10 років тому. Пригадуємо Перший дзвоник у селі Чорниводи

31 серпня 2025 р. 08:09

31 серпня 2025 р. 08:09

10 років тому

Вересень на порозі, і повітря вже пахне не лише стиглими яблуками, а й... новими зошитами та свіжою фарбою шкільних коридорів. Щороку наша редакція з фотоапаратами напоготові вирушає на свято знань, щоб зловити ті самі щирі емоції. Але сьогодні ми зробимо дещо інше. А давайте на мить сядемо в нашу редакційну машину часу і перенесемося рівно на 10 років назад — у 2015-й. У село Чорниводи. Пам'ятаєте?

Світ без TikTok, але з величезними бантами

Уявіть собі ранок 1 вересня 2015 року. Смартфони вже є, але вони ще не стали продовженням руки кожної дитини. Ніхто не знімає сторіз в Instagram, не записує відео для TikTok. Головне завдання для батьків – зробити фото на «цифрові мильниці» або перші, ще не такі потужні, камери телефонів. Фото, де їхні діти – серйозні й трішки розгублені – стоять із величезними букетами.

І які ж це були букети! Пишні гладіолуси, різнокольорові айстри, яскраві жоржини — класика, яка, здається, ніколи не вийде з моди. Вони були настільки великими, що за ними ледь виднілися обличчя першокласників.

А зачіски дівчаток! Це сьогодні в моді легка недбалість, а 10 років тому на головах майбутніх школярок квітнули справжні шедеври з бантів-«канзаші». Складні, об'ємні, вони були предметом гордості і мами, і доньки. Хлопчики ж, у новеньких костюмах, які здавалися трохи «на виріст», намагалися тримати серйозний вигляд, поправляючи краватку.

Одинадцятикласники та їхня важлива місія

Для 11-класників 2015-го це був останній перший дзвоник. Вони здавалися такими дорослими й впевненими. Хлопці вже вищі за вчителів, дівчата – на підборах, з обережним макіяжем. Але в очах – суміш гордості та легкого суму.

Саме вони, майбутні випускники, за традицією вели за руки головних героїв свята – першачків. Маленька долонька в міцній руці дорослого школяра – символ зв'язку поколінь, символ шкільної родини.

І ось він – кульмінаційний момент. Здоровенний одинадцятикласник садить собі на плече крихітну першокласницю з двома величезними білими бантами. В її руці – той самий дзвоник, обвитий стрічками. Його дзвінкий голос розливається над шкільним подвір'ям, сповіщаючи про початок нового життя для одних і фінальний ривок для інших.

Що змінилося за 10 років?

Ті першачки-2015 сьогодні – вже не діти. Вони закінчують школу і стоять на порозі дорослого життя. А тодішні одинадцятикласники... Хтось вже отримав диплом, хтось знайшов себе у професії, хтось створив сім'ю, а хтось – захищає нашу країну.

Світ змінився. Став швидшим, цифровішим, складнішим. Але дивлячись на ті старі фотографії, розумієш: є речі, які незмінні. Це хвилювання батьків, це допитливі очі першокласників, це мрії випускників і щира радість зустрічі з друзями після довгого літа.

Часи змінюються, але магія Першого дзвоника – вічна. Вона залишається теплою згадкою в серці кожного з нас. Згадкою про світ, де найбільшою проблемою було вивчити вірш, а найбільшим скарбом – дружба. І так важливо іноді повертатися туди хоча б у спогадах.

Хмельницькі