Місця сили і спокою: куди вирушити на Хмельниччині в пошуках краси та тиші

26 липня 2025 р. 12:13

26 липня 2025 р. 12:13

Природа Хмельниччини – це дивовижне поєднання річок, озер, лісів і легенд. Поділля приховує десятки унікальних місцин, де можна не лише відпочити тілом, а й перезавантажитися емоційно. Пропонуємо добірку водойм, які точно варті вашої уваги цього літа.

Південний Буг у Летичеві

У цьому місці Південний Буг дуже широкий та було утворене водосховище. Також саме тут сполучаються ріка Вовк з Південним Бугом. На самому водосховищ присутній острів. Відома ця місцина усім рибалкам. Природа у цьому місці заворожує. Спеціально для відпочинку пляжів немає, але є полянки. Туристам рекомендують місце, яке називається “Кармалюкове крісло”.

Воно розташоване за 13 кілометрів від Летичева на правому березі річки Південний Буг, біля сіл Новоконстянтинів і Кудинка Летичівського району. За легендою це було місце відпочинку Устима Кармалюка. Мальовничим є водосховище у Летичеві, на якому полюбляють відпочивати як місцеві жителі, так і гості містечка.

Хутір Закіт – невеликий водоспад, який знаходиться далеко від міського гаміру та метушні. Це невеликий хутір за селом Рудня, що знаходиться за 3 кілометри від Летичева. Тут неймовірно красива природа та пейзажі. У цьому місці можна відчути себе єдиним цілим з природою.

Озеро Святе неподалік Ізяслава

Неподалік міста Ізяслава, у лісі, знаходиться загадкове “Озеро Святе” – найбільше озеро Хмельницької області. Це водоймище природного походження. Озеро лежить у басейні річки Горинь у межах Малого Полісся. Наповнюють озеро водою артезіанські джерела, що б’ють із дна. Жодна річка не впадає в озеро і не витікає з нього, але вода тут чиста і прозора.

Площа озера складає 8,2 гектара. Глибина – 3-4 метри, а у так званих “ямах” до 9 метрів. Більшість дослідників природи краю сходяться на тому, що воно вулканічного походження. На це вказує овальна форма, острів в центрі і глибина – 9,5 метрів.

Назва озера пояснюється легендою про те, що нібито колись на місці озера було невелике село. Якось посеред ночі воно провалилося у безодню, а на його місці утворилося озеро. Коли звістка про це рознеслася по околицях, то люди почали приходити до озера святити воду. Звідти і назва – “Озеро Святе”.

В озері є достатньо багато дикої риби, зокрема, карась, лин, окунь. На озері мешкають 67 видів птахів, майже третина з яких є рідкісними і потребують особливої уваги та захисту. Озеро є унікальним творінням природи, про яке сьогодні, на жаль, є дуже мало інформації, воно вабить до себе безліч дослідників: гідробіологів, геологів, ботаніків, істориків, художників і просто звичайних туристів.

Голубі озера Славути

Голубі озера — штучні водойми, розташовані за 4 кілометри на захід від міста Славути, неподалік від залізничної станції Славута-2. Вони містять каскад із пʼяти водойм. Найкраще з них поблизу села Стригани, де є туристична база. Каскад озер входить до складу гідрологічного заказника з однойменною назвою — “Голубе озеро”. Усі ці озера штучні і виникли внаслідок людської діяльності. Люди рили пісочні та торфʼяні карʼєри, а далі їх затоплювали підземні води. Всього основних 8 озер, і декілька маленьких ставочків-боліт.

Усі озера оточені у більшості хвойним лісом. Середня глибина на озерах від 4 до 6 метрів, максимальна глибина – близько 15 метрів. Озера приваблюють своєю чистотою водою, гарними лісами і головне мінімальною кількістю людей. Навіть у спекотні дні тут можна комфортно плавати і знайти зручне місце для пікніка. На території парку також є галявина рідкісних орхідей. Точок, де вони ростуть, є понад сім. Сюди варто приїхати, щоб побачити красу природи. Відключитися від інтернету. А ще – помилуватися неймовірними заходами сонця.

Гребля у Сатанові

Водоспад штучного походження розташований на околицях селища Сатанів. Природа тут надзвичайно гарна, тому сюди приходять не тільки купатися, але і відпочивати на пікнік. Водоспад люблять як місцеві жителі, так і люди зі всієї Хмельницької області. У деяких будинках відпочинку пропонують екскурсії визначними місцями Сатанова, серед яких є і відвідування дамби. Поблизу знаходиться мінеральне джерело “Збручанська Нафтуся”, відоме своїми цілющими властивостями.

Однією з родзинок містечка з містичною назвою Сатанів є водяний млин. Він достатньо добре зберігся, адже робота на ньому не переставала кипіти ніколи. За переказами, сатанівський млин працює з 1790 року, коли його побудували представники єврейської громади Сатанова. У 21 столітті він навіть має статус памʼятки архітектури місцевого значення. Це один із найстаріших водяних млинів в Україні. А ще єдиний на Збручі, який дожив до 21 століття. В українському фольклорі та віруваннях водяні млини – це місця здибанки усілякої нечистої сили. Гребля побудована не пізніше 18 століття і не є насипною, як більшість дамб такого типу. Гребля водяного млина у Сатанові складена з каміння і тому є дуже фотогенічною та мальовничою. Поряд із загатою збереглася бетонна основа прикордонного знаку у вигляді зрізаної піраміди. Адже до 1939 року по Збручу проходив кордон між СРСР та Польщею. А в одному з приміщень є залишки електрогенератора, тому що у 30-х роках 20 століття тут працювала гідроелектростанція. Електроенергію, яку вона виробляла, використовували для освітлення кордону, аби попередити втечу “голодних селян” до “буржуйської” Польщі.

Бакота

На мапі Хмельниччини є місце, яке неможливо не помітити — і не лише через вражаючу красу краєвидів, а й через багатовікову історію, легенди та відчутну «енергетику». Бакота — затоплене село, яке сьогодні стало духовним і туристичним магнітом регіону.

Село Бакота розташовувалося поблизу Старої Ушиці, на берегах Дністра. Сьогодні замість нього — Бакотська затока, що утворилась після будівництва Дністровської ГЕС у 1970-х роках. Тоді жителів примусово переселили, змусивши самостійно розбирати оселі, вирубувати сади та облаштовуватись у нових місцях — без підтримки держави.

Але попри трагічну долю, Бакота зберегла дух свого минулого. Вона відома з часів Київської Русі як столиця Дністровського Пониззя, була важливим стратегічним та культурним центром. У XIII столітті постраждала від монголо-татарських нападів, а згодом — від польсько-литовських конфліктів.

Найвідомішою пам’яткою є печерний Свято-Михайлівський монастир, розташований у товщі Білої гори. За легендами, саме тут молився святий Антоній Печерський на шляху з Афону. Деякі з печер, за даними археологів, були видовбані ще в III тисячолітті до нашої ери. Поруч — три джерела, які, за переказами, мають цілющі властивості.

Нині печери відкриті для відвідувачів. Усередині — ікони, вівтар, сліди давніх молитов. З оглядових майданчиків відкривається мальовнича панорама на затоку, що щороку приваблює тисячі туристів і паломників.

Бакота увійшла до списку найпопулярніших туристичних локацій України, і не дарма. Це місце — не лише історичне, а й сакральне, здатне подарувати внутрішню гармонію, відчуття спокою та натхнення.

Модератор

Хмельницькі