Майже три роки у полоні: додому повернувся молодий воїн-азовець Сергій Сопіжко

13 червня 2025 р. 15:42

13 червня 2025 р. 15:42

Один із нещодавніх обмінів полоненими приніс радісну новину для Славутської громади Шепетівського району — до рідного дому повернувся наш земляк, мужній захисник Сергій Сопіжко, який майже три роки пробув у російському полоні.

Зустрічали Сергія з короваєм, кві­та­ми, плакатами, подарунками, щирими обіймами та сло­ва­ми під­трим­ки.

Місь­кий го­ло­ва Ва­силь Си­дор сим­во­ліч­но вру­чив Ге­рою пра­пор міс­та Сла­ву­ти.

При­сут­ні вша­ну­ва­ли хви­ли­ною мов­чання всіх Ге­ро­їв, які від­да­ли жит­тя за Ук­ра­їну та спільно виконали Гімн України.

Сопіжко Сергій Федорович народився 28 червня 2002 року у колишньому Славутському районі. У дитинстві був дуже енергійним хлопчиком, який завжди горів бажанням стати військовим, як його тато. Старанно навчався у Міньковецькому ліцеї. Після завершення навчання поїхав у Маріуполь, щоб втупити до вищого навчального закладу. Тут же познайомився з чудовою дівчиною, майбутньою супутницею Анастасією.

Сергій не втратив бажання стати військовослужбовцем і у 2021 році вирішив піти за мрією: підписав контракт та розпочав службу у загоні спеціального призначення «АЗОВ». Розповідав, що йому там подобається, завжди пишався своїми побратимами і повторював «Хто, як не ми, будемо захищати Україну?».

24 лютого 2022 року о 04:20 ранку задзвонив телефон мами, де прозвучали слова збентеженого сина «Мамо, війна.. Прошу бережи себе, ти мені потрібна». Тоді життя усієї сім`ї перевернулося. Евакуювавши вагітну дружину до Славути, пішов захищати Маріуполь, «Азовсталь» – місце сили та відваги. Мужньо тримав оборону разом із побратимами до 17 травня 2022 року.

«Ваш син виведений з Азовсталі та знаходиться у полоні» – повідомили маму.

А далі почалися важкі чорні дні очікування, тривоги та страху. Один єдиний раз вдалося почути рідний голос – 9 липня 2022 року Сергій вийшов на зв`язок із рідними телефоном, розповів про те, як вбивають віру хлопців, як тиснуть і калічать людські душі словами «Вас ніхто не чекає вдома». Та правда інша і насправді ми всі з нетерпінням чекаємо наших хлопців додому.

З того часу і до 19 квітня 2025 року від Сергія не було жодної вістки.

29 липня 2022 року увесь світ сколихнула жахлива звістка — російський теракт в Оленівці. Нашому Герою вдалося дивом залишитися живим, але на цьому пекло полону не закінчилося, тому що далі була колонія у Таганрозі та Пермсьму краї.

Сумарно у полоні пробув важких 2 роки та 11 місяців.

Вдома на Сергія чекала вся родина, батьки, дружина, друзі та маленька донька Даніела, яка від народження не бачила татка.

Сьогодні Сергій — поруч. Живий, сильний, незламний. Ми вдячні долі за його повернення, а йому — за віру, за стійкість, за те, що не зламався й не зрадив Україну навіть у найтемніші моменти. Його історія — це історія любові: до Батьківщини, до родини, до життя. І нехай відтепер у його житті буде лише спокій, тепло рідного дому та сміх маленької донечки, яку він так довго чекав обійняти.

Вітаємо з поверненням на українську землю, наш Герою! Дякуємо за захист! Дякуємо за подвиг!

Бажаємо непохитної віри, сил та витримки усім, хто продовжує чекати cвоїх рідних!

Пресслужба Славутського МВК за інформацією відділення роботи з ветеранами війни та членами їх сімей Славутської МТГ

Відео

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі