«Сім’ї Героїв Сатанівської громади». Рідні загиблих воїнів об’єдналися в громадську організацію

28 серпня 2025 р. 19:57

28 серпня 2025 р. 19:57

Пам’ять, підтримка і єдність — задля майбутнього громади

У Сатанові родини, які втратили на війні своїх близьких, об’єдналися у громадську організацію «Сім’ї Героїв Сатанівської громади». Що стало поштовхом до її створення, як проходив шлях до юридичного оформлення та які завдання ставлять перед собою учасники — розповідаємо у матеріалі.

Народження ідеї

«Рукопис простої української матері, яка пройшла через біль та страждання від втрати сина у зв’язку з російським вторгненням та агресією відносно України» — так написано на першій сторінці книги «Мав честь служити Україні», яку Марія Мугира присвятила своєму сину Володимиру. Це стало першим кроком жінки до увіковічення пам’яті Героя, який віддав своє життя за Батьківщину 24 лютого 2022 року.

Марія Мугира Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Ми все життя були з сином дуже близькими і мені його неймовірно не вистачає. Я говорю з ним щодня. Часто ходжу на кладовище. Саме так і народилася книга «Мав честь служити Україні». Насправді це не зовсім книга у художньому розумінні. Я б сказала так: це мої розмови з сином, які я веду з ним після його загибелі, записані на аркуші, — розповідає Марія Юліанівна.

— Володимиру було лише 33, але він багато чого встиг зробити. І тому я хочу, щоб про нього пам’ятали. Кілька екземплярів книжки я передала в школу, в якій навчався Вова, ще декілька екземплярів до бібліотеки та музею у Городку. Але ж я не єдина мати, яка хоче, щоб люди пам’ятали про її сина, — додає жінка.

Серед рідних загиблих воїнів-сатанівчан Марія Мугира знайшла однодумців. Батьки, дружини, діти загиблих Героїв єдині у переконанні, що гідним вшануванням пам’яті їхніх близьких буде встановлення меморіалу ту Сатанові. І на шляху до реалізації цієї ідеї сатанівчани зрозуміли: аби втілювати подібні ініціативи, потрібно діяти разом.

Перша ініціативна група сатанівчан до створення громадської організації долучилися до відкриття Алеї пам'яті у Сатанові та висадження сакур на честь загиблих Героїв. Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Ми почали збирати кошти, але зрозуміли, що самотужки не впораємося. Тому вирішили об’єднатися і офіційно зареєстроувати громадську організацію. У 2024 році на загальні збори прийшли рідні 36 загиблих воїнів. Рішення ухвалили одностайно, — пригадує пані Марія.

Голова Сатанівської громади Альберт Собков підтримав цю ініціативу, зазначивши, що важливо не лише розраховувати на державу, а й самим діяти, адже це приклад зрілої громадянської позиції.

— Це хороша ініціатива, — сказав Альберт Собков. — Якщо ми, влада, будемо допомагати зі свого боку, а родини проявлятимуть активність з іншого — спільними зусиллями зможемо вирішувати різні питання.

Тернистий шлях

Та процес юридичного оформлення виявився непростим. Родини консультувалися з юристами, обирали формат — благодійний фонд чи громадська організація, писали статут, долали бюрократичні процедури.

— Ви знаєте, це було дуже важко, — згадує Марія Мугира. — Ми не є юристами, ніхто з нас не мав такого досвіду. Документи повертали нам вісім місяців поспіль: то кома не там, то слово не таке, то тире зайве. Ми знову і знову виправляли, подавали повторно. Іноді здавалося, що простіше відмовитися. Але ми вирішили довести справу до кінця. Дуже допоміг нам фахівець з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Руслан Зеленков . Ми йому дуже вдячні. І от 20 травня цього року нарешті отримали свідоцтво про реєстрацію. Ми щасливі, бо тепер маємо можливість офіційно працювати й розвивати нашу організацію.

Не менш важливим було і перше засідання вже офіційно зареєстрованої ГО. До роботи запросили волонтерів, а також родини загиблих із сусідніх громад.

Катерина Закшевська Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Я приєдналася до організації як сестра загиблого брата, — розповідає Катерина Закшевська. — Для мене важливо, щоб наша спільна робота була не лише про біль, а й про перспективу. Ми вже провели перші збори, запросили волонтерів, спілкувалися з організаціями з Городка та Новодунаєвецької громади. Їхній досвід показує, що співпраця громадських організацій відкриває можливості для великих проектів. Я сподіваюся, що офіційна реєстрація зробить наш біль видимим і дозволить налагодити діалог із місцевою владою, а також об’єднати зусилля з іншими ГО. Лише так можна рухатися вперед і реалізовувати значущі для громади ініціативи.

Катерина Закшевська наголошує, що згуртованість активістів надважлива. Жінка сподівається, що незабаром ініціативна група їхньої організації збільшиться, інші члени ГО проявлятимуть більше ініціативи і мрії про встановлення меморіалу у Сатанові здійсняться. Рідні загиблих не полишили цю ідею, хоча головним пріоритетом діяльності організації вони обрали допомогу тим, хто потребує підтримки вже сьогодні.

Основні напрями роботи ГО

Родини визначили кілька ключових сфер діяльності. Насамперед це допомога дітям загиблих воїнів, підтримка літніх батьків, сприяння військовим, які повернулися з фронту, а також забезпечення тих, хто зараз у строю.

— У нас є багато сімей, де діти залишилися без батька або онуки без діда, — говорить Оксана Кумановська, мати загиблого Героя Юрія Мурави. — Ми хочемо опікуватися такими дітками, вітати їх зі святами, допомагати з лікуванням та відпочинком.

Учасники організації переконані, що підтримка потрібна і старшим людям. Вони часто залишаються сам на сам зі своїм горем, тому важливо, аби поруч були ті, хто здатен зрозуміти й допомогти.

— Батьки загиблих часто залишаються сам на сам зі своїм болем. Це дуже важко, — зазначає Тетяна Скочеляс, яка втратила сина Ярослава. — Ми могли б морально підтримувати один одного, а також допомагати у господарстві, наприклад, із дровами на зиму.

Окремим напрямом діяльності є допомога військовим, які повернулися з війни. Для багатьох із них спілкування з цивільними виявляється складним, адже досвід фронту важко пояснити тим, хто його не пережив.

Віктор Скочеляс Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Я колишній спецпризначенець морської піхоти, тому легко знаходжу спільну мову з хлопцями, які пройшли фронт, — розповідає Віктор Скочеляс, батько загиблого. — Військовим іноді важко спілкуватися з цивільними. Я можу стати тим посередником.

Водночас члени ГО наголошують: потребують уваги й ті, хто нині боронить державу. Активісти планують збирати кошти на дрони, автомобілі, ліки та харчі для військових підрозділів.

Перші здобутки

Після офіційної реєстрації 20 травня 2025 року організація вже зробила перші кроки. Родини виготовили логотип, печатку та штамп, організували паломницькі поїздки до Лішні та Зарваниці. Восени запланована поїздка до Києва, аби вшанувати пам’ять воїнів біля Стіни пам’яті.

Рідні загиблих у Зарваниці. Фото: Facebook

Мати загиблого Богдана Сосніцького підкреслює, що такі спільні заходи допомагають пережити непоправну втрату, знайшовши підтримку у спільноті.

Анжела Сосніцька Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Богдан був наймолодший серед моїх п’ятьох дітей і водночас справжнім «кістяком» сім’ї. Він загинув у Слов’янську, йому було лише 22 роки, — розповідає Анжела Сосніцька. — Для мене це була страшна втрата, яку неможливо описати словами. Але саме завдяки нашій організації стало трохи легше. Спільний біль дуже об’єднує: ми слухаємо одна одну, ділимося своїм і це допомагає вижити з цим тягарем. Бо цей біль кожної матері — нестерпний і водночас спільний.

Одним із помітних результатів діяльності ГО стала допомога в облаштуванні пам’ятника загиблому воїну з Сатанова Олександру Таїпову, в якого не залишилося рідних. За підтримки місцевого підприємця Олександра Зембіцького меморіал було виготовлено й встановлено безкоштовно.

Спільними зусиллями сатанівчани вшанували пам'ять загиблого земляка. Фото: Facebook Автор: Марія Мугира

— Тепер плануємо долучитися і до спорудження пам’ятника Юрію Мураві з Клинового, адже його родина через складні обставини досі не мала змоги цього зробити, — розповідає Тетяна Скочеляс.

Звертаючись за допомогою до мешканців громади рідні загиблих воїнів працюють і над налагодженням співпраці із місцевою владою.

Співпраця з владою

Так, до першого засідання ГО долучився голова Сатанівської громади Альберт Собков. Він підтримав ініціативу родин і пообіцяв допомогу в оформленні документації для будівництва майбутнього Меморіалу пам’яті.

Тетяна Скочеляс Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Ми вдячні за підтримку, це для нас вагома допомога, — говорить пані Тетяна. — Крім того, влада відгукнулася на нашу пропозицію щодо того, аби вулиці у Сатанові назвали на честь загиблих Героїв. Зараз йде підготовча робота з цього питання. Також ми сподіваємося на позитивний розгляд нашої пропозиції надати загиблим захисникам звання «Герой громади». Це стане важливим кроком до збереження пам’яті для наступних поколінь.

Активісти розповіли, що найближчим часом організація зосередиться на зборі коштів і пошуку меценатів для створення Меморіалу пам’яті загиблим воїнам. Для цього вони готують листи до підприємців та організацій.

Погляд експертів

Створення громадської організації в Сатанові — це не лише крок до збереження пам’яті про загиблих, а й реальна можливість системно допомагати родинам та військовим. Такий досвід цінують і в обласному центрі.

Олеся Стебло Фото: Facebook

— Коли ініціатива виходить від родин, які особисто пережили втрату і вони об’єднуються в офіційну організацію — це стає важливим інструментом, — ділиться своїм баченням Олеся Стебло, голова ГО «Тепло рідних сердець» та виконавча директорка ГО «Об’єднання волонтерів».— По-перше, це вплив на політику громади щодо підтримки родин військових, полонених чи зниклих безвісти. По-друге, це можливість залучати ресурси. Я пройшла цей шлях сама: у 2014 році була просто волонтеркою, але вже за рік зрозуміла, що потрібна юридично оформлена структура. Створення організації дало нам більше видимості й дозволило масштабувати допомогу.

Леся Стебло зазначає, що важливо й те, що такі об’єднання свідчать про зрілість і силу громадянського суспільства, а також допомагають родинам пережити горе, трансформуючи біль у спільну роботу з формування пам’яті та національної свідомості. На цьому зауважує і психологиня Центру ментального здоров’я Городоцької лікарні Ольга Гончар.

Ольга Гончар Фото: Facebook

— Для родин, які втратили близьких на війні, надзвичайно важливо не залишатися сам на сам зі своїм болем. Створення громадської організації стає своєрідним «колом підтримки». Люди, які пережили подібне, краще розуміють одне одного і це допомагає зменшити відчуття ізоляції, — говорить Ольга Гончар. — Спільна діяльність — організація заходів, допомога дітям чи військовим — надає відчуття сенсу і дозволяє трансформувати горе у дію. Це не скасовує втрату, але дає внутрішні ресурси, аби жити далі й водночас берегти пам’ять про рідних.

Подібні ініціативи по Україні

Досвід Сатанова підтверджує, що такі ініціативи не лише локально значущі. В Україні дедалі більше спільнот родин загиблих і полонених воїнів об’єднуються, створюючи середовище підтримки, змінюючи громади та доводячи: сила спільноти здатна перетворити біль у конкретні справи та розвиток. Сатанівська організація — не єдина. В Україні з’являється дедалі більше спільнот родин загиблих чи полонених воїнів. Серед відомих прикладів:

Асоціація родин захисників «Азовсталі» (Київ) — займається міжнародною адвокацією та підтримкою сімей.

ГО «Родинне коло загиблих Героїв» (Дніпро) — допомагає у юридичних та соціальних питаннях.

ГО «Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська» — об’єднує близьких полеглих та організовує пам’ятні ініціативи.

Їхній досвід доводить: коли люди, об’єднані спільним болем, гуртуються, вони здатні створити середовище підтримки і змінювати громади довкола.

Станом на серпень 2025 року лише у Сатанівській громаді на Хмельниччині 45 родин втратили своїх рідних на війні. Марія Мугира сподівається, що їхня спільнота не буде зростати, але розуміє, що війна триває...

Хмельницькі