Інтерв’ю з Олександром Кушніром: виклики та переваги кластерної лікарні, кадри та доля пологового

27 липня 2025 р. 16:24

27 липня 2025 р. 16:24

Інтерв'ю із директором Городоцької лікарні

27 липня в Україні відзначаємо День медичного працівника. Напередодні свята журналісти Городок .City поспілкувалися із директором КНП «Городоцька міська лікарня» Олександром Кушніром. В інтерв’ю — про щоденні виклики, фінансові труднощі й великі плани.

Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Кластерна лікарня

— Олександре Володимировичу, за останній рік медицина пережила чимало трансформацій. Тож почнімо з ключового — наша лікарня отримала статус кластерної. Що це означає і як вдалося отримати цей статус?

– Стати кластерним закладом було непросто. Спочатку в області передбачалося лише три кластерні лікарні — у Кам’янці-Подільському, Шепетівці та Хмельницькому. Але завдяки наполегливій роботі органів місцевого самоврядування, зокрема голови нашої Городоцької громади Неоніли Андрійчук, вдалося добитися, щоб нас включили до переліку згідно з нормою: один кластер на 200 тисяч населення.

– Що змінилося після отримання статусу кластерної лікарні?

– По-перше, це більші можливості: у першу чергу кластерні й надкластерні заклади отримують нове обладнання, державне фінансування. Але водночас – це й велика відповідальність. Вимоги до надання послуг та оснащення стали вищими.

Городоцька лікаря Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

– Чи вдалося вам відповідати цим вимогам?

– Так, ми тримаємо рівень. Наші медики – висококваліфіковані, зауважень від НСЗУ чи державного керівництва практично немає. Ми активно розвиваємося: за рахунок держави, місцевої влади та власних коштів.

– Як ці зміни вплинули на пацієнтів?

– Люди отримують весь спектр якісних медичних послуг у своїй лікарні, без потреби їхати в обласний центр. Це – головне.

Відділення «штучної нирки»

— За останній рік у лікарні з’явилися нові відділення. Як вони працюють зараз? Зокрема, як функціонує відділення штучної нирки?

— Відділення працює стабільно й на високому рівні. Пацієнти, які раніше їздили до приватного гемодіалізного центру в Хмельницькому, відзначають, що в Городку і умови кращі: кондиціонери, телевізори, Wi-Fi, і якість послуг вища, і добиратися зручніше. Окрім того, пацієнти після процедур почуваються краще, бо лікування проводиться більш персоналізовано.

Відділення гемодіалізу у Городку Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Але, попри це, є пацієнти, які відмовляються лікуватися у вас. Чому?

— Так, четверо мешканців Сатанівської громади повернулися на гемодіаліз до обласної лікарні. Вони побоюються, що не отримають повного спектра послуг і препаратів. Тут ключове — питання довіри й обізнаності. Наприклад, завдяки співпраці з фірмою-постачальником обладнання ми не призначаємо препарати без потреби. Спочатку проводимо ретельну діагностику, і часто виявляється, що замісна терапія не потрібна. Це дозволяє уникати надлишкового медикаментозного навантаження й економити ресурси. Але вищезгадані пацієнти по-іншому трактували це.

— Скільки пацієнтів зараз проходять лікування у відділенні гемодіалізу і чи готові збільшувати їх кількість?

— Наразі маємо дев’ять пацієнтів. Та ми готові приймати більше — у нас є шість апаратів штучної нирки, можемо проводити до 24 процедур на день. Але поки працюємо в одну зміну, через день. Якби вирішили питання доріг — змогли б обслуговувати значно більше людей.

— Тобто ще одна проблема — це погані дороги?

— Саме так. Людям легше подолати 40 км до Кам’янця-Подільського хорошою дорогою, ніж 18 км до Городка ямами через Чемерівці. Так само й з Ярмолинецької громади: легше доїхати до Хмельницького і там терпіти черги, ніж до нас. І це проблема не лише гемодіалізу. Через погані дороги ми втрачаємо пацієнтів, фінансування й окремі напрямки роботи. Ми лікуємо якісно, але в людей одразу виникає питання: «А як їхати?».

Стоматологія

– Свого часу вам вдалося зберегти стоматологічне відділення. Яка ситуація сьогодні? Чи не пошкодували про таке рішення?

– Це одне з відділень, яке створює найменше проблем. Воно не лише повністю себе окуповує, а й третій рік поспіль приносить прибуток для лікарні. Завдяки цьому ми змогли оновити матеріально-технічну базу: закупили сучасні стоматологічні крісла, обладнання для панорамних знімків.

– Наскільки послуги доступні пацієнтам?

– Ми пропонуємо якісні платні послуги за невеликі кошти — наприклад, панорамний знімок коштує 107 грн. До нас приїздять пацієнти не лише з громади, а й з Чемерівців, Ярмолинець, Хмельницького — бо в нас немає черг і якісне обладнання.

Стоматологічне відділення Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

– Чи маєте конкурентів серед приватних клінік?

– Насправді ми стали альтернативою приватним кабінетам. Люди бачать якість, кваліфікованих фахівців, комфорт. У нас навіть є дитяче крісло з мультфільмами — щоб діти не боялися й охоче поверталися.

Пологове

— Яка зараз ситуація з пологовим відділенням? Чи є ризик його закриття?

— Ситуація непроста. Через проблеми з дорогами та транспортною доступністю багато жінок не доїжджають до нас. Вони стають на облік у Хмельницькому чи Кам'янці-Подільському, самостійно шукають транспорт і відмовляються від екстреної допомоги. Це впливає на кількість пологів, які ми приймаємо. А сьогодні, щоб отримувати фінансування, НСЗУ вимагає щонайменше 200 пологів на рік, з 2026 року — навіть більше: за попередньою інформацією, цифра становитиме від 250 до 300. Ми розуміємо, що в цьому році ми навіть до 200 не дотягнемо, отже, коштів не отримаємо.

Сімейна палата в акушерсько-гінекологічному відділенні Городоцької лікарні Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Що це означає для відділення?

— Без контракту з НСЗУ доведеться з 1 січня повідомити про закриття відділення та скоротити фахівців, які все життя приймали пологи. Це серйозні втрати.

— Чи шукаєте ви рішення?

— Так, ми ведемо перемовини з міською владою, зокрема з головою громади Неонілою Андрійчук. Є розуміння, що пологове треба зберегти. Якщо ми закриємо відділення, молоді родини втратять ще один аргумент залишатися в громаді. А перспективи в нас є: індустріальний парк, музей, нові підприємства. Якщо збережемо відділення зараз, воно точно матиме майбутнє після перемоги, коли частина молоді повернеться додому. І їм потрібно буде десь народжувати.

— Яким чином плануєте втримати відділення?

— Ми запропонували модель співфінансування. Лікарня бере на себе фонд заробітної плати (близько 400 тис. грн), а громада — забезпечення медикаментами та розхідними матеріалами. Це дозволить жінкам отримати все необхідне без додаткових витрат.

Завідувачка акушерсько-гінекологічного відділення Городоцької міської лікарні Наталія Вербановська Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Чи в такому випадку плануються скорочення?

— Нам доведеться оптимізувати штат. Але я пообіцяв колективу, що ніхто не залишиться без роботи. Всі будуть працевлаштовані в нашій лікарні. Так ми вже робили з хірургічним відділенням, коли об’єднували його з травматологією.

Хірургія і травматологія

— Ви згадали про хірургічне та травматологічне відділення. Як зараз працюють ці підрозділи?

— Будучи хірургом, я бачу, як сильно змінилася робота. Колись 80% пацієнтів у травматології місяцями лежали на витяжках — чекали, чи зростеться. Сьогодні ж понад 80% хворих одразу оперуються. Через тиждень після операції — зняли шви, і людина йде додому повноцінно відновлена.

— Тобто зросла оперативна активність?

— Саме так. І зросла якість. Об’єм операцій, які ми виконуємо, дозволяє нам конкурувати навіть з обласними закладами. Недавно мали пацієнта після ДТП із серйозними травмами — складна операція, яку в області не хотіли робити. А наші травматологи справилися. Їхній рівень сьогодні — дуже високий.

Травматологічне відділення Фото: Городок.Сіty Автор: Наталія Попович

— Як щодо ендопротезування суглобів?

— Ось тут ситуація складніша. Закон дозволяє такі операції лише 6 лікарням в області. Ми — не серед них. Тому ми пішли іншим шляхом — створили пакет платних послуг.

— Як це працюватиме?

— Пацієнт купує суглоб офіційно через касу лікарні, залежно від класу імплантат його ціна буде від 40 до понад 100 тис. грн. Операцію оплачує НСЗУ, а суглоб — пацієнт. Ми уже подали листа із комерційними пропозиціями до міської ради і на найближчому виконкомі це питання буде розглянуто.

— Як вирішуєте питання з обладнанням для таких втручань?

— Ми домовилися з постачальниками: беремо суглоби на умовах, що оплачуємо лише використані. Також вони надають необхідні інструменти під конкретний імплант, адже це як із автомобілем — під кожну гайку свій ключ.

Операційна лікарні Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Що нового в роботі хірургічного відділення?

— Хірургія в нас розвивається. Прийшли молоді спеціалісти. Єдине, що поки не освоїли повною мірою — це сучасні методи лікування варикозу. А ця проблема — дуже поширена. Якщо вчасно не втрутитися, можуть виникати трофічні виразки, біль, ускладнення аж до інвалідності.

— Як можна уникнути таких ускладнень?

— Сьогодні є малоінвазивні методи, зокрема лазерна абляція вен. Це не складна й не надто дорога процедура. Але наші пацієнти змушені їхати в Хмельницький, бо в нас такого обладнання ще немає. А ми ж можемо надавати цю допомогу на місці! Обладнання коштує близько 300–500 тисяч гривень, і ми вже шукаємо можливість його закупити.

— У чому переваги лазерного методу перед традиційним?

— Пацієнт повертається до повноцінного життя вже через кілька годин після процедури. Жодних розрізів, болю чи тривалого відновлення — лише еластичний трикотаж на ноги. Це зовсім інший рівень медичної допомоги.

— Чи плануєте впроваджувати інші сучасні методи?

— Так, йдеться і про малоінвазивні операції при грижах. Їх також можна робити без травматичних розрізів — встановлюється сітка зі сторони черевної порожнини, і людина швидко повертається до звичного життя.

Реанімація

— Розкажіть ще, будь ласка, як працює реанімаційне відділення?

— Завдяки професіоналізму наших лікарів — реаніматологів, хірургів, травматологів — ми рятуємо пацієнтів, яких раніше вважали безперспективними. По-перше, ми маємо сучасне обладнання, зокрема лабораторне. Уже на перший-другий день можемо точно визначити інфекцію, обрати відповідний антибіотик. По-друге, наші фахівці самі накладають трахеостоми — немає потреби викликати спеціалістів із області. Ми самостійно забезпечуємо повноцінну вентиляцію легенів навіть на тривалий період. Монітори пацієнтів виведені на станцію в ординаторській — лікар бачить усе в режимі реального часу. Якщо раніше травматичний чи геморагічний шок вважали незворотним, то зараз наші лікарі показують інше.

— У вас збільшилась кількість ліжок?

— Так, спочатку було шість, тепер вісім, і плануємо 12.

Реанімаційне відділення Автор: Наталія Попович

Поліклінка

— Як зараз працює поліклінічне відділення?

— Поліклініка постійно змінює формат роботи. Раніше ми працювали за «дев’ятим пакетом» — це амбулаторно-поліклінічна допомога, тобто без операцій. Тоді могли прийняти й 20, і 30, і 40 пацієнтів за день.

— І тепер це неможливо?

— Змінилися вимоги НСЗУ: на одного пацієнта передбачено 20 хвилин. Тобто максимум — 18 людей на день. Якщо більше — послуги не оплачуються. Але пацієнти не розуміють: їм потрібно встигнути і на базар, і аналізи здати, і результат отримати. Через це ми опиняємось між вимогами системи й очікуваннями людей.

— Як це вплинуло на лікарів?

— Лікарям доводиться вносити дані в систему поза робочим часом — або ввечері, або вдома. Інакше не буде фінансування. Це незручно, але лікарі розуміють: так зберігається саме відділення.

Поліклініка у Городку Фото: Городок.City

Кадри

— Чи відчуває лікарня кадровий дефіцит?

— Сказати, що ситуація критична — ні. Але певний брак спеціалістів відчуваємо. Особливо це стосується вузьких спеціальностей. Ми постійно працюємо над тим, щоб утримати або залучити кадри: не відпускаємо повністю, домовляємось, пропонуємо гнучкі умови.

— Наприклад?

— Наш нейрохірург перейшов на керівну посаду в іншу лікарню. Але ми домовились: він приймає у нас пацієнтів двічі на тиждень і надає невідкладну допомогу за першим викликом. Аналогічно — з ендокринологинею: вона переїхала до Хмельницького, але продовжує приїжджати щотижня. Це важливо, бо мова про понад тисячу пацієнтів із діабетом.

— Чим приваблюєте спеціалістів?

— У нас середня зарплата лікаря — близько 22 тисяч гривень. Це менше, ніж у приватних структурах. Але ми даємо сильну практику і досвід, який цінується скрізь. Тому навіть ті, хто йде, залишаються з нами на зв'язку.

Енергозбереження

— Яка зараз ситуація з переходом лікарні на альтернативну енергію?

— Ми підготували майданчик для сонячних панелей ще в березні — ще до того, як дерева розпустилися. Допоміг «Епіцентр» — завезли ґрунт, вирівняли територію. У місцевому бюджеті на перехід лікарні на альтернативні джерела електроенергії закладено понад 6 мільйонів гривень. Але з'явився шанс залучити зовнішнє фінансування — проєктом зацікавилась компанія Кернел, яка відібрала нас серед шести ініціатив, готових до фінансування. Тому зараз чекаємо кінцевого результату.

— Якщо підтримку отримаєте — на що підуть кошти місцевого бюджету?

— Зможемо спрямувати ці кошти на інші потреби. Наприклад, утеплення хірургічного корпусу, яке ще не завершене. Інфекційне відділення плануємо повністю реконструювати, тому його зараз не утеплюємо.

— Чи є вже результати енергозбереження у тих приміщеннях, де завершено утеплення?

— У нас уже утеплено близько 80% приміщень, адже моніторинг показав, що ми втрачаємо до 40% тепла через не утеплені приміщення. Це дало помітний ефект: зменшилися втрати тепла через вікна та стіни, зменшилися витрати на дрова, у приміщеннях стало тепліше — там, де було 12°, зараз 18°. Раніше персонал користувався обігрівачами, тепер у цьому немає потреби. Якщо матимемо власне електропостачання від сонячних панелей, зможемо встановити електрокотли. Сучасні моделі — економні та компактні, і дозволять нам ще ефективніше забезпечувати тепло.

— Що для вас означає розвиток лікарні в контексті медичної реформи?

— Конкуренція зараз велика — пацієнти інформовані, читають, цікавляться, і хочуть якісної допомоги. Ми маємо не чекати, а рухатися вперед, впроваджувати сучасні методики. І тільки так — із підготовленими спеціалістами та новими технологіями — зможемо відповідати кластерному підходу й залишатися конкурентоспроможними в області.

У складних умовах воєнного часу Городоцька лікарня не лише стабільно працює, а й формує амбітну стратегію розвитку на найближчі три роки. Директор закладу визначає кілька ключових пріоритетів: фінансова стабільність, кадрова стійкість, оновлення матеріальної бази, розвиток нових напрямків — хоспісної, реабілітаційної та психологічної допомоги.

1. Довгострокові контракти з НСЗУ

Головне завдання — підписання трирічних договорів із Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Це дозволить уникнути щорічної зміни «правил гри» та забезпечити фінансову передбачуваність.

«Ми хочемо стабільності й бачення на кілька років наперед. Це дозволить краще планувати і витрати, і розвиток».

2. Автономія в комунальній інфраструктурі

Ще один стратегічний вектор — досягнення автономії. Йдеться про незалежність від зовнішніх мереж енергозабезпечення, водопостачання та водовідведення.

«Чим менше ми витрачатимемо з місцевого бюджету на комунальні послуги, тим більше коштів зможемо спрямувати на медицину».

3. Раціональне використання приміщень

На території лікарні залишаються старі непридатні для медичних послуг будівлі — колишні приймальні відділення, станція переливання тощо. Вони потребують демонтажу або перепрофілювання.

Розглядається співпраця з великими компаніями, наприклад, із «Епіцентр», для організації медоглядів їхніх працівників. Також у планах — створення точок громадського сервісу при лікарні: їдальні або буфету для пацієнтів і персоналу.

4. Кадрова стратегія: від дефіциту — до мультифункційності

Одна з головних проблем — нестача профільних лікарів і вимоги НСЗУ до повної відповідності штатного складу пакетам послуг. Навіть відпустка одного спеціаліста може призвести до припинення фінансування пакета.

«У критичних напрямках має бути не 4, а 6 лікарів, аби завжди були дублери. Ми вже готуємо кадри з розрахунком на 2–3 спеціальності для кожного, щоби мати гнучкість».

Пріоритет — розвиток дефіцитних спеціальностей, зокрема:

• лікарі-профпатологи (вже підготовлено);
• пульмонологи, ендокринологи;
• спеціалісти з профілактичної медицини.

5. Утримання й модернізація обладнання

НСЗУ контролює не лише кадри, а й справність обладнання. Наприклад, у разі поломки комп’ютерного томографа лікарня втрачає можливість надавати й отримувати фінансування за пакетами «Інсульт», «Хірургія» тощо.

«Маємо подавати звіти про кожен прилад. І мусимо бути готові до заміни або ремонту заздалегідь».

6. Хоспіс у Лісоводах — мета, що не відкладається

Проєкт хоспісу на базі Лісоводської лікарні, заморожений через війну, залишається стратегічним. У 2025 році вже виділено 3 млн грн з місцевого бюджету на співфінансування, загальна вартість проєкту — 200 млн грн.

У планах:

• паліативне відділення;
• реабілітаційна допомога для ветеранів;
• кадрове забезпечення та облаштування приміщень.

7. Центр ментального здоров’я — відповідь на потреби часу

Ще один пріоритет — створення центру ментального здоров’я.

«Ми бачимо, як важко повертаються з війни наші військові. Їм потрібна не лише допомога медика, а просто — слухач. Людина, якій можна виговоритися».

Ключова роль у такому центрі належатиме не лікарям, а кваліфікованим психологам. Один із них, що вже працює в освіті, буде залучений до команди з високою оплатою.

«Для нас головне — не просто «відкрити центр», а щоби він працював і рятував життя».

8. Працювати на випередження

«Ми повинні прогнозувати виклики, готуватись до них заздалегідь. Бо втрата пакета — це втрата фінансування, і громада не завжди зможе компенсувати ці збитки. Лише випереджаючи ризики, ми збережемо якість і стійкість нашої медицини».

Більше про виклики, які стоять сьогодні перед медициною, зокрема енергозбереження, дефіцит кадрів, подальшу долі недіючих будівель та приміщень на території медзакладу, а також про реабілітаційне відділення, роботу дитячого, терапевтичного та кардіологічного відділень, донорство, експертні комісії, хоспіс, харчування в лікарні, центр ментального здоров’я – слухайте у розширеному аудіоінтерв’ю.

Хмельницькі