Шепетівка схилила голови в скорботі: захисник Фелікс Пукальський пішов у засвіти

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Шепетівка схилила голови в скорботі: захисник Фелікс Пукальський пішов у засвіти

07 липня 2025 р. 18:31

07 липня 2025 р. 18:31

Сьогодні, 7 липня Шепетівська громада провела в останню путь свого захисника — солдата Пукальського Фелікса Леонідовича, який героїчно загинув у бою на Сумщині, виконуючи бойове завдання. Йому було лише 36 років.

Фелікс Пукальський народився 13 червня 1989 року у Шепетівці, в родині працьовитих та добрих людей. Його мама, Ірина Миколаївна, вихователька у дитсадку «Дзвіночок», а батько, Леонід Йосипович, працював електриком. Малим Фелікс відвідував той самий садочок, де працювала мама. Навчався у ЗОШ №1, де проявив себе як врівноважений, добрий і щирий юнак. Захоплювався історією, українською літературою, любив читати.

Після школи вступив до Хмельницького інституту соціальних технологій, де здобув фах юриста. Але доля не була простою: у 2010 році через хворобу серця несподівано помер батько, Фелікс став опорою для мами та молодшої сестри Марії. Щоб підтримати родину, він працював на будівництві, їздив за кордон. Повернувшись у рідне місто, влаштувався верстатником, а згодом – шліфувальником на деревообробному комбінаті «Велес-Агро».

Коли почалась повномасштабна війна, не вагаючись, повернувся в Україну, бо не міг бути далеко від рідних. 6 січня 2025 року був мобілізований і направлений на навчання до Рівненського полігону, а потім — до лав 156-ої окремої механізованої бригади на посаду навідника зенітного кулеметного відділення. Про службу говорив коротко: «Ми виконуємо свою роботу», ніколи не жалівся, лише турбувався про родину, надсилав теплі слова підтримки та любові.

Фелікс мріяв про мир, про власну родину, про дітей. Хотів жити. Але 30 червня 2025 року його життя обірвалося в бою поблизу населеного пункту Мар’їне Сумського району.

«Я втратила не просто брата — я втратила частинку себе», — з болем говорить сестра Марія. Його душа — тепер серед зірок, але пам’ять про нього залишиться в серцях рідних і усієї громади назавжди.

Шепетівка втратила ще одного Героя — щирого, доброго, люблячого сина, брата, воїна, який став на захист рідної землі. Ми схиляємо голови в глибокій скорботі та зобов’язуємось: пам’ять про Фелікса Пукальського, як і про всіх наших Захисників та Захисниць, житиме вічно.

Герої не вмирають!

Шепетівська міська рада