Екскурс у минуле Старокостянтинова: про браму, музей та хто проживав у будиночку біля в'їзних воріт

02 червня 2025 р. 00:26

02 червня 2025 р. 00:26

Замок князів Острозьких був побудований протягом 1561-1571 років в Старокостянтинові, на перетині річок Случ і Ікопоть, і він був важливою частиною інфраструктури міста в кінці XVI століття. Місто і замок були збудовані з метою заповнити прогалину в оборонній системі Волинських земель, яка стала шляхом для татарських нападів.

Територія на якій формувався замок, спочатку була півостровом. Князь Острозький будуючи замок, перетворив півострів на острів, утворивши 3-х метровий рів, заповнений водою, з річок Случ та Ікопоть, через який був прокладений міст. Історики старих часів в різні роки писали про міцний замок-фортецю, оточену водами двох річок. Річки були настільки повноводними, що до замку в ХVІІ ст. підходили кораблі. Побудований міст проіснував до 30-х рр. ХVІІІ ст., рівно до того часу, поки була необхідність в ньому.

Замок також мав в'їзну браму з підйомним мостом. Протягом свого існування замок ніколи не був завоюваний татарами, хоча у 1648 році війська Богдана Хмельницького захопили фортецю.

Вид на в'їзні ворота зі сторони міста. Початок XXI ст

В’їзні ворота мали два поверхи. Другий поверх слугував місцем відпочинку для замкової сторожі. Збоку будівлі воріт були сходи на 2-й поверх.

На початку 30-х рр. ХХ ст. на другому поверсі палацу був створений районний історико-краєзнавчий музей – перший на Старокостянтинівщині. Тут проводилась науково-дослідна та культурно-освітня робота. До Другої світової війни в музеї діяли експозиції: природнича, козацької доби, роду Острозьких.

У той час, коли в замку був краєзнавчий музей, на другому поверсі замкової сторожі, жили працівники музею. Під час війни у 1944 році в браму влучив снаряд і зруйнував другий поверх. Його перекрили, але той вигляд, який мала брама в XVI столітті, вона втратила.

Вид на в'їзні ворота з боку замкової площі

У 2005 році жителька міста Людмила Петрівна Марченко, мама якої працювала наглядачем в краєзнавчому музею в замку Острозьких в Старокостянтинові, розповіла:

«Родовід батьків моєї мами Раїси Станіславівни Ліснєвської (1923 р.н.) дуже давній, походить від прізвища Чечель, з села Самчики. Її мама, Анастасія Антонівна Чечель, народилась 23 січня 1900 р. в сім’ї Антона та Доміцелії Чечелів. Бабця вийшла заміж за Станіслава Ліснєвського. В шлюбі мали двох дочок Раїсу і Аделю. З сестрою і батьками моя бабця Рая жила в будинку замку Острозьких в Старокостянтинові при в’їзних воротах. Її батько, мій дідусь, працював в краєзнавчому музеї садівником до і після війни. Наглядав за замковою територією, насаджував квіти, дерева. В замку було багато квітів і фруктових дерев. Під час війни їх сім’я переховували частину експонатів музею, а одразу після закінчення війни – повернули їх назад в музей. Мама була наглядачем в краєзнавчому музеї. А коли було багато «прихожан» і не вистачало екскурсоводів – вела екскурсії».

Будинок біля в'їзних воріт де проживала сім'я Ліснєвських

Сім’я Ліснєвських все життя жила в будинку біля замкових в’їзних воріт. В 50-х роках Раїса Станіславівна Ліснєвська (Марченко) з чоловіком виїхала на Донбас. Про закриття краєзнавчого музею в замку Острозьких (1954 р.) дізналась коли повернулась до Старокостянтинова в 1956 р. Сестра Раїси, Аделя Станіславівна, після одруження отримала від чоловіка прізвище Гороховська і має велику та дружню родину.

Сім'я Ліснєвських

Перед самою окупацією музей припинив свою діяльність. Під час окупації в замку знаходився німецький штаб, деякі приміщення були переобладнані під казарми. Одразу після звільнення міста, в 1944 р., музей знову почав діяти, директором була Валентина Ченцова. У травні 1954 р. було припинено діяльність заповідника в Старокостянтинові та краєзнавчого музею при ньому. На основі складених актів інвентар, обладнання, рідкісне бібліотечне зібрання (627 книг), більше 4-х тисяч експонатів, з яких близько 200 опудал птахів, було передано на збереження в інші музеї України.

У приміщеннях замку до 80-х рр. розміщувались: спортивна школа, Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту, засолювальна база та ін. За ці часи замок дуже постраждав, почав руйнуватися. Уже під час незалежності України рішенням міської ради 2013 р. було створено історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів».

Світлана Сусугурова

Хмельницькі