Бабина гора та Святе озеро: легенди Ізяславської громади

23 червня 2025 р. 14:48

23 червня 2025 р. 14:48

Мабуть, у старому Ізяславі немає людини, котра хоч раз у житті не побувала на Бабиній горі, збираючи свій букет із дев’яти заговорених трав. У цю легенду так вірять, що попросили науковців дослідити, які рослини заселяють таємничу гору. А є їх аж сто два різновиди. Однак тільки дев’ять, та ще й зібрані в певний день, можуть відкрити магічні знання.

Де захована мудрість волхвів

В Ізяславі вірять, що все почалося, коли тут оселились наші пращури, які знали мову рослин, тварин і всіх природних стихій. Вони розселились біля підніжжя гори, а на вершині жили дев’ятеро волхвів, що знали таємні заговори, вміли управляти природним силами, могли заглянути в минуле й у майбутнє. На вершечку гори стояла величезна дерев’яна баба, їй вклонялись всі мешканці краю, а волхви підтримували біля неї священний вогонь. Та одного дня полум’я перестало горіти попри всі старання відунів. Ті відчули лихий знак. У своїх видіннях побачили, як поселення обступили вороги, як гинуть усі. Найбільше налякало старців те, що чужинці захоплять секрети древніх знань, що дозволяють керувати природою. А віддати в лихі руки таку силу не можна.

Щоб цього не сталось, відуни наказали всім зібратись біля баби. Там знову запалили велике вогнище, і волхви прорекли: кожен без страху мусить вступити в цей вогонь вічності. Так і було: люди заходили у вогонь, але не згорали, а просто щезали, наче розчинялись. З ними щезало їхнє багатство і знання. Останніми у багаття зайшло дев’ятеро волхвів, що прокляли гору до віку. А за ними пішла під землю священна баба.

Та перед тим провидці заговорили дев’ять трав. Хто їх збере — тому відкриється велика мудрість всесвіту. А коли їх збирати, як не купальської ночі?

Містична реальність

Ізяславка Ніна Царук, що вивчає легенди краю, переконана: на історію міста таки мали вплив оті прадавні події.

У місті добре пам’ятають, як кілька років тому там несподівано щез хлопчик. Вихователь привела туди дітей на екскурсію і не зогледілась, як дитини не стало. Спробували знайти самі. Потім викликали міліцію і військових, які більше доби оглядали ледь не кожен кущ на горі, але марно. І раптом сталось щось дивне. Вийшли на галявину, яку проходили не раз, і побачили, що дитина спокійно спить на величезному пні. І хоча одяг її був акуратно складений поруч, здавалось, що вона вкрита якимось невидимим покривалом. Бо надворі було прохолодно, а хлопчина наче не відчував ні холоду, ні дискомфорту.

Як ніхто не помітив його раніше — досі загадка. Та й сам хлопчик не зміг нічого сказати про свою подорож, що тривала більше доби, казав, що просто ліг і так заснув, наче кудись провалився. А Ніна Царук переконана, що це був перехід в інший вимір, іншу реальність.

Те, що на Бабиній горі, хоч вона не така вже й велика, не одного брав блуд, знає багато місцевих жителів. Кажуть, дехто пару днів не міг знайти дороги додому, хоч це зовсім поруч.

А ще тут вірять у цілющі сили води, що б’є з джерельця під горою. Нещодавно там поставили капличку, спорудили невеличку купальню.

Тайни розкриються безгрішним

Ще одне втаємничене місце є в соснових лісах за кілька кілометрів від Ізяслава — Святе озеро. Помилуватись на цю лісову перлину привозять практично всіх гостей краю. Там кожен може перевірити, наскільки чиста й безгрішна його душа: тільки така у великодні дні може почути тихий дзвін, що долинає з водних глибин.

Тутешні історики переконані, що на місці озера колись було поселення. В центрі стояв великий кам’яний храм. Але монголи зуміли добратись до цієї загубленої у вікових лісах місцини. Нападники жорстоко нищили всіх, кров лилась рікою. Одна маленька дівчинка сіла й гірко заплакала від жалю. Вона плакала всю ніч і просила Господа сховати цю страшну руїну.

А зранку сталось диво. Здавалось, невинні сльози перетворились на потоки води, що прибували невідомо звідки. Дуже швидко на місці поселення з’явилося озеро. Таке глибоке, що навіть високої церковної бані не було видно з-під води. Відтоді озеро і називають Святим.

Місцеві історики пробували розшукати стародавній храм під водою, запрошували водолазів, щоб вивчити дно озера. Кажуть, в деяких місцях глибина сягає шістдесяти метрів, але дістатись дна в самому центрі, там, де й повинна стояти церква, поки що нікому не вдалось.

Але доки існує тайна, ізяславці щиро вірять, що озеро оберігає їх від усякої біди. Принаймні про нещасні випадки на ньому ніхто згадати не може, хоча відпочиваючих тут завжди вдосталь.

Можна по-різному ставитись до цих легенд та нерозгаданих таємниць, але безсумнівно одне — ці місця залишаються одними з найкращих куточків країни.

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі