрія, нареченої Тамари, бабусь Надії та Людмили.

Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.

Зі скорботною промовою до громади звернувся отець Богдан, настоятель Свято-Параскевського храму. Співчуття родині висловив міський голова Олександр Супрунюк.

Поховали Героя на місцевому цвинтарі за християнськими звичаями та з належними військовими почестями.

Важко знайти слова втіхи для родини, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, та нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних та близьких людей!

Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу. Слава Герою!

Хмельницькі