Францішка Чернецька склала повноваження. Хто в Городку очолив товариство політв’язнів і репресованих

18 травня 2025 р. 08:23

18 травня 2025 р. 08:23

День пам’яті жертв політичних репресій у Городку

Щороку, у третю неділю травня, Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій. Сьогодні, в умовах повномасштабного вторгнення Росії, коли переслідування та утиски знову стали жорстокою реальністю на тимчасово окупованих територіях, ми особливо гостро відчуваємо біль і несправедливість, які довелося пережити нашим предкам.

16 травня у Городку зібралися родини репресованих, аби вшанувати пам’ять тих, кого намагалася зламати тоталітарна система, але кого зберегла народна пам’ять. Також цього дня відбулася зміна керівництва Городоцького районного товариства політв’язнів і репресованих, яке багато років очолювала Францішка Чернецька.

Францішка Чернецька разом із керуючою справами виконавчого комітету Городоцької міськради Ольгою Бистрицькою та головою ради ветеранів Оксаною Харкавлюк – незмінні учасниці зустрічей городоччан, чиї родини постраждали від політичних репресій. Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

Історії городоччан, чиї родини постраждали від тоталітарного режиму

Оксана Бабій – городоччанка, чия родина зазнала сталінських репресій. У 1938 році її дідуся безпідставно оголосили «ворогом народу» та розстріляли. Щороку, у третю неділю травня, пані Оксана вшановує його світлу пам’ять. А символічні гостинці від міської ради сприймає як подарунок від дідуся, якого їй так не вистачало в дитинстві.

Оксана Бабій з донькою. Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

— Історію мого дідуся мені розповідала мама. Вона згадувала, що він працював бухгалтером у селі Слобідка-Кузьминська. Одного дня до нього прийшли представники влади – і більше моя родина його не бачила. Згідно з офіційними документами, дідуся розстріляли 2 червня 1938 року. Мені його дуже бракувало… Пам’ятаю, як у дитинстві дідусь моєї подружки завжди приносив їй різні смаколики – і мене пригощав. А я так мріяла мати свого дідуся поруч. Два роки тому я приєдналася до Городоцького товариства репресованих. І коли отримала продуктовий набір від міської ради – для мене це стало немовби вісточкою від мого дідуся, — розповідає зі сльозами пані Оксана.

Не оминули жахливі події 30-х років і родину Аліни Бендюжко. Її маму, ще зовсім маленьку дівчинку, разом із батьками, братом і сестрою насильно вивезли до далекої Росії. З того заслання дідусь так і не повернувся. А його дружина з дітьми згодом змогла повернутися на рідну землю. Проте їхнє подальше життя було сповнене труднощів і болю.

Аліна Бендюжко (друга зліва) на зустрічі з городоччанами, чиї родини зазнали політичних репресій. Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

— Згодом небайдужий священник зібрав кошти та відправив старосту, щоб той забрав дітей додому. П’ять довгих років їх виховувала бабуся, моя прабабуся. А тим часом моя бабуся перебувала на засланні в Росії. Коли вона нарешті повернулася, її страждання не закінчилися. Почалися нові репресії, постійні гоніння... Важко навіть згадувати про це… — з тривалою паузою в голосі зазначає пані Аліна.

Пам’ятає трагічні сторінки історії України й Францішка Чернецька, яка впродовж багатьох років самовіддано очолювала Городоцьке районне товариство політв’язнів і репресованих. Цього року жінка прийняла рішення скласти свої повноваження.

Францішка Чернецька залишилася членкинею товариства. Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

— Це зважене рішення. Я віддала багато років цій роботі, але через погіршення стану здоров’я, на жаль, більше не маю змоги виконувати обов’язки голови товариства. Щиро дякую всім за плідну співпрацю, зокрема міській раді, яка завжди з розумінням відгукується на наші потреби, — наголосила Францішка Чернецька.

Рішенням ради, новим головою спілки став городоччанин Вадим Мацьоха, батько якого народився у засланні, а дідуся розстріляли у 1936 році.

Вадим Мацьоха Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

— Щиро дякую товариству за виявлену довіру. Також висловлюю глибоку вдячність пані Францішці, яка протягом багатьох років очолювала цю організацію. Свою роботу розпочну з ретельного ознайомлення зі справами. Окрім того, вивчатиму потреби людей та докладатиму всіх зусиль для їхнього задоволення, — зауважив Вадим Мацьоха.

До Городоцького районного товариства політв’язнів і репресованих належить близько шістдесяти осіб. Це діти та онуки жертв жорстокого тоталітарного сталінського режиму, які несуть у своїх серцях пам’ять про трагічне минуле.

Хмельницькі