Від піхотинця під Харковом до збитих 160 цілей: історія зенітника Максима

28 серпня 2025 р. 17:01

28 серпня 2025 р. 17:01

У перший день повномасштабного вторгнення він став піхотинцем. Про військовий шлях зенітника Максима розповіли на сторінці зенітної ракетної Шепетівської бригади повітряного командування "Захід" Повітряних Сил Збройних Сил України.

- Ми мали захистити Харків. Не дати окупантам зайти в місто. Тому посилили лави 92-ої окремої механізованої бригади, яка обороняла Харківську область, - розповідає Максим. Тоді він був курсантом 5-го курсу Харківського національного університету Повітряних Сил.

Вже 5 березня в університеті відбувся достроковий випуск офіцерів і за декілька днів Максим прийняв посаду командира бойової обслуги самохідної вогневої установки зенітного ракетного комплексу «Бук М1».

- Звичайно, хвилювався. Це був дуже різкий перехід. Без служби у мирні часи, коли в спокійній обстановці старші товариші могли б поділитися досвідом і знаннями. А відразу війна і протиповітряні бої, - згадує він. – Ми обороняли небо Київської області. У мене був дуже гарний командир зенітної ракетної батареї. Він вселяв в нас спокій і впевненість у власних силах. Невдовзі мою бойову обслугу передислокували під Одесу. Там ми відкрили свій бойовий рахунок, знищили свої перші сім цілей – крилаті ракети та дрони. До кінця літа 2022 року ми зі своїм «Буком» знищили ще дві повітряні цілі – ворожі крилаті ракети. Воювати нашими комплексами було важко. Старі бойові машини часто виходили з ладу. Іноді у дуже непідходящий момент. Та ми не нарікали.

Робили все, що могли, там де були і тим, що мали. Тож дуже зраділи, коли нас відібрали для вивчення німецького зенітного ракетного комплексу IRIS-T.

- Це дуже сучасна зброя для протиповітряного бою. Багато процесів у ній автоматизовано, це спрощує роботу бойових обслуг. Комплекс забезпечує практично стовідсоткову ефективність ураження цілей. Ми навчалися місяць, отримали свій комплекс і вже за декілька днів мали перше бойове застосування. Витратили майже весь боєкомплект. На трьох наших пускових установках було по вісім зенітних ракет. І успішно відбили ворожий масований ракетно-авіаційний удар по об’єктам, які захищали. На одну ціль витрачали одну нашу зенітну керовану ракету. Відтоді ми не раз впродовж одного протиповітряного бою знищували більше десяти крилатих ракет за один епізод бойової роботи, - розповідає зенітник.

На ЗРК IRIS-T Максим починав працювати як начальник радіолокаційної станції.

- На перший погляд радіолокаційна станція не виглядає так красиво, як пускові установки з ракетами. Але насправді це найбільш технологічно складна машина, яка виконує дуже важливе завдання – виявлення і супроводження цілей. Вивчити її, обслуговувати, працювати на ній, забезпечити її постійну готовність до бойової роботи – непросто, - каже він.

Зараз Максим – головний інженер зенітного ракетного підрозділу. Дивізіон, в якому він служить, знищив понад 160 повітряних цілей. Офіцер нагороджений орденами «За мужність» трьох ступенів та медаллю «За військову службу Україні».

- Я почав свою військову службу в 2011 році з посади водія в зенітному ракетному полку. В 2014 році став механіком-водієм самохідної вогневої установки ЗРК «Бук М1». Потім вступив у Харківський національний університет Повітряних Сил, щоб стати офіцером. Всі свої рішення пов’язати своє життя з зенітними ракетними військами зараз вважаю дуже правильними. Тут я пізнав радість перемог у протиповітряних боях, - зазначає офіцер-зенітник. - Бачу, як мої сержанти і солдати також обирають подібний шлях – вступають навчатися в університет, щоб стати офіцерами. Я навчився багато чому, можу навчати своїх колег. І не збираюся припиняти навчатися. Хочу опанувати нові зразки озброєння.

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі