Загинув, захищаючи Батьківщину. Городоччани попрощалися із молодим Героєм Олегом Будусем

08 липня 2025 р. 11:41

08 липня 2025 р. 11:41

Повернувся на щиті

7 липня у Городку відбувся похорон загиблого на фронті захисника Олега Будуся. Прощалася із Героєм вся громада.

Повернення

Спекотний липневий ранок. Люди групками вийшли на вулиці Городка. Стоячи на тротуарах, вони вслухаються у звуки, вдивляються в далечінь в очікуванні прибуття похоронного кортежу. Далека сирена сповіщає — ось він.

Люди опускаються на коліна. Так вони вшановують повернення додому загиблого захисника Олега Будуся.

Прощання на рідному подвір’ї

Маленька вузька стежка між приватними будинками на Мархлівці веде вгору. На ній лежать припечені сонцем троянди та великі гілки юки. Квіти, ніби дороговкази, ведуть до рідного подвір’я загиблого Героя.

Біля воріт та у дворі зібралося багато людей. Неподалік – військовий оркестр. Над труною схилилася молода дружина Олега. Поряд з нею – мати та сестра захисника. Оподаль – сусіди, вчителі та однокласники загиблого воїна, з якими він навчався у Городоцькому ліцеї №4.

Валентина Кострубська Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Олежка прийшов до нас у п’ятий клас — із початкової школи. Такий світлий, чистий, позитивний. Завжди був дуже здібним учнем. Він прекрасно знав математику, фізику — такі точні науки, — пригадує Валентина Кострубська, класна керівниця Олега. — Він нам запам’ятався як дуже добра дитина, нікого ніколи не образив. Завжди був усміхнений, доброзичливий.

Пані Валентина пригадує останню зустріч з Олегом під час його відпустки. Вона тривожилася за нього, а він лише заспокоював: «У мене все добре, не хвилюйтеся».

Розповідь Валентини Федорівни перериває звук військової труби. За кілька хвилин труну на руках виносять з подвір’я. Дівчата, однокласниці Олега, швидко шикуються у колону, підхоплюючи великий кошик з квітами.

— Олег був моїм однокласником. Добрий, щирий, простий — лише хороші спогади, — говорить пізніше біля храму Святого Йосифа, в якому відбулася служба за упокій душі загиблого, Ліліана Ковальчук. — Дуже шкода, що зараз, у 2025 році, гинуть такі молоді, хороші хлопці… Це велика втрата — і для родини, і для всіх нас.

Остання путь

Після богослужіння траурна процесія пройшла вулицями Бандери, Грушевського, Шевченка, Мельника. За машиною з труною йшли найрідніші Олега Будуся — мати Галина, сестра Ольга та дружина Інна.

Разом з Олегом вони пройшли довгий шлях: працювали за кордоном, будували сім'ю. Навесні 2025-го, під час служби Олега в Добропіллі, Інна приїхала до нього, і вони одружилися. Вона ж проводила його в останню путь.

Друзі та знайомі йшли поруч, підтримуючи рідних Олега Будуся.

Лілія Рудницька Фото: Городок.City

— Він був другом мого сина. Обоє народжені в 1995-му, разом росли, навчалися в школі, дружили, — розповідає Лілія Рудницька, мати колишнього військового та друга дитинства загиблого Героя. — Прийшла сьогодні, щоби підтримати родину Олега та й віддати йому останню шану.

Назавжди молодий

До війни Олег Будусь жив мирним життям. Після призову до війська пройшов навчання у Великій Британії та останнім часом служив на Сумщині. Загинув під час виконання бойового завдання 23 червня 2025 року. Йому було лише 29. Поховали Героя на Алеї Слави на Городоцькому кладовищі.

Хмельницькі