Вальс, сукні та повітряні кульки: як Городок проводжав своїх випускників у 2015 році

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Вальс, сукні та повітряні кульки: як Городок проводжав своїх випускників у 2015 році

21 червня 2025 р. 12:00

21 червня 2025 р. 12:00

Випуск 2015

Поставте на паузу стрічку новин, відкладіть справи. Давайте знову повернемося у 2015 рік, у день загальноміського свята – випуск 2015.

Все починалося не на площі. Все починалося біля військкомату. Звідти, наче повноводна ріка юності, до центру спускалась святкова хода. Це було щось неймовірне. Хлопці у своїх перших «дорослих» костюмах, з трохи ніяковими посмішками, та дівчата у сукнях всіх кольорів веселки. Шифон, атлас, мереживо – все це зливалося в одну яскраву, рухливу картину. А над головами – хмари повітряних кульок, кожна з яких тримала в собі чиюсь мрію.

Місто завмирало. З балконів визирали бабусі, на тротуарах збиралися батьки, друзі, молодші школярі. Кожен клацав фотоапаратом, намагаючись зловити той самий кадр – свою дитину, онуку чи сусіда, що робить перші кроки в невідоме майбутнє.

Центральна площа перетворювалась на величезну сцену. Тут вже чекали вчителі, представники влади та, здавалося, вся громада. Зі сцени лунали слова, які тоді здавалися такими офіційними та трохи нудними: «бажаємо», «віримо», «пишаємося».

Але зараз, через 10 років, розумієш: у них була вся щирість маленького міста, яке проводжало своїх дітей у великий світ.

І ось він — апогей вечора. Музика стає тихішою, пари виходять у центр площі. Випускний вальс. Раз-два-три, раз-два-три... Ці три хвилини вміщували в себе одинадцять років шкільного життя: першу двійку, першу дружбу, перше кохання. Це був їхній останній спільний танець. Танець на межі між дитинством та дорослим життям.

Що було далі?

Де вони зараз, ці випускники 2015-го? Хтось став лікарем, хтось – програмістом, хтось захищає нашу країну. Життя розкидало їх по різних містах і навіть континентах. Можливо, їхні мрії здійснилися не зовсім так, як вони загадували, відпускаючи в небо повітряну кульку.

Але того червневого вечора, рівно 10 років тому, вони всі були разом. Юні, натхненні, сповнені надій. І цей спогад – про різнокольорову ходу, урочисту площу і прощальний вальс – те, що не змінять жодні роки. Це теплий шматочок історії нашого міста. І нашої з вами юності.