вологість:
тиск:
вітер:
З війни — у фермерство: ветеран вирощує овець на Шепетівщині
27 серпня 2025 р. 14:14
27 серпня 2025 р. 14:14
Федір Савицький — полковник у відставці та ветеран російсько-української війни. За грантові кошти він розвиває улюблену справу — овечу ферму. Вона знаходиться у селі Гута Шепетівського району, що на Хмельниччині.
Про це в етері Українського Радіо Хмельницького розповів ветеран війни Федір Савицький.
Відомо, що ви стали учасником грантової програми, яку реалізовує благодійний фонд "Карітас-Хмельницький". Скажіть, яку суму грантової підтримки ви отримали і в якому році ви стали учасником цієї програми? Що за бізнес-проєкт?
На початку року став учасником і отримав 142 тисячі гривень грантової допомоги для реалізації бізнес-проєкту. Я займаюся в селі сільським господарством. В мене є вівці. Грантову допомогу отримав на придбання комплексу приготування кормів для овець.
Яка кількість у вас овець? Це вже овеча ферма?
Так, в мене ферма. Поголів'я налічує понад 300 овець.
Як давно ви цим займаєтесь?
Мені подобались вівці. В нашому селі колись була велика ферма, було понад 3000 голів овець. Колгосп спеціалізувався по вирощуванню овець. І собі захотілося.
Звільнився з армії 2020 році. Поголів'я трішки докупив, придбав племінних баранів породи Дорпер і так це поголів'я почало збільшуватися.
У 2022 році я пішов на війну та якийсь час цим не займався, але поголів'я збільшувалося і зараз воно налічує понад 300 голів.
Ви сказали, що є фаховим військовим, можете розказати і про цю сторону вашого життя та як вийшло, що зараз займаєтесь суто сільським господарством? Ви там народилися?
Сільська місцевість мені подобалась, в мене батьки із села Гута. Вони родом із Шепетівського району. Я народився в Тернополі, але в мене батьки родом звідти і в 90-х роках вони повернулися жити в село. І так воно стало для мене рідним.
В Тернополі я закінчив ЗОШ №13 і вступив у Сімферополі на військово-будівельний факультет. Потім нас перевели в Харків у 1995 році і я вже закінчив Харківський інженерно-будівельний університет будівництва та архітектури за фахом військового. І так я став військовим, служив у квартирних органах. У 2020 році я звільнився з армії.
Розкажіть про ваш бойовий шлях і де застала вас війна, як військового?
У 2020 році звільнився у званні полковника, а в 2022 році, коли почалось повномасштабне вторгнення, повернувся служити. 24 лютого я був в селі у мами. Подзвонив до мене товариш, сказав: "Почалась війна". Попросив забрати сім'ю з Києва.
Відразу виїхав до столиці. Коли під'їхав до міста, бачив як його бомблять. Заїхати в місто було неможливо. До обіду наступного дня чекав дітей на стоянці. Ввечері приїхав до Хмельницького, привіз їх, а 25 лютого зранку був у військкоматі.
Служив у 88-му Шепетівському батальйоні ТРО. Так я пройшов бойовий шлях. Рік тому звільнився. Отримав бойову травму в 2023 році. В мене контузія хребта. Довелось довго проходити реабілітацію та лікуватися. Звільнився з лав ЗСУ за сімейними обставинами.
Знаючи, що ви звільнилися у званні полковника, на яку посаду вас зарахували?
Посада була старшого лейтенанта, тому що інших посад там не було. Просив хоч якусь посаду, аби воювати. Тоді хотілося вбивати, вбивати і тільки вбивати ворога. Батальйон сформувався в Шепетівці. Був час пройти злагодження та підготовку. Дуже радий за це. Забезпечення в нас було нормальне. Громади дуже допомогли нам укомплектуватися. Люди були хороші.
Перший вихід був під Слов'янськом, брали участь в операції по звільненню Ізюма. Ми йшли в другому ешелоні. А перше бойове хрещення почалося у Бахмуті. 4 листопада ми зайшли в Бахмут. За Бахмутом зайняли ділянку оборони, батальйон знаходився на перехресті між Бахмутом та Соледаром. Почалися бої. Хвилювався, щоб ми втрималися, тому що йшли дуже інтенсивні бойові дії. Я був в захваті від наших людей, які перших два тижні почали битися та нищити ворога. Бої були контактні, на невеликій відстані, "вагнери" там якраз лізли.
Наші люди себе дуже добре показали в перших боях. Коли виходили, втрати фактично незначні були в нас. Були поранені, але люди виходили під такими враженнями, що вони можуть воювати та можуть вбивати. Це потрібно було побачити.
Потім нас почала накривати артилерія, почалися втрати, люди почали втомлюватись, тому що все-таки ТРО — це середній вік, 40-60 років. І фізично, люди почали виснажуватися, важко було.
Фотогалерея
Будьте першим, хто залишить коментар.
Джерело: shepetivka.com.ua
Новини рубріки
«Серпнева 2025» та педагогічна хода перемоги. Якою була освітня конференція цього року у Городку
31 серпня 2025 р. 11:25
Наша зірка боксу: Василина Оласюк здобула золото та представлятиме Україну в Європі
31 серпня 2025 р. 10:50
