«На щиті» додому повернувся 31-річний сержант з Хмельниччини, який довгий час вважався зниклим безвісти

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

30 травня 2025 р. 09:18

30 травня 2025 р. 09:18

28 травня до рідної Шепетівки повернувся молодший сержант Владислав Лукань — командир гранатометного відділення 23-ї окремої механізованої бригади. Його життя обірвалося під час бойового завдання на Донеччині. Воїн довгий час вважався зниклим безвісти. Лише 20 травня 2025 року рідні дізналися гірку правду — Владислав загинув 28 листопада 2024 року.

Владислав народився 18 жовтня 1993 року в Шепетівці. Відслужив строкову службу, а згодом уклав контракт, мріючи вступити до військової академії. Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді, навчався на снайпера, був учасником бойових дій у зоні АТО, серед іншого — у героїчній обороні Луганського аеропорту. 2016 року став командиром відділення.

Після звільнення у запас у 2019 році Владислав вирушив до столиці, працював на будівництві, планував майбутнє, мріяв про сім’ю, мир і спокій. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії — не роздумуючи, повернувся до Шепетівки і знову став на захист України.

З 30 жовтня 2024 року служив у 23-й окремій механізованій бригаді. Його позивний — «Лунтік» — символізував його добру вдачу, щиру посмішку, внутрішній спокій і здатність підтримати побратимів навіть у найважчі моменти.

В останній бій Владислав вирушив 19 листопада 2024 року. Відтоді зв’язок з ним обірвався. Родина жила між тривогою і надією, чекала й молилася. І лише навесні 2025-го з’ясувалося — Владислав загинув…