Чотири покоління любові: історія родини, жінки якої наповнені досвідом, ніжністю, силою та надією

11 травня 2025 р. 08:53

11 травня 2025 р. 08:53

На фото чотири покоління жінок однієї великої родини. В їхніх очах — досвід, ніжність, сила і надія. І це більше, ніж просто світлина. Це місточок між кожним із поколінь. Це історія любові, яку передають від матері до дочки, як найдорожчу спадщину.

Прабабуся Лідія Іванівна тримає на руках правнучку. Її натруджені руки зберігають тепло родинного вогнища, дарують захист для найрідніших, а серце завжди наповнене любов’ю та турботою про них.

Жінка має 2 доньок, 3 онучок, 3 правнучок. Уявіть, в родині дотепер народжуються лише дівчата.

- Я найщасливіша мама, бабуся, прабабуся. У нашій родині з покоління в покоління передається любов і повага один до одного. Ми усі одне єдине ціле, - каже берегиня роду.

Це мої мама і тато Ольга Радіонівна та Іван Юхимович Шевчуки, які на жаль пішли з цього життя, навчили нас: своїх дітей, онуків, правнуків і праправнуків, найважливішому – любити, поважати, підтримувати один одного, бути поруч не тільки в радості, але і в скрутні часи. Сьогодні ми продовжуємо і передавати цю традицію із покоління в покоління.

Лідія Іванівна щаслива, що може бути поруч зі своїми найріднішими людьми навчати їх всьому тому, що вмію сама.

- Найбільшою моєю мрією було виховати чудових дітей, і передати їм традиції нашого роду. На великі свята збираємось усі разом у великому сімейному колі. Кожна господиня готує щось особливе, а я пишаюся цим, бо кожну навчила кулінарній справі і переда л а всі знання і секрети , які знаю сама.

Людмила, донька Лідії Іванівни, каже, що разом із сестрою Ольгою завжди відчували мамину любов, турботу та розуміння. А от по-справжньому зрозуміла її хвилювання лише тоді, коли сама стала мамою.

- Коли ти стаєш мамою , то зовсім по - іншому дивишся на життя. Змінюються приорітети, і ти розумієш, що насправді є найважливішим у світі.

Я маю двох чудових доньок і племінницю, яка мені як донька. Всі вони такі схожі між собою, але такі різні. Вони уже зовсім дорослі і самі чудові мами та господині. Дуже пишаюся найріднішими дівчатками.

Але ж коли ти стаєш бабусею, це неймовірні відчуття, інший рівень любові, -додає Людмила. - Ти ніби знову стаєш молодою і знову тримаєш на руках своїх маленьких діток. Вони як дві каплі води схожі на твою доньку і почуття від цього ще сильніші. Ти знову проживаєш їхні перші зубки, перші кроки, перший клас. Я мрію , що б мої онучки стали прекрасними людьми і я буду ними пишатися.

Мама Ірина — сучасна жінка, яка встигає все: і працювати, і виховувати, і любити.

- Моєю найбільшою мрією було мати велику сімʼю. Доля подарувала мені людину, яка не тільки стала прекрасним батьком для дітей і чудовим чоловіком, а й найкращим другом та партнером , який підтримує всі мої починання і розділяє всі захоплення. Не дивлячись на те , що я мама двох діток та дружина , д ля мене дуже важливим є особистий розвиток. Працюю в бʼюті сфері, навчаюсь, самовдосконалююсь. Завдяки підтримці мого чоловіка та мами.

В житті кожної жінки-мами важливо мати час на себе і без підтримки близьких це було б дуже важко. Г оловне баланс і вміння правильно формувати свій графік , в якому є час на материнство, на роботу і на відпочинок.

Старшій доньці 9 років, вона займається бальними танцями в студії J . Star . Для Дашуні підтримка родини дуже важлива,тому на змагання їздимо всією сімʼєю.

Вперше Кірочка підтримувала свою старшу сестру на змаганнях в Львові в 3 місяці.

Своїм дітям хочу передати все те чому нас навчила п рабабуся, бабуся, мама. Це любов до сімʼї, підтримка близьких, повага до родини. Хочу і надалі передати своїм дітям традиції нашого роду .

Дашуня поки що просто донечка, але у її очах та усмішці — майбутнє цієї великої родини.

«Я хочу бути такою, як моя мама. І трішки як бабусі. Вони всі такі добрі», — говорить вона, обіймаючи долоню бабусі.

Хмельницькі